Здоров'я
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Жовтень 22, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 29 Серпень 2014 03:00

Нирки – «остання барикада» організму!

Rate this item
(0 votes)

Не­фро­ло­гія в ук­ра­їн­ській ме­ди­ци­ні вио­кре­ми­лась у са­мо­стій­ну дис­цип­лі­ну по­рів­ня­но не­дав­но — ли­ше пів­сто­літ­тя то­му. Од­нак, як мо­вить­ся, встиг­ла вже ві­дво­юва­ти со­бі на віт­чиз­ня­них те­ре­нах ціл­ком гід­не міс­це під сон­цем.
Про те­пе­ріш­ню роль бук­валь­но на очах «під­рос­та­ючої» га­лу­зі у су­спіль­стві за­га­лом (та й у ме­дич­но­му се­ре­до­ви­щі зок­ре­ма), як, утім, і про ни­ніш­ні її здо­бут­ки чи на­віть якісь по­даль­ші ці­ка­ві пла­ни роз­мір­ко­вує сьо­го­дні на шпаль­тах «ДУ» наш все­світ­ньо ві­до­мий ака­де­мік, ла­уре­ат Дер­жав­ної пре­мії, іні­ці­атор за­сну­ван­ня ка­фед­ри не­фро­ло­гії при Ки­їв­сько­му ін­сти­ту­ті удо­ско­на­лен­ня лі­ка­рів Лю­бо­мир Пи­ріг.

— На жаль, динаміка ниркових захворювань спонукає здебільшого до тривожних роздумів. Причини загальновідомі: забрудненість навколишнього середовища, соціально-економічні негаразди, шкідливий, а часом і просто безоглядний спосіб життя. Це особливо стосується інфекційно-запальних процесів. Щоправда, коли вірити статистичній звітності, деяке зниження захворюваності маємо з імунозапальних недуг.

Однак сама ця статистика викликає цілком закономірні сумніви, адже крізь показники звітності проглядаються помилки у діагностиці, пов’язані з неправильним тлумаченням таких симптомів, як лейкоцитурія та бактеріоурія (джерелами яких куди частіше бувають зовсім не нирки, а сечовивідні шляхи).
Ось переді мною відповідна статвибірка за минулий рік. Хворих із діабетичною нефропатією в середньому по Україні 114,8 на сто тисяч осіб. Причому, за даними Херсонської області, там їх усього лише 4,5; тоді як на Закарпатті — аж 453,3. Майже те ж саме маємо і у разі гіпертензивної нефропатії. У цілому по Україні таких пацієнтів 66,0/100 тис., а вже по окремих областях — шалена, нічим не обґрунтована різниця від 1,3 до 568,1 (і, до речі, «відзначилося» знову ж таки Закарпаття). Хіба ж можна хоч на йоту довіряти подібній звітності?!
А взагалі найслабшою ланкою вітчизняної нефрології наразі є діагностика. Спитаєте, чому? Певна річ, через поганий кадровий потенціал (бо ні вимірювальна апаратура, ні операційне обладнання тут якраз вельми суттєвої ролі не відіграють). Навіть у столичній академії післядипломної освіти з цими спеціалістами не звикли надто «возитися»: навчання, зазвичай, триває від двох з половиною місяців до півроку. Вважаю, такої «скоропальності» зовсім не досить, аби підготувати хорошого лікаря, здатного точно поставити діагноз за складних обставин, не кажучи вже про оволодіння якимись новітніми технологіями. Приміром, у європейських країнах післядипломна нефрологічна підготовка, попри завідомо незрівнянні якісні показники, ще й у чотири рази довша.
Протягом багатьох років мені випадала честь (та й, мабуть, і чимала відповідальність) працювати головним нефрологом Міністерства охорони здоров’я, отож доводилося тримати під контролем загальну ситуацію на місцях, проводячи в різних куточках України численні наукові конференції та семінари, а також ґрунтовно ознайомлюватися у ході справи з окремими клінічними випадками. Так, на превеликий жаль, помилки з боку багатьох моїх молодших колег як допускалися, так і донині продовжують допускатися.
Зокрема, нинішнім сімейним лікарям слід добре затямити, що грамотна своєчасна боротьба із застудними недугами могла б дієво запобігти подальшому ураженню нирок. Також варто мати на увазі, що чимало грізних паранеопластичних нефропатій (у тому числі при злоякісних хворобах крові) цілком здатні проявлятися і без якихось певних ознак первинної патології. Тож у разі відповідної підозри обов’язково треба провести низку додаткових аналізів з метою визначення істинного характеру хвороби (а не проставляти «для галочки» банальну гіпертонію, як це зараз часто-густо робиться).
Окрім того, на тлі цілком очевидного занедбання пропаганди здорового способу життя сучасний лікар повинен «довантажувати» себе й безліччю профілактичних функцій, причому особливо це стосується активно впроваджуваної нині сімейної практики. Успішна саносвітня робота серед населення (надто ж з огляду на безсимптомний перебіг деяких ниркових хвороб) має, на мою думку, стати більш виразною та цілеспрямованою. Зокрема, це стосується питань диспансеризації, а також суворого дотримання відновлювального режиму (скажімо, після щойно перенесеної гострої ниркової недостатності).
Варто зазначити, що останнім часом дещо поліпшується ситуація з апаратами для гемодіалізу: спільними зусиллями їх уже закуплено понад півтисячі! А в найтяжчих випадках стало цілком можливим узагалі замінювати власні відпрацьовані нирки донорськими. Але все ж поки ще за кількістю пересаджених органів наші хірурги, відверто кажучи, плетуться у хвості. Чому? Відповідь знову ж таки (як і причини решти прикрих «ганджів» вітчизняної медицини) слід шукати у недосконалому законодавстві!
Зокрема, тут мається на увазі інертне керування нормами давно вже застарілої презумпції незгоди (коли трупні тканини передаються виснаженим очікуваннями пацієнтам лише з дозволу родичів загиблого). Адже, на жаль, Верховна Рада ще й досі зволікає з ухваленням адекватних цивілізованих рішень, унаслідок чого план трансплантацій донорських органів недовиконується в Україні аж... (вдумайтесь-но на хвильку у цю жахливу цифру!) на 90%.
Проте завершити цей газетний виступ хотілося б, далебі, на мажорній ноті. Бо ж таки й справді з недавньою докорінною зміною влади з’явилися, нарешті, хоч якісь більш-менш обнадійливі перспективи і у всієї нашої системи охорони здоров’я. Особливо, зокрема, сподіваюся на адекватне подальше фінансування нирково-замісної терапії, яку самим пацієнтам тягнути на своїх плечах зовсім не під силу.
Що ж до моїх безпосередніх колег-нефрологів, то їм я, певна річ, щиро порадив би у повсякденній своїй трудовій діяльності якомога пильнішу увагу приділяти ранньому виявленню патології, а також своєчасній диспансеризації хворих (надто серед обділених багатьма побутовими зручностями і благами сільських верств населення).
Едуард ЩУР

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».