Здоров'я
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Вересень 24, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 18 Липень 2014 03:00

Лямбліоз. Боротьба з паразитами

Rate this item
(0 votes)

Лямб­лі­оз — до­сить по­ши­ре­не за­хво­рю­ван­ня, що роз­ви­ває­ть­ся в ре­зуль­та­ті ура­жен­ня пе­чін­ки і тон­ко­го ки­шеч­ни­ка од­но­ймен­ни­ми па­ра­зи­та­ми, які по­трап­ля­ють до ор­га­ніз­му лю­ди­ни че­рез рот з їжею та во­дою.

Лямблії — найпростіші одноклітинні, що належать до класу джгутикових. За формою вони нагадують грушу, а їх увігнута черевна частина утворює присосок, за допомогою якого лямблії тимчасово прикріплюються до тканин.
Ця хвороба поширена в усіх частинах світу і має спорадичний характер. На лямбліоз хворіють близько 20% населення планети, а в Сполучених Штатах Америки — це провідне паразитарне захворювання.
Що ж робити або, навпаки, чого не треба робити, щоб не захворіти на лямбліоз? Як говориться у прислів’ї, «якщо попереджений, значить озброєний». Тож про те, як запобігти цьому захворюванню та як лікувати, розповість кандидат медичних наук, лікар 1 категорії Олександр Бойчук.


— Яким шляхом потрапляють ці мікроскопічні істоти до людського організму?
— Зараження лямбліями відбувається, коли ці паразити потрапляють до кишечника через рот із брудними продуктами або забрудненою водою. Також причиною зараження можуть стати і брудні руки.
Відповідно до способу проникнення цих паразитів до організму виділяють такі шляхи.
Водний — зараження відбувається при використанні недостатньо очищеної води, взятої з-під крана, а також при потраплянні до організму води з відкритої водойми. Існує ризик зараження при купанні в басейнах і водоймах, заражених цистами лямблій.
Харчовий — джерелом перенесення можуть бути різні продукти харчування. Заразитися лямбліозом можна в тих випадках, коли овочі та фрукти миють накопиченою водою або вживають воду з-під крана чи лід, з неї приготовлений.
Особливо часто лямбліоз виникає після вживання в їжу продуктів, що не пройшли відповідної термічної обробки. Лямблії не гинуть при заморожуванні і нагріванні до 50°С, але кип’ятіння не витримують.
Контактно-побутовий — накопичення збудників відбувається безпосередньо на предметах побуту, одязі, посуді, іграшках тощо. Зараження людини відбувається після того, як відбувся контакт із носієм хвороби. Навіть новонароджений може заразитися від матері в процесі пологів.
Контактно-побутове зараження менш реальне, однак якщо це захворювання поширене, то такий спосіб трапляється серед тих верств населення, які не дотримуються загальногігієнічних норм. Відомо також, що носіями лямблій можуть бути кішки, собаки і гризуни.
— Якщо ж лямблії потрапили до нас усередину, які симптоми спостерігаються в людини?
— Для початку розвитку лямбліозу вистачить, щоб до організму потрапило 10 цист (клітин) лямблій, а також досить мати низький ступінь кислотності шлункового соку. Локалізуються вони в ділянці тонкого кишечника, де відбувається їх інтенсивне розмноження. Крім того, їх можна виявити у 12-палій кишці, у жовчному міхурі та жовчних протоках печінки.
Симптоми захворювання можуть проявлятися як у легкій, так і важкій формах. Також у різних вікових категорій різні прояви цього захворювання. Оскільки лямблії паразитують у кишечнику, найбільш частими симптомами цього захворювання є ураження саме шлунково-кишкового тракту.
У хворих спостерігаються неприємні відчуття та болі в ділянці кишечника, здуття живота, бурчання. Хворі скаржаться на зниження або втрату апетиту, нудоту, сухість у роті та гіркоту, здебільшого на язику утворюється жовтуватий наліт. Випорожнення часто водянисті і рідкі, дехто скаржиться на діарею, що чергується із запорами.
Крім цього, незалежно від тяжкості хвороби та віку пацієнта дуже часто виникають алергічні реакції: екзема, алергодерміт, стеноз гортані, кропив’янка, а також бронхообструктивні синдроми, що включають у себе і астму.
Практично в усіх хворих — блідість шкірних покривів, причому навіть у тих випадках, коли показники гемоглобіну відповідають нормі. Деякі хворі на лямбліоз систематично відчувають лущення стоп і долонь. На кінцівках спостерігається гусяча шкіра, губи схильні до лущення, у куточках рота утворюються заїди і тріщини, відзначається інтенсивне випадання волосся.
Страждає і нервова система: підвищується збудливість, плаксивість і дратівливість, виникають головні болі, слабкість, запаморочення, порушення сну, починається задишка, частішає серцебиття, навіть виникають болі в ділянці серця.
— А як у дітей протікає лямбліоз?
— У дітей він буває значно частіше, причому захворювання протікає важче, ніж у дорослих. Слід зауважити, що систематичні дослідження виявляють зараження лямбліями майже 30% дітей категорії дошкільного віку, причому переважно лямбліоз характеризується такою симптоматикою, яка імітує інші види захворювань, що істотно ускладнює визначення справжньої причини захворювання.
У числі основних проявів: хронічний запор або пронос, систематична температура (до 38°С) виникає без особливих на те причин, біль у ділянці правого підребер’я і пупка, хронічний дисбактеріоз, що не реагує на проведену терапію, підвищений ступінь стомлюваності, апатія, зниження успішності в школі, уваги, ночами дитина скрипить зубами, селезінка і печінка та лімфовузли збільшуються, на шкірі з’являються хронічні висипання, відзначаються напади задушливого кашлю, зростають еозинофіли в крові.
Як бачимо, симптоми лямбліозу у дітей не тільки дуже схожі із симптомами захворювання у дорослих, але й характеризуються вкрай неспецифічними ознаками, що й утруднює діагностування основного захворювання. Складність діагностування лямбліозу полягає в тому, що клінічних ознак це захворювання не має і часто служить механізмом для запуску хронічної хвороби шлунка і кишечника або нашаровується на вже існуюче захворювання.
Через те що послаблюється імунна система і в органах виникають супутні патології, лікувати лямбліоз важко. Зважаючи на суперечливий характер симптоматики, діти, хворі на лямбліоз, часто проходять безрезультатне і досить тривале лікування у різних фахівців (гастроентеролога, пульмонолога, алерголога та інших).
Але буває й так, що носії паразитів не хворіють, проте вільно заражають оточуючих, оскільки їх тіло в цьому випадку виступає як контейнер для лямблій. Стан, який називається лямблієносійством, не викликає порушень, паразити просто перебувають в організмі людини.
— Тож діагностувати захворювання може тільки досвідчений лікар? Які ж методи дозволяють виявити цього збудника?
— Зважаючи на властиву захворюванню різноманітність симптомів, що відзначається в його клінічних проявах, необхідне обов’язкове лабораторне підтвердження відповідного діагнозу. Матеріалом для досліджень слугують фекалії, а також дуоденальний вміст. Жовч дозволяє визначити трофозоїти лямблій, фекалії в оформленому вигляді — цисти, напівоформлені й рідкі фекалії визначають і цисти, і трофозоїти. Матеріал для дослідів має бути свіжим, тобто теплим, це також обов’язкова умова. Тому найкраще це зробити у стаціонарі.
— Це захворювання краще піддається лікуванню медикаментами чи народними методами?
— Стандартна терапія не дає жодних результатів, навіть якщо проводиться протягом тривалого часу. Однак якщо лямбліоз був діагностований та проведено його лікування, то алергічні реакції помітно знижуються і навіть зникають повністю. Якщо курс лікування лямбліозу був закінчений, а симптоми алергії знову з’явилися, це означає, що лямблії знищилися не повністю чи знову відбулося зараження.
Терапію проводять етапами, які включають у себе підготовку, антипаразитарні заходи та відновлювальний період. На кожному з етапів застосовують великий набір медикаментів, вибір яких призначають індивідуально.
Підготовчий етап триває близько 2–4 тижнів. У цей час здійснюється детоксикація організму, усуваються явища холестазу (застій жовчі), поліпшується імунний захист. На цьому етапі потрібно дотримуватися рекомендованого режиму харчування, приймати сорбенти (смекта, вугілля, висівки тощо). Хворому призначають холеретики, холікінетики, спазмолітики (одестон, но-шпа, алохол тощо). Крім цього, ферменти (фестал, мезим, панкреатин, гепатопротектори — гептрал, есенціале, послаблюючі засоби — кофеол або лактулоза).
Другий етап — безпосередній вплив на паразита. Тривалість його залежить від загального стану пацієнта та кількості виявлених збудників хвороби. Лікарських препаратів багато, але не всі використовують медики. В основному це макмірор або ніфуратель, метронідазол, нірідазол, орнідазол або тіберал, тинідазол, трихопол, фуразолідон.
Третій етап — відновлювальний, триває від 4 до 10 тижнів. Провадяться заходи з метою підвищення імунної системи та відновлення функції підшлункової залози, печінки та інших органів: дотримання режиму раціонального харчування, застосування жовчогінних препаратів та гепатопротекторів, призначають також інші препарати, такі як натрію нуклеінат, дімефосфон (15% розчин), діуцифон, рекомендується очищена сірка, сульфат цинку (0,25% розчин).
Разом із тим щодня потрібно додавати в їжу салати з буряка або його відвар, у сезон — більше брусниці, журавлини. Раз на 10–12 днів — 100 г очищеного сирого насіння гарбуза натщесерце за півгодини до їди.
Рекомендовано також фітотерапію. Беруть по 1 столовій ложці чистотілу, шишок вільхи, березових бруньок, трави золототисячника, кореня родовика і на ніч заливають у термосі склянкою окропу. Вранці проціджують і додають 0,5 л кип’яченої води. Приймають по 1–2 столові ложки за півгодини до їди. При цьому в організмі створюється таке середовище, в якому цисти лямблій руйнуються. Під час лікування з раціону виключають цукор та будь-які солодощі.
Серед народних рецептів — напій із часнику та молока. Щоб приготувати такий напій, візьміть склянку молока (250 г), закип’ятіть і додайте очищений та подрібнений часник (1 головку). Настоюйте напій 10 хвилин, процідіть через марлю і випийте залпом. Потім лягайте в ліжко (без подушки) і лежіть із годину. Через дві години зваріть манну кашу (з розрахунку на одну склянку молока) і з’їжте її. Каша повинна бути без цукру. Потім можна харчуватися, як і раніше. Таке лікування треба повторювати через кожні 2–3 дні, поки лямбліоз не почне слабшати і проходити.
Настій із хрону. Це — дуже популярний народний засіб для лікування лямбліозу. Щоб приготувати його, вам потрібно взяти 1 кг кореня хрону, помити, але не чистити, та перекрутити на м’ясорубці. Потім покласти отриману масу в 3-літрову банку, залити холодною кип’яченою водою доверху і поставити в холодильник. Настоювати три дні, а на четвертий — процідити. Приймати настій потрібно тричі на день по 1 столовій ложці перед їдою. Рекомендований курс прийому тривалістю від 4 до 5 тижнів — саме на такий термін вистачить одержаного об’єму настою.
Універсальний народний рецепт. Він вважається універсальним, оскільки забезпечує також ефективне лікування лямбліозу, опісторхозу і деяких інших захворювань, що викликають внутрішні паразити. Щоб приготувати його, вам знадобляться насіння льону і гвоздика у співвідношенні 10 до 1. Подрібніть їх у кавомолці до однорідної маси.
Такий склад можна додавати до їжі або приймати в чистому вигляді чайною ложкою. Для людини із середньою вагою 75 кг нормальною вважається щоденна порція 25 г. Якщо ваша вага відрізняється від середньої, розділіть свою масу тіла на «3» — ви отримаєте кількість грамів ліків, які потрібно приймати щодня. Проходити курс лікування потрібно не менше місяця.
— Це все добре і навіть корисно, але запізно. Чи існують якісь заходи профілактики лямбліозу?
— Як профілактику в кожній родині, тим більше в дитячих установах, де були виявлені хворі, необхідно термінове проведення протиепідемічних заходів. Дуже важливо дотримуватися гігієнічних норм, яким потрібно навчати дітей. Батьки мають викорінювати погані звички: коли діти гризуть нігті, беруть до рота олівці тощо.
Діти повинні знати, що душ потрібно приймати щодня, а руки мити правильно. Пам’ятати про те, що овочі та фрукти миють щіткою, обдають окропом або кип’яченою водою. Будь-які продукти, а також страви повинні бути відповідним чином термічно оброблені. Крім цього, як уже зазначалося, не можна плавати в невідомих водоймах, а воду потрібно пити тільки кип’ячену або фільтровану. Дозволяти дітям заводити тварин можна тільки тоді, коли вони відучаться від шкідливих звичок, знають та виконують правила гігієни.
Будьте уважними до себе і близьких і будете здоровими!

Роз­мов­ля­ла Те­тя­на ДЕ­ЛІ­МАР­СЬКА,
Укр­ін­форм

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».