Футбол[col=130]
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Грудень 08, 2019

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 08 Листопад 2019 17:14

Сергій Балтача: Ми з Лобановським обирали склад "Динамо" на кожну гру

Rate this item
(0 votes)

За київське «Динамо» Сергій Балтача відіграв 12 сезонів. Далі був переїзд до Великої Британії. Після завершення ігрової кар’єри Сергій залишився на Туманному Альбіоні й зараз працює тренером у клубній структурі лондонського «Чарльтона».
У відвертій розмові 61-річний тренер розповів про свою першу зарплату в Англії, теперішню роботу та бізнес-проєкт у сфері футболу.

Від 10 мільйонів фунтів

— Сергію, у Вас була ідея відкрити в Лондоні Академію імені Валерія Лобановського. На якому етапі перебуваєте в реалізації цього проєкту?
— Триває пошук інвестора. Вважаю, що це цікава бізнес-ідея. Мінімальні вкладення — від 10 мільйонів фунтів. Купується земля, будується готель. Фактично невеликий спорткомплекс. З футбольними полями. В ідеалі — з басейном. Вартість проєкту варіюється — залежно від місця розташування і архітектурного проєкту. Може коштувати і 30 мільйонів фунтів.
— Прораховували, через скільки окупиться інвестиція?
— Так. Там є кілька можливостей для монетизації. По-перше, вартість землі й нерухомості в Лондоні щорічно зростає. Тобто вже через два-три роки проєкт буде коштувати більше. Довгострокова інвестиція — вирощування і продаж гравців. За час моєї роботи в структурі клубу «Чарльтон» продав гравців більш як на 150 мільйонів фунтів. Серед них є й мої вихованці. Це — серйозний бізнес.
— Але для цього інвесторам доведеться набратися терпіння, адже на підготовку футболіста потрібно витратити до 8–10 років.
— Збираємося набирати дітей з п’яти років. Природно, через рік, у 6 років, дитина не стане професійним футболістом, за яку заплатять мільйони. Але батьки будуть оплачувати його заняття. А у вільний від тренувань час можна здавати поля в оренду. Також можна організовувати збори в Лондоні для іноземних юнацьких чи дорослих команд, організовувати турніри. Це теж буде приносити стабільний дохід.
— Цей сегмент ринку в Англії не заповнений?
— У британських клубних футбольних академіях діти займаються по 6 годин на тиждень. Немає тієї системи, яка була у мене в харківському спортінтернаті. У нас було по два тренування на день — вранці й увечері. Займалися 20 годин на тиждень. 1000 годин на рік. Цикл — 10000 годин. Після його проходження це вже навчені футболісти.
У Лондоні проживає понад 10 мільйонів людей. Сюди приїжджають емігранти з усього світу. Є всі можливості набрати талановитих дітей. Розвивати, доводити до того рівня, коли вони стануть цікаві професійним клубам.
— Як це робити, Ви знаєте на прикладі «Чарльтона». Яка зараз Ваша зона відповідальності в клубній структурі?
— Треную команду U-19. Хлопцям — по 17—18 років. Кожен сезон змінюється ледь не половина складу. За останні чотири роки ми тричі вигравали чемпіонат Англії у своїй віковій категорії. Багато з хлопців, які грали в моїй команді, зараз виступають за клуби прем’єр-ліги.
Адемолу Лукман у 2017 році перейшов в «Евертон», в складі збірної Англії U-20 став чемпіоном світу. А його партнером по збірній був Езрі Конса, його в минулому році придбав «Брентфорд». Хлопці після перемоги в чемпіонаті світу U-20 надіслали мені фото, подякували за допомогу. Написали: «Ми виграли той же турнір, що й ти, тільки 40 років по тому».
Тоді, до речі, в заявці збірної СРСР було 9 українців. П’ятеро вийшли з харківського спортінтернату. Ми з Безсоновим і Сивухою на той час уже виступали за «Динамо». Каплун з’явився в Києві через рік, а на момент проведення турніру Віктор з Валентином Крячком грали за «Металіст». Це показник роботи тренерів харківського спортінтернату.
— А який показник Вашої роботи? Кого, крім Лукмана і Конса, підготували в «Чарльтоні»?
— Джо Гомес зараз виступає за «Ліверпуль» і національну збірну Англії. У 2014 році, коли ще виступав за «Чарльтон», виграв чемпіонат Європи U-17. Зараз його трансферна вартість оцінюється в 35 мільйонів євро. Джо Шелві виступає за «Ньюкасл», його трансфер оцінюється в 15 мільйонів євро.
— У 2001 році Вашим сином Сергієм цікавився лондонський «Арсенал». Чому не склалося з його трансфером у столицю Великої Британії?
— У Сергія був контракт із шотландським «Сент-Мірреном». На той момент він вважався перспективним гравцем, викликався до молодіжної збірної Шотландії. Спочатку сином зацікавився «Саутгемптон». Потім — «Арсенал». Йшли обговорення. Шотландці виставили за його трансфер мільйон фунтів. Каноніри за такі гроші молодих гравців не купували.
У Арсена Венгера була своя система і філософія. Брали молодих гравців і виводили їх на новий рівень. Не платили за молодих гравців більш ніж 500 тисяч фунтів. Це не той клуб, який брав грошима. І зарплати в «Арсеналі» були меншими, аніж у «Манчестер Юнайтед» або «Тоттенхемі».
— Чим зараз займається Сергій?
— Працює в банківському секторі в Глазго. З футболом закінчив у 26 років — пошкодив спину.
Як вибирали капітана
— Ви провели в «Динамо» 12 сезонів, зіграли 245 матчів. Фінал Кубка Кубків-1986 викликає у Вас неоднозначні почуття? Через травми в цьому матчі пропустили чемпіонат світу.
— Я свідомо йшов на цей ризик. У чемпіонаті країни під час матчу зі «Спартаком» почав турбувати ахілл. Пішло загострення. Обговорювали цей момент із Валерієм Васильовичем і лікарем.
Лобановський не говорив, що я повинен грати. Дав мені день відпочинку, сказав лікареві, що рішення — за мною. Я не тренувався перед грою. Вранці вирішив, що вийду на поле. Про це рішення не шкодую.
Пощастило, що після такої важкої травми взагалі повернувся у великий футбол. Травмувався. Сухожилля було роздроблене. Відрізали шматок нижнього м’яза й прикріпили замість сухожилля. Перший раз в історії робили цю операцію. Вийшло вдало — через три місяці вже вийшов на поле в матчі з шотландським «Селтіком».
— Лобановський просив скласти свою версію складу перед матчем вже після того, як стали капітаном команди?
— Капітаном я став у 1985 році. Ми тоді виграли Кубок країни. Капітана в «Динамо» вибирав не тренер — він обирався таємним голосуванням команди. А з приводу консультацій із гравцями, то у Лобановського давно була така традиція. У день гри викликав капітана і двох його асистентів — мене, Дем’яненка та Безсонова.
Майже завжди наші думки з баченням Валерія Васильовича збігалися. Вже як тренер роблю те ж саме. Це просте дійство об’єднує колектив. Важливо мати зворотний зв’язок, знати думку лідерів команди.
— Коли в 1998 році Лобановський повернувся до Києва, зустрічалися з ним? Валерій Васильович не запрошував Вас до свого тренерського штабу?
— Я прилітав до Києва тільки на матчі ветеранів. Обнімались і цілувалися при зустрічі. Про запрошення в тренерський штаб «Динамо» мова не йшла. Спілкувався з хлопцями, вони стверджували, що Лобановський став більш дипломатичним у ставленні до гравців. Зрозумів, що потрібен трохи інший підхід до футболістів порівняно з радянськими часами. І що до 30-річного гравця потрібен інший підхід порівняно з 20-річним. Став більш західним тренером.
1000 фунтів
— Джордж Скенлан, який в «Іпсвічі» допомагав Вам з адаптацією і перекладом англійською, стверджував, що Ви перегнали в Велику Британію новеньку «Ладу». Як було насправді?
— «Совінтерспорт», який займався переходом радянських спортсменів, поставив таку умову. Мабуть, хотіли продавати більше машин цієї марки на Туманному Альбіоні. Фактично це була рекламна акція. Втім, нарікань «Лада» у мене не викликала — це був експортний варіант, два роки відкатав на ній в Англії, потім ще три роки в Шотландії.
— «Іпсвіч» дійсно заплатив за Ваш трансфер 500 тисяч фунтів стерлінгів?
— Мені в усіх деталях не розповідали, начебто клуб повинен був віддавати ці гроші щомісячними перерахуваннями протягом тривалості всього контракту.
— Яка у Вас була зарплата в «Іпсвічі»?
— 1000 фунтів на тиждень. 30 років тому в англійському футболі не було великих грошей. На той час це був непоганий варіант. Плюс моїй родині безкоштовно надавали будинок.
— У 2008 році Ви отримали тренерський про-диплом у Києві. Навчання в Україні — значно дешевше, аніж в Англії?
— Справа не в цьому. В Англії, якщо ти не працюєш у професійних клубах, потрібно стати в чергу на запис на тренерські курси. Там дуже багато охочих працювати тренерами. Потрібно було чекати.
Я чекати не хотів. Звернувся в Шотландську футбольну асоціацію. Там була та ж система. У Києві чекати не довелося. Пройшов курси, отримав диплом, кожні три роки його продовжую.

 

ДОВІДКОВО
Сергій Павлович Балтача народився 17 лютого 1958 року в Маріуполі (тоді Жданові).
Вихованець харківського спортінтернату (ХДВУФК-1). Перші тренери — Валерій Борисович Сидоров та Микола Михайлович Кольцов.
Виступав за команди: «Металіст» (Харків) (1976), «Динамо» (Київ) (1977–1988), «Іпсвіч Таун» (Іпсвіч, Англія) (1988–1990), «Сент-Джонсон» (Перт, Шотландія) (1990–1993), «Колідоніен Тістл Інвернесс» (Шотландія) (1993–1995).
Чемпіон СРСР (1980, 1981, 1985, 1986). Володар Кубка СРСР (1978, 1982, 1985, 1987). Володар Кубка володарів Кубків УЄФА (1986).
За збірну СРСР зіграв 45 матчів, забив 2 голи. За олімпійську збірну СРСР зіграв два матчі.
Віце-чемпіон Європи (1988). Бронзовий призер Олімпіади-1980. Учасник чемпіонату світу-1982.
Чемпіон світу серед молодіжних команд (1977). Чемпіон Європи серед молодіжних команд (1980).
Тренерська кар’єра: граючий тренер у клубі «Колідоніен Тістл Інвернесс» (Шотландія) (1994–1995). Асистент головного тренера в «ЦСКА-Борисфен» (Київ, Україна) (1995–1998). Асистент головного тренера в «Сент-Міррен» (Шотландія) (1998–1999). Тренер в академії «Чарльтон» (2001–2008, 2012–2019).

Максим РОЗЕНКО,
Укрінформ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».