Стрімке падіння ціни на нафту забезпечило на досить високому рівні прибутки нафтовидобувним монархіям Перської затоки на чолі із Саудівською Аравією. Це було досягнуто за рахунок найменшої у світі собівартості саудівського видобутку.
Такий демпінговий курс саудівців негативно позначився на фінансовому становищі багатьох американських компаній, які видобувають так звану сланцеву нафту, адже собівартість їхнього видобутку вища за саудівську. Фактично грою з цінами саудівці намагаються розорити своїх головних нафтовидобувних конкурентів, щоб потім отримувати на ринку монопольні прибутки. Поки що стрімке падіння ціни на нафту відповідає американським очікуванням, бо б’є по російській економіці. Проте перспектива втрати конкурентної спроможності американських виробників сланцевої нафти, безумовно, не відповідає інтересам США.
Загалом курс західних країн щодо Саудівської Аравії регулярно піддають критиці правоохоронні організації. Німецькі опозиційні партії критикують велику коаліцію за продаж Саудівській Аравії двох сотень танків «Леопард».
Не менше нарікань викликає внутрішньополітичний курс саудівців, оскільки навіть після косметичних реформ 2012–2013 років, коли у королівстві було створено дорадчу законодавчу раду, жінки отримали право голосу, але не здобули права самостійно керувати автомобілем, Саудівська Аравія вважається найбільш брутальним порушником ліберального тлумачення прав людини.
Зокрема, незважаючи на велику кількість звернень західних правозахисників до короля Салмана з проханням помилувати блогера, який критикував порушення прав жінок у королівстві, йому за вироком шаріатського суду все ще загрожує публічне побиття палицями. Тож від нового короля Саудівської Аравії немає підстав очікувати радикальної зміни курсу як у внутрішній, так і у зовнішній політиці.
Андрій МАРТИНОВ