Інші види спорту
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Жовтень 29, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 19 Серпень 2016 19:36

Олег Верняєв: перше «золото»!

Rate this item
(0 votes)

У за­вер­шаль­ний день олім­пій­сько­го гім­нас­тич­но­го тур­ні­ру лі­дер на­ціо­наль­ної збір­ної — 22-річ­ний до­неч­ча­нин Олег Вер­ня­єв зро­бив зо­ло­тий про­рив на Олім­пі­аді в Ріо-де-Жа­ней­ро, пе­ре­міг­ши у впра­вах на па­ра­лель­них бру­сах. Сріб­ний при­зер в аб­со­лют­ній пер­шо­сті, як і в ба­га­то­бор­стві, от­ри­мав на улюб­ле­но­му сна­ря­ді оцін­ку ви­ще 16 ба­лів.

Головними уболівальниками і свідками тріумфу сина були батьки — Тетяна та Юрій Верняєви, які приїхали до олімпійського Ріо за сприяння ще одного донеччанина — президента Національного олімпійського комітету Сергія Бубки. Спеціально для підтримки Олега вони підготували два українські прапори з надрукованими на них великими портретами самого Верняєва та його тренера Геннадія Сартинського.
«Дуже радий, щасливий і гордий цією медаллю! Нарешті я тримаю в руках олімпійське «золото»! Після багатоборства трохи засмутився, адже розраховував на перше місце, але не склалося. Наступного разу треба бути ще сильнішим», — згадав інший свій блискучий виступ олімпійський чемпіон, якого арбітри трохи «пригальмували» в абсолютній першості, віддавши перше місце японському лідеру спортивної гімнастики Такеї Учимурі.

«Сьогодні дуже переживав. Зміг заснути тільки о четвертій ранку. На розминці нічого не міг зробити, мене хитало, смикало. Але все-таки впорався з хвилюванням. Після «золота» підійшов до тренера і сказав, що не хочу виступати на поперечині. Ми поговорили, я розім’явся і все ж вийшов. Але на ще один успішний фінал сил уже не вистачило, медаль вищої проби далася взнаки», — сказав Олег Верняєв, який у заключному виді став восьмим.
«Олег розумів, що сам від себе чекає на перемогу, очікує на його успіх і вся Україна. Олег мав бездоганно виконати вправу на брусах. І він упорався, вистояв, зробив усе на найвищому рівні. Я безмежно радий за нього. Спасибі нашим уболівальникам, усій Україні за неймовірну підтримку і віру в нас!» — поділився своїми відчуттями наставник чемпіона Геннадій Сартинський.
До речі, вже після змагань стало відомо, що президент НОК Сергій Бубка, який власноруч нагороджував Верняєва, домовився з Міжнародною федерацією, що обладнання і снаряди, на яких виступали в Ріо олімпійці, віддадуть безкоштовно в Україну.
Медаль Верняєва була шостою у скарбничці українських олімпійців. На вагу золота й наступна, сьома нагорода, яку через кілька годин після тріумфу Верняєва здобув лідер вітчизняної легкої атлетики Богдан Бондаренко.
Якщо не знати про обставини, за яких Богдан змагався в Бразилії, то результат 2 м 33 см може здатися для нього посереднім. Уславлений стрибун у висоту, в активі якого є особистий рекорд 2 м 42 см (вище в 1994 році злітав лише рекордсмен світу кубинець Хав’єр Сотомайор), в олімпійському секторі ризикував, тричі пропускаючи заявлену висоту.
Згодом 26-річний Бондаренко з першої спроби взяв свою «бронзову» висоту, заявляв він і чемпіонські 2,38 та 2,40, але подолати планку, встановлену на цьому рівні, не зміг.
Бронзовий призер Ігор-2012 у Лондоні британець Роберт Грабарз, який також злетів на 2 м 33 см, за кількістю спроб поступився українцеві, розділивши в результаті четверте місце зі ще одним нашим співвітчизником, бронзовим призером чемпіонату світу 28-річним Андрієм Проценком із Херсона.
З результатом 2 метри 38 сантиметрів олімпійським чемпіоном став канадець Дерек Друен, другим фінішував катарець Мутаз Есса Баршим — 2 метри 36 сантиметрів.
Після свого бронзового стрибка Богдан Бондаренко прокоментував прес-службі Національного олімпійського комітету України свої враження та емоції після фіналу.
«Якби мені сказали 10 днів тому, що буде такий результат, я б, мабуть, засмутився, тому що я був у гарній формі. Якби мені сказали про такий результат три дні тому — я б не повірив. На останньому заключному зборі тут, у Бразилії, сильно застудився, лікувався. У день кваліфікації лише закінчив приймати антибіотики, але все одно почувався не дуже добре. Хвороба дуже вплинула на мене і мій результат, але Олімпійські ігри проводяться один раз на чотири роки, тому потрібно було боротися. Мені просто забракло сил», — прокоментував бронзову медаль призер Олімпіади.
Також у статусі фаворита їхав на Олімпіаду 25-річний борець греко-римського стилю у ваговій категорії до 85 кг Жан Беленюк. І раунд за раундом на шляху до фіналу Ігор наш співвітчизник доводив перевагу над своїми суперниками — приміром, білоруса дагестанського походження Джавада Гамзатова Жан здолав із рахунком 6:0.
Але у фіналі проти українця боровся не один, а два суперники. Хтозна, чим послуговувалися в міжнародній федерації, коли на поєдинок проти одного етнічного грузина, Давита Чакветадзе, який представляє Росію, суддею призначили іншого етнічного грузина — Темо Казарашвілі. Формально жодних порушень немає — Казарашвілі як арбітр представляє Грузію, але живе він... у російській Твері.
Наш борець почав вирішальну сутичку агресивно і першим заробив 2 очки, виграв з результатом 2:0 першу трихвилинку, але розвинути успіх не зміг.
У другому періоді Казарашвілі зарахував на користь Чакветадзе кілька штрафних балів, постійно ставив Беленюка в партер, коли ситуація на килимі цього не вимагала. У підсумку представник Росії швидко пішов у відрив (9:2), не давши українцю шансів виграти єдиним можливим за таких умов способом — на туше.
«Я здобув олімпійську медаль. Медаль є медаль. Я йшов до неї дуже довго. Якщо виходиш на олімпійський килим, потрібно видавати усе, щоб перемогти», — сказав після фіналу Жан Беленюк. Але також додав: «У другому періоді сутичка пішла не за моїм сценарієм і, на жаль, мені не вдалося переломити хід поєдинку. Щоб вигравати в таких умовах, треба бути не просто сильнішим, а на дві голови сильнішим від суперника. Це непросто, але в будь-якому разі ми не здаємося, працюємо та віримо, що буде і на нашій вулиці ще більше свято».
Беленюкові нині 25 років, і на наступній Олімпіаді він ще може мати шанс довести право на звання чемпіона.
Ще дві медалі принесли Україні шаблістки. Спершу Ольга Харлан стала бронзовою призеркою в особистих змаганнях, а згодом українки вибороли «срібло» в командній першості. Харлан і компанія в чвертьфіналі виграли у Південної Кореї, а потім забезпечили собі медаль у напруженому поєдинку проти італійських шаблісток. Програючи з різницею у вісім уколів, українки зуміли переломити хід матчу — 45:42.
Звісно, хотілося б повторення Пекіна-2008, але у фіналі Україна програла росіянкам, і відставання було солідним — 30:45. Та варто визнати, що в складі росіянок є дві шаблістки екстракласу — нова олімпійська чемпіонка Яна Єгорян та віце-чемпіонка Ріо-де-Жанейро Софія Велика. Натомість у «синьо-жовтих» рівень Харлан вирізняється від можливостей інших учасниць команди.
Перед останнім ривком на Олімпіаді в активі збірної України сім нагород — одна золота, чотири срібні та дві бронзові. Це 33-тє місце в неофіційному медальному заліку. Попереду всієї планети в цьому списку американці (30 золотих, 32 срібних і 31 бронзова медалі), далі йдуть британці (19 — 19 — 12) та китайці (19 — 15 — 20). Навіть без дискваліфікованої сотні спортсменів росіяни є четвертими (12 — 14 — 15), але на п’яти їм наступають німці (12 — 8 — 9).

Антон ШУЛЬГА

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».