Особистість
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Березень 19, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 04 Жовтень 2019 15:48

Письменник, дипломат, учений

Rate this item
(0 votes)

12 ЖОВТ­НЯ — 85 РО­КІВ ВІД ДНЯ НА­РО­ДЖЕН­НЯ ЮРІЯ МИ­КО­ЛА­ЙО­ВИ­ЧА ЩЕР­БА­КА (1934), УК­РА­ЇН­СЬКО­ГО ПИСЬ­МЕН­НИ­КА, ДИП­ЛО­МА­ТА, ВЧЕ­НО­ГО-МЕ­ДИ­КА

Народився Юрій Щербак у Києві, під час ІІ Світової війни евакуйований до Росії, звідки на початку березня 1944-го повернувся у рідне місто, а в 1958 році закінчив Київський медичний інститут за фахом «санітарний лікар».

У 1958–1987 роках працював у Київському науково-дослідному інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського молодшим, а потім і старшим науковим співробітником. Займався профілактикою сказу, також брав участь у боротьбі з епідеміями холери та іншими захворюваннями на території України та Узбекистану, за що нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Кандидатська (1965) і докторська (1983) його дисертації — з епідеміології особливо небезпечних інфекційних хвороб. Володіє польською та англійською мовами. Доктор медичних наук. Академік УЕАН. Із січня 1999 року — державний службовець 3-го рангу.
Одружений, має доньку та сина. Його старший брат — Микола Щербак — учений-зоолог, завідувач Зоологічного музею НАН України — ще в молодості був звинувачений КДБ у націоналізмі й засуджений.
З 28 березня 2014 року Ю. М. Щербак — голова Наглядової ради Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Є також головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з березня 2016-го).
Літературну діяльність розпочав у середині 1950-х років як активний член літературного об’єднання свого інституту. У студентській газеті «За медичні кадри» він пише перші оповідання, публікує сатиричні «мальовані рецензії» в дусі літературних прямувань народжуваного тоді руху шістдесятників.
Перша повість «Як на війні» (1966) розповідає про будні радянських медиків, а перші свої оповідання, опубліковані у журналі «Юність», навіть оформлює власними малюнками.
З 1966-го — член Спілки письменників України (у 1987–1991 роках — секретар правління), а з 1971 року — член Спілки кінематографістів України.
У 1975 році у Харківському академічному театрі ім. О. Пушкіна п’єсою «Відкриття» він дебютував як драматург. Прекрасно володіючи польською мовою, перекладав поезію польських авторів, неодноразово читав лекції студентам Варшавського університету.
Більшу частину його творів можна віднести до умовного жанру «міської прози». Він — автор роману про проблеми трансплантації серця «Бар’єр несумісності», документального роману «Причини і наслідки» про боротьбу зі сказом, повістей, збірок новел, віршів і п’єс, а також ряду кіносценаріїв художніх, науково-публіцистичних і документальних фільмів.
Твори Юрія Щербака перекладали мовами народів колишнього СРСР і видавали на території соціалістичних країн. За збірку новел «Світлі танці минулого» удостоєний літературної премії імені Юрія Яновського (1984), за кіносценарій фільму «Державне відношення» — премії імені Олександра Довженка.
Як публіцист Юрій Щербак здобув популярність своїми статтями про Чорнобильську трагедію, що публікувалися в українській і московській пресі.
У повісті «Хроніка міста Ярополя», опублікованій у 1968 році й переробленій у 1983-му, описана гротескно-фантастична історія невеликого містечка Ярополя, в якій у літописній манері розповідається про реальні й неймовірні події, що відбуваються тут протягом кількох століть. У повісті поєднуються елементи наукової фантастики, легенди й казки.
Крім того, перу Щербака належать також декілька фантастичних оповідань: «Допит», «Синтез», «Одіссея-2482» та інші.
Загалом Юрій Щербак написав і видав понад десяток книжок романів, оповідань та повістей. Найбільш помітними у його вторчому доробку бачаться — «Як на війні» (збірка оповідань і повістей) (1966), «Бар’єр несумісності» (роман) (1971), «Маленька футбольна команда» (збірка оповідань і повістей) (1973), «Чорнобиль» (1987).
На безумовну увагу заслуговують твори останніх років — «Час смертохристів: Міражі 2077 року» (гостросюжетний політичний трилер) (2011), «Час Великої Гри. Фантоми 2079 року» (2012) та нарешті — «Час тирана. Прозріння 2084 року» (2014).
А ще ж у доробку митця п’єси й сценарії фільмів: «Ми студенти різних континентів», «Вони відстояли весну» (1965), «Ранкові острови» (1966), «Сини Баштанської республіки» (1967), «Роки і секунди», «Карантин» (1968), «Хортиця» (1969), «Шлях до серця» (1970), «В. М. Глушков, кібернетик» (1980, у співавт.), «Острів співучих пісків» (1981, т/ф), «Відкриття» (1982, т/ф), «Державне ставлення» (1983), «Наближення до майбутнього» (1986, у співавт.) та інші.
Після розпаду СРСР і здобуття Україною незалежності він відійшов від літературної творчості й зайнявся політикою. У 1991 році оприлюднив заяву, в якій сказав, що відтепер не буде займатися так званим «красним письменством», тобто не буде писати романів чи оповідань «Про Васі і Асі, Вані та Ані».
У 1989–1991 роках він — народний депутат СРСР, член опозиційної Міжрегіональної депутатської групи, очолюваної академіком Андрієм Сахаровим, член Верховної Ради СРСР, голова підкомітету з питань ядерної енергетики і екології.
Юрій Щербак — один із засновників і голова Української екологічної асоціації «Зелений світ», перший лідер Партії зелених України. У 1990–1992 роках він — голова Партії зелених України. У 1991–1992 — перший міністр охорони навколишнього середовища незалежної України, член Ради національної безпеки України.
У 1992–1994-му Юрій Миколайович — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Ізраїлі, у 1994–1998-му — Надзвичайний і Повноважний Посол України у США. У 1998–2000 роках Щербак — радник Президента України. У 2000–2003 роках він — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Канаді. З грудня 2009 року — один із засновників та член Ради із зовнішньої та безпекової політики.
А в 1998 році Український науковий інститут Гарвардського університету видав політико-публіцистичну книгу Щербака «Стратегічна роль України» (The Strategic Role of Ukraine) англійською мовою, а у 2003 році вийшла його публіцистична книга «Україна: виклик і вибір (Перспективи України в глобалізованому світі ХХ століття)».
Юрій Щербак має Почесну відзнаку Президента України (1996 р.) і орден Свободи (2016), вручений йому за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм. А минулого року Юрій Миколайович удостоєний Премії фундації Антоновичів (2018).

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».