А згодом минуло лише кілька десятиріч і Іван Драч сьогодні — це непересічна постать не тільки в українській, але й у світовій літературі. Протягом трьох десятиріч творчої діяльності І. Драч видав кільканадцять збірок поезій, отримав безліч відзнак і нагород, побував на громадських та державних посадах, попрацював у Верховній Раді. А ще — натворив багато різних кіноповістей, літературно-критичних розвідок, перекладів, написав кілька кіносценаріїв. Та найголовніше: як був, так і лишився — молодим духом і думкою.
Народився він 17 жовтня 1936 року у селі Теліжинці Тетіївського району Київської області у родині робітника радгоспу. У 1954–1955 роках працював учителем російської мови і літератури семирічної школи в селі Дзвіняче Тетіївського району, інструктором Тетіївського РК ЛКСМУ Київської області. У 1955–1958 роках проходив службу в лавах Радянської Армії. У 1958–1961 роках навчався на філологічному факультеті Київського університету імені Т. Г. Шевченка, звідки був виключений.
У 1961–1962 роках — літпрацівник «Літературної газети». До того ж часу належать перші контакти Івана Драча з українськими дисидентами, він пише перші вірші, деякі з яких були критичними до радянської влади. У 1962–1964 роках навчався на Вищих сценарних курсах Держкіно СРСР у Москві. У 1964–1974 роках — сценарист Київської кіностудії імені О. Довженка.
У 1974–1987 роках Іван Федорович на творчій і журналістській роботі у Києві. Член Спілки письменників України з 1962 року. У 1989–1992 роках — перший секретар Київської організації Спілки письменників України.
У часи національного відродження він став одним із фундаторів Народного руху України (НРУ). На Установчих та 2-х зборах Руху обирався його головою, на 3-х зборах — співголовою. Був членом президії Центрального проводу НРУ та членом Центрального проводу НРУ.
У березні 1990 року обраний депутатом Верховної Ради України, де й плідно із перервами пропрацював до 2006 року.
Окрема сторінка його життя і праці — діяльність на посаді голови ради Товариства зв’язків з українцями за межами України «Україна — Світ», яку очолює Іван Федорович з 1991 року. Скільки зроблено за ці роки Товариством задля національного відродження, консолідації українців у світі, ознайомлення їх із життям сучасної України, зміцнення зв’язків української діаспори з історичною батьківщиною! Усього й не перелічити! І в кожній акції, кожному заході є частка живої конкретної участі Івана Драча.
Про творчість поета написано безліч літературних розвідок та статей, створено багато телепередач, відзнято кінострічку. Одне слово, заробила Людина. А втім, у вічність, гадаю, проростатиме він Соняшником з власної балади:
«Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником».

Нехай світить Вам сонце поезії й надалі, дорогий наш Іване Федоровичу!
Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ