Тож Міжнародний день грамотності є чи не найголовнішим святом, котре офіційно відзначається Організацією Об’єднаних Націй.
Міжнародний день грамотності — це символ досягнень усього людства, адже грамотність — один із критеріїв, який відрізняє прогресивне суспільство від примітивного. На сьогодні, за даними ООН, у світі налічується близько 4 мільярдів грамотних людей. Однак дослідження показують, що близько 860 мільйонів дорослих землян неграмотні.
Також відомо, що 100 мільйонів дітей у всьому світі не навчаються в школі. Але найсумніше, що навіть ті представники цивілізованих країн, які належать до грамотних, не завжди є такими. Міжнародний день грамотності звертає увагу і на цю проблему. Крім того, світова громадськість намагається піднести престиж грамотності.
Починаючи з 1966 року, ЮНЕСКО відзначає Міжнародний день грамотності, намагаючись саме в такий спосіб привернути увагу суспільства й мобілізувати міжнародну суспільну думку, щоб збудити його інтерес і досягти активної підтримки зусиль, спрямованих на поширення грамотності — однієї з головних сфер діяльності ЮНЕСКО від часів її першої Генеральної конференції в 1946 році.
Традиція щорічно відзначати цей день започаткована відповідною рекомендацією Всесвітньої конференції міністрів освіти з ліквідації неграмотності, що відбулася в Тегерані у вересні 1965 року. Саме ця конференція рекомендувала оголосити 8 вересня, дату урочистого відкриття конференції, Міжнародним днем грамотності та святкувати його щорічно в усьому світі.
Мета цього дня — відзначити, що бути грамотним важливо для кожної людини та суспільства в цілому. Він підкреслює важливість грамотності та хоча б базової освіти як незамінних інструментів, що необхідні для побудови інтегрованого й мирного суспільства у ХХІ столітті.
Більшість неосвіченого населення нашої планети — жінки. Крім того, величезна кількість і дітей, і молоді, і дорослих людей, охоплених шкільними й іншими освітніми програмами, не відповідають рівню, необхідному для того, щоб їх можна було вважати освіченими в нинішніх умовах у світі, який з кожним роком стає дедалі складнішим.
Отже, існує нагальна необхідність у розгортанні програм поширення грамотності, котрі були б спрямовані на групи учнів, які вимагають до себе особливої уваги. У першу чергу до цих груп слід зарахувати жінок і дівчат, оскільки чоловіки та хлопці мають більше можливостей отримати належну освіту, особливо в країнах, що розвиваються.
Звісно, рівень неграмотності у світі постійно зменшується, однак виявилося, що поширювати грамотність та якісну освіту надзвичайно важко. Навіть зараз, в епоху цифрових технологій, багато людей навіть не знає абетки.
Дві третини усіх неписьменних у світі — жінки. Один із чотирьох підлітків не здатний прочитати навіть речення. Більшість неграмотних дорослих людей мешкає в Індії. Тільки уявіть собі — їхня кількість становить 37 відсотків від загальної кількості неписьменних у всьому світі.
Це дуже сумно, адже саме грамотність дозволяє людям отримати доступ до інформації та свідомо її аналізувати. Саме грамотність допомагає кожному розширити життєві можливості.
За даними ЮНЕСКО, якби всі жінки отримали початкову освіту, то дитяча смертність скоротилася б на одну шосту, а материнська — на дві третіх. Якби всі дівчатка Південної та Західної Азії, а також Африки на південь від Сахари отримали початкову освіту, кількість дитячих шлюбів зменшилася б на 14 відсотків; якби ж вони здобули середню освіту — на 64 відсотки!
Грамотність — основа для стійкого розвитку і миру. Це — право людини, яке вона неодмінно має реалізувати.
Протягом останніх десятиліть спостерігається значний прогрес у поширенні грамотності. Зокрема, у 1950 році в половині країн світу 50 відсотків або більше дорослого населення (старших 15 років) були неграмотними.
На сьогодні такий стан справ існує лише у 25 країнах світу, у решті країн рівень неграмотності населення в середньому не перевищує 10 відсотків. У 1970 році лише двоє з трьох жителів нашої планети були освіченими, у 1990му — троє з п’ятьох, а станом на 2015 рік — четверо з п’ятьох.
Освічених людей з кожним роком стає більше й більше, але боротьба з неуцтвом залишається надзвичайно складною та масштабною проблемою.
Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ