У липні 1941-го частина, в якій служив Святослав, потрапила в оточення німецьких військ у Західній Білорусі. Уникнувши полону, Караванський повертається на початку 1942 року до Одеси, вступає на літературний факультет університету, де зближується з гуртком української молоді, пов’язаної з ОУН. Стає активним членом організації. Організовує книгарню української літератури «Основа», а вторговані гроші передає на потреби гуртка й українського театру. Його переслідує румунська сігуранца (політична поліція). У 1944-му виїжджає до Румунії, звідки у липні того ж року нелегально повертається у звільнену Червоною армією Одесу.
Але третього ж дня після повернення при спробі відновити зв’язок із колишніми гуртківцями Святослав Караванський був заарештований. Під час слідства його обіцяли звільнити, якщо буде доносити про настрої студентської молоді, але він відмовився.
У 1945 році військовий трибунал Одеського військового округу засудив Святослава Караванського до 25 років позбавлення волі. Відбував покарання у багатьох таборах — будував залізницю на річці Печорі, рубав ліс поблизу Магадана, добував золото на Колимі, будував магістраль Тайшет — Лена, шив одяг у Мордовії.
Коли умови в таборах після смерті Сталіна трохи пом’якшали, Караванський береться за свою давню мрію — літературну працю й багато пише: вірші, віршовані казки, п’єси, перекладає. Деякі з його творів навіть друкували у центральних виданнях («Літературна Україна»). 1954-го Святослав Йосипович розпочинає велику роботу над «Словником українських рим».
19 грудня 1960 року, після 16 років і 5 місяців ув’язнення, Святослава Караванського звільняють постановою Дубравного ВТТ (виправно-трудовий табір) — на підставі статті 2 Указу про амністію від 17 вересня 1955 року термін ув’язнення Караванського скорочено наполовину, тобто на 12,5 року.
Він повертається до Одеси, працює механіком із ремонту обчислювальних машин (існували тоді й такі, до речі, дуже схожі на електричну друкарську машинку «Ятрань» з потужністю обрахунків на рівні арифмометра «Фелікса»). Згодом він уже — перекладач у редакції обласної газети «Чорноморська комуна» й позаштатний кореспондент журналу «Україна». Потім вічний студент-філолог виїжджає на заробітки до Республіки Комі...
А ще Святослав Йосипович завершує працю над «Словником рим української мови». Досі в Україні нічого подібного не було створено. Словник містить біля 60000 римованих пар, складених від самого автора, а не взятих із творів поетів. Ця праця має велике значення для розвитку літературної й мовної культури України.
Він багато перекладає з англійської мови, друкує книжку «Біографії слів», часто виступає з дописами про мову. 1961 року Святослав Йосипович одружується з Ніною Строкатою. У 1962-му вступає на заочний підвідділ філологічного факультету (знову!) Одеського університету.
Караванський брав активну участь у громадському житті країни: збирав українські книжки для Кубані, пропонував організувати всенародні урочистості до ювілею Миколи Лисенка, виступав за дублювання фільмів українською мовою.
У 1965 році занепокоєний зростанням русифікації шкіл і вишів написав статтю «Про одну політичну помилку», став автором самвидаву. Після цього 4 вересня 1965 року в нього було проведено обшук, а 13 листопада Святослава Караванського заарештовують. Оскільки не було жодного формального приводу для суду над Караванським, то на подання КДБ генеральний прокурор СРСР Роман Руденко опротестував його звільнення за амністією. Без суду і розслідування Святослава Караванського відправили досиджувати 25-літній термін (8 років і 7 місяців) у таборах суворого режиму.
Караванський п’ять разів оголошував голодування протесту, у Володимирській тюрмі зібрав свідчення в’язнів — учасників і свідків розстрілу польських офіцерів у Катині, підготував про це статтю, щоб передати її на волю. Влітку 1969 року його було заарештовано у тюрмі й там же засуджено додатково ще на 5 років тюрми і 3 роки таборів особливо суворого режиму.
У грудні 1971 року арештовують і дружину Ніну Строкату-Караванську, яка допомагала Святославу. У травні 1972 року її засуджують на 4 роки таборів.
Усього непереможений українець Святослав Караванський провів за свої переконання у неволі 31 рік!
У листопаді 1979 року він емігрував разом із дружиною до США. Веде громадську й наукову діяльність, опублікував низку праць із мовознавства.
1993-го у Києві вийшов його «Практичний словник синонімів української мови», а 1998-го — «Російсько-український словник складної лексики».
Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ