Особистість
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 20, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 05 Червень 2015 11:57

Футбольні турботи Мішеля Платіні

Rate this item
(0 votes)

MA VIE COMME UN MATCH (ФРАНЦ. МОЄ ЖИТТЯ — ЯК МАТЧ) — МІШЕЛЬ ПЛАТІНІ

Мі­ше­ля Пла­ті­ні пред­став­ля­ти не тре­ба: йо­го ім’я зо­ло­ти­ми лі­те­ра­ми вкар­бо­ва­но в іс­то­рію сві­то­во­го фут­бо­лу. Ще й до­сі фут­боль­ні фа­ни 80-х пам’­ята­ють йо­го май­стер­ні штраф­ні уда­ри, фі­ліг­ран­ну тех­ні­ку та чис­то фран­цузь­ку еле­гант­ність гри.
Ма­буть, доб­ра фея ус­міх­ну­ла­ся йо­му, схи­лив­шись над йо­го ко­ли­скою. На­га­дай­мо, що Пла­ті­ні — чем­пі­он Фран­ції, Іта­лії та Єв­ро­пи, во­ло­дар Куб­ка єв­ро­пей­ських чем­піо­нів та Між­кон­ти­нен­таль­но­го куб­ка, ка­ва­лер ор­де­на По­чес­но­го ле­гіо­ну, а мар­му­ро­вий про­філь ма­ест­рo се­ред­ньої лі­нії по­сі­дає гід­не міс­це у Му­зеї Гре­вен.

Проте й після завершення спортивної кар’єри доля знов усміхнулася цьому футбольному д’Артаньяну.

Цього разу — на посаді президента УЄФА, де розкрився неабиякий організаторський талант Мішеля Платіні. Та головне, що він сам відчуває насолоду від своїх футбольних турбот: Платіні енергійно керує футболом, як раніше грав у нього. Його діяльність сприяє розвитку і популяризації футболу, зміцненню авторитету УЄФА. Тому й не дивно, що він знов обраний президентом УЄФА — вже на третій термін.
Ця подія відбулася 24 березня, напередодні 60-річного ювілею Мішеля Платіні.


Юні літа Мішеля
Отже, повернемося у його славетне минуле, у той час, коли він уперше торкнувся м’яча.
Як це було та коли? Дай Боже пам’яті... Ще й досі Мішель Платіні вдивляється в чорно-білу фотокартку, намагаючись впізнати в худорлявому хлопчиську з м’ячем майбутню зірку світового футболу. Невже це він?
Так, починалося все у маленькому містечку Жоеф, що в Ельзасі, на вулиці Сент-Екзюпері, де маленький Мішель, майбутній футбольний принц, робив свої перші кроки у житті та футболі. Саме там опинився свого часу його дідусь-італієць Франческо, який перебрався до Франції з П’ємонта (із селища Аграта-Контубрія, що біля Турина) у пошуках кращої долі. Батьківський подарунок — футбольний м’яч — прийшов до малечі вчасно.
Батько Альдо, футболіст-аматор, став першим тренером і другом Мішеля, а мати — першою футбольною фанаткою. Вона вболівала за ним протягом життя, починаючи з матчів дитячої команди, а потім міжнародних — чемпіонатів світу від Аргентини-78 до Мехіко-86.
Мабуть, Мішелю дуже пощастило у житті: він зростав і виховувався у чудовій атмосфері добра й щирості, просякнутій палким коханням батьків одне до одного і до своїх дітей. Уже зірка футболу та батько двох дітей, володар багатьох нагород і титулів, Платіні звично вдивлявся на трибуни, прагнучи побачити там свою матінку.
Тривалий час Мішель працював як каторжний, намагаючись подолати власні комплекси. Він страждав від своєї тендітності та слабких легенів (унаслідок чого його забракували у клубі «Мец»). Фізичні вади намагався компенсувати витонченою технікою та винахідливістю у грі. Повсякчас Мішель жонглював м’ячем, спочатку — футбольним, а згодом — тенісним. «Техніка заощаджує сили», — стверджував він це магічне закляття. Невеликий на зріст, Мішель уперто тягнув себе за чуприну (як скаже потім), та згодом дотягне себе до 180 см, а вагу — до 72 кг.
Остаточно змужнів Платіні в «Ювентусі» у жорстоких матчах скудетто.


Маестро середньої лінії
Невдача з «Мецем» не засмутила Мішеля. Але пощастило йому у «Нансі»: там у тендітному юніорі розпізнали величезні потенційні можливості. Саме там завершилося становлення Платіні як гравця, визначилася його доля — футбольна й особиста. Вона й вивела його на орбіту спочатку національного, а згодом — і світового футболу.
Творчий зліт Платіні прийшовся на середину 70-х, епоху тотального футболу, символом якого став лідер «Аякса» Йохан Круїфф. Мішель із напруженною увагою спостерігав за «Летючим голландцем», його блискучою грою з м’ячом та геніальною — без м’яча. Як і залізний малюк з Амстердама, Платіні керував грою команди, визначав її тактику, але, на відміну від Круїффа, діяв наче в затінку.
Про себе нагадував Платіні вчасним загостренням гри — або раптовою передачею до партнера, або різким виходом до воріт суперника. В його феноменальному чутті гри було дещо від священнодійства та навіть чаклунства. Тому й устигав він у кожну гарячу точку футбольного майданчика, де вирішувалася доля матчу. Завдяки цьому Платіні й став королем останнього паса.
В історію світового футболу Платіні увійшов ще як неперевершений виконавець штрафних ударів. Ніяка стінка гравців команди-суперника не спроможна була завадити його ударам у створ воріт. Мабуть, віднайшов він таки секрет ідеальної траєкторії польоту м’яча.
Штрафні удари Мішель відпрацьовував майже з дитинства.
Наприкінці 70-х Мішель Платіні — володар Кубка та чемпіон Франції. Свою першу «Марсельєзу» Мішель заспівав на паризькому стадіоні «Парк-де-Пренс», коли грав за триколірних проти збірної Болгарії.
Нансі він згадує особливо тепло. Там зустрів Мішель своє кохання на ім’я Крістель. А де можна зустріти ці гарні італійські очі? Звичайно, у піцерії. Італійські очі вразили чутливе серце Мішеля понад усе життя. Гол у ворота болгар вирішив долю шлюбу: батько Крістель дав згоду, а весілля відбулося за три тижні після знайомства у піцерії.


Золота злива Апеннін

Суворі закони calcio. Вони викарбовані у серці кожного тифозі споконвічно. Або усе, або нічого. Він бажає лише результату, причому негайно. Це чітко усвідомив Мішель відразу, як тільки увійшов до складу «Ювентуса». А ще Мішель зрозумів, що один рік скудетто вартий десяти чемпіонатів Франції. Неприхильно поставилася стара синьйора до цього francese. Мови предків не розумів, а зірки «Юве», зокрема «чемпіоніссімо»-82, досить стримано зустріли Платіні. Отже, не пішла гра у Мішеля.
Цілий рік Платіні ніс на собі хрест моральної та фізичної Голгофи. Все він пізнав тоді — страшенний біль у паху внаслідок травми та приголомшливий свист тифозі, бойкот колег з команди, суворі догани тренера і Джованні Аньєллі. Одного тяжкого дня, продираючись крізь натовп розлючених тифозі, сумний Мішель наче у мареві побачив свого дідуся Франческо. Старий утішав онука та все казав йому: «Tutti si aggiustera, Michele...» («Усе обійдеться, Мікеле...») Відтоді він повірив, що батьківщина предків допоможе йому.
Усе й справді владналося. Тяжкі випробування змінили цього невдаху francese. Саме в Італії Мішель змужнів, став справжнім лицарем скудетто.
П’ять незабутніх сезонів у «Юве»... Протягом 649 матчів Платіні 353 рази вразив ворота суперника, причому у середньому — 25 голів за сезон! На Мішеля Платіні обрушилася золота злива титулів та нагород. А втім, докладніше про це — на сторінках Petit Larousse illustre та Littre: чемпіон Італії 1984-го та 1986 рр., володар Кубка Італії-83, Кубка володарів кубків та Суперкубка 1984 року, Кубка європейських чемпіонів та Міжконтинентального кубка 1985 року. Так, удалося йому догодити тифозі, старій синьйорі та особисто пану Аньєллі. Тим часом газетні шпальта La Gazzetta della Sport, Tuttosport та інші, які нещодавно паплюжили цього бідолагу francese, зарясніли численними дифірамбами на адресу Платіні. Тепер він — маестрo середньої лінії, «профессоре» та «чемпіоніссімо».
Чи надовго? Про це лише знають бідолашні ноги Мішеля!
Франція теж не ображена: вона — чемпіонка Європи-84. Вагомий внесок Платіні, капітана триколірних, у цю перемогу. Від щотижневика «Франс футбол» — дорогоцінні подарунки — «Золотий м’яч» найкращого в Європі футболіста 1983-го, 1984-го і 1985 рр. (рекорд цей перевищено аргентинцем Ліонелєм Мессі, чотирикратним володарем «Золотого м’яча»). Мармуровий профіль maestro посів гідне місце у Музеї Гревен. Від президента Міттерана — орден Почесного легіону. Цю нагороду Мішель присвятив дідусю Франческо.
Недарма він приїхав на батьківщину предків!
Єдине, чого не встиг цей найтитулованіший француз, — стати чемпіоном світу (він — бронзовий призер мексиканського чемпіонату 1986 року).
Слід ще й додати цілу низку переломів і травм — гомілковостопних та черепно-мозкову, а також операцію на меніск суглоба. Лише у Нансі Мішель був госпіталізований вісім разів! Додамо ще й страшенну втому від аскетичного способу спортивного життя.
Та про це Petit Larousse illustre та Littre не згадують...


Матч ще триває...
Лишалася ще й душевна травма — від трагедії на брюссельському стадіоні «Ейзель» під час фінального матчу Кубка європейських чемпіонів у травні 1985-го. Тоді під бетонними уламками стадіону загинуло чимало італійців внаслідок звірячого нападу на тифозі захмілілих англійських фанів.
Свій переможний гол у ворота «Ліверпуля» Платіні присвятив загиблим...
Епоха Платіні-футболіста скінчилася 17 травня 1987 року на стадіоні «Стадіо Комунале» в Турині, де Мішель офіційно оголосив про завершення своєї кар’єри у футболі.
Платіні ще 32 роки, та щось із ним скоїлося... Мабуть, не забув брюссельської трагедії? Або не відчуває насолоди від гри, як потім сповідувався ЗМІ?
«Нехай іде!» — кинув крізь зуби синьйор Аньєллі.
Тяжка та наука розставання... Платіні згадав тих, з ким пліч-о-пліч долав суперників на футбольних майданчиках світу. Де ви, мої мушкетери? Де малюк Тігана, де Фернандес, де Патрік Баттістон, з яким розпочинав ще в Ельзасі? Крізь сльози дивився Мішель на стадіон, його трибуни, прагнучи побачити там свою Крістель.
Та наостанок — величезний букет квітів від тифозі, безперервні спалахи фотоапаратів, стрекіт диктофонів та остання сповідь журналістам: «20 років я працював наче каторжний...»
І на сьогодні Мішель Платіні не має відпочинку, чимало справ у нього. Одна з головних — боротьба з наркоманією: це — найтриваліший для нього матч. В Сент-Сіпрієні на власному стадіоні протягом багатьох років допомагає Платіні молодим людям позбавитися наркотичної залежності. Єдиним наркотиком він вважає тільки спорт.
Мішель робить це заради своїх дітей, заради молоді, заради їх світлого майбутнього.


Та головною справою у нього лишається футбол...
Ще й досі пам’ятають Платіні-футболіста, його майстерні штрафні удари, філігранну техніку та чисто французьку елегантність гри.
Так, на церемонії відкриття Залу слави італійського футболу 2011 року у флорентійському Palazzo Vecchio Платіні отримав престижну нагороду як найкращий футболіст-легіонер в історії скудетто за виступи у складі «Ювентуса».
Та на посаді президента УЄФА розкрилася інша грань обдарованості Мішеля Платіні. Перш за все він виявив себе як ефективний менеджер, адже за вісім років його керівництва прибутки УЄФА, за свідченням агентства France Presse, зросли майже удвічі і на сьогодні становлять 1,73 млрд євро. За ініціативою пана Мішеля запроваджена ціла низка реформ в європейському футболі щодо реорганізації єврокубків. Зокрема, був скасований Кубок володарів Кубків, а Кубок УЄФА об’єднаний із Кубком Інтертото з подальшим трансформуванням у Лігу Європи. Крім того, за пропозицією Платіні у чемпіонаті Європи 2016 року мають зіграти 24 команди, а не 16, як було раніше.
Уперше в історії європейського футболу УЄФА очолює колишній футболіст — Мішель Платіні. Йому ще тільки 60, але він енергійно керує футболом, як раніше грав у нього. Його вистачає на безліч футбольних турбот та навіть на боротьбу з корупцією у ФІФА.
Мабуть, із часом він стане за кермом ФІФА.
А чому б ні?
Володимир СКРИНЧЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».