Диплом доктора філософії Тисовський отримав 16 серпня 1910 року. Влітку 1912 року пройшов курс океанографії в музеї м. Берген (Норвегія).
Від 1911го до 1939 року Олександр Тисовський викладає природознавство в академічній гімназії Львова. 1911 року організовує в ній пластовий гурток, з яким 12 квітня 1912 року проводить першу Пластову присягу.
Вважаючи, що школа навчає, але не виховує, Тисовський розробляє унікальну виховну систему, яка хоч і подібна до системи світового скаутського руху, але все ж має свої особливості, що відрізняють її від більшості скаутських організацій світу.
Основний принцип системи — через працю над собою до розвитку та гартування свого характеру. Ключовим елементом у вихованні молоді, за Тисовським, є ігри та шляхетне змагання за найкраще виконання свого обов’язку. Головну увагу він покладав на самовиховання при допоміжній ролі вихователя у Пласті.
У 1913 році Олександр Тисовський видає книжечку під назвою «Пласт», що містить перші напрямні положення до розвитку українського пластового руху. Часи Першої світової війни утверджують його у думці щодо необхідності розвитку Пласту. У цей час Тисовський складає слова Пластового обіту, що 19 грудня 1916 року вперше виголосила як присягу тодішня 1 чота пластового полку (тепер куреня) ім. Петра КонашевичаСагайдачного у Львові на своїх перших чотових сходинах.
У 1918 році Тисовського обрано головою відновленої Верховної пластової команди (ВПК). Цього ж року він бере активну участь у Листопадовому чині у Львові. З 1920 року як дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка впродовж чотирьох років є професором в Українському таємному університеті у Львові. У 1921 році видає підручник «Життя в Пласті» — посібник, яким керуються тисячі українських пластунів усього світу.
Вдруге обирається головою ВПК у 1924 році. Після заборони Пласту в 1930 році польською владою Олександр Тисовський активно працює в товаристві «Сокіл». У 1939му залишає роботу в академічній гімназії і стає професором Українського державного університету ім. Івана Франка у Львові, де працює до 1941 року.
В 1941–1943 роках навчався на Вищих агрономічних курсах. У 1944 році у зв’язку з наближенням радянських військ емігрує до Відня, де в 1944 році оселяється на постійне місце проживання.
У 1961 році Олександр Тисовський видає другу редакцію свого підручника «Життя в Пласті».
Помер Олександр Тисовський 29 березня 1968 року у Відні. Перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові в 2002 році стараннями Юрія Ференцевича.
Звісно, пам’ять про видатного вченого та громадського діяча живиться насамперед його засадничою роллю у створенні «Пласту» — одного із соціальнопедагогічних феноменів українського суспільства, розвиток якого простежується від початку ХХ століття до цього часу. Саме на основі ідей цієї української скаутської організації зростав духовноморальний ідеал значної частини молоді Західної України. За це щира дяка тобі, фундаторе самоврядного виховання української молоді! І вічна пам’ять!

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ