Науковці Гарвардського університету стверджують, що самотність небезпечна для здоров’я, тому людей, які нас оточують, слід вважати «ліками» один для одного.
Аналіз проблеми продиктований тим, що майже половина американців скаржиться на самотність. Недарма один із фахівців оголосив самотність «епідемією». Соціальна ізоляція пов’язана з більш високим ризиком смерті, хвороб серця та інсультів.
З розвитком медичних технологій учені можуть краще бачити і вимірювати те, що відбувається в мозку самотніх людей. Значна кількість досліджень установила зв’язок між самотністю і ризиками практично кожного захворювання. Вони виявили вищі показники смертності, хвороб, травм, куріння, ожиріння і високого кров’яного тиску в самотніх людей, тому соціальну ізоляцію назвали фактором ризику.
Незважаючи на всі наші онлайн-спілкування, темпи самотності подвоїлися з 1980-х років, вважають експерти. Професор психіатрії Гарвардського університету Чарльз Баллок роз’яснив, що з мозком і гормональною системою робить самотність.
Так, соціальна активність стимулює різні частини мозку. Як і м’язи, мозок повинен бути активним, щоб залишатись у формі. Коли ми самотні та ізольовані, відбувається атрофія декількох ключових ділянок. Ми починаємо втрачати сіру мозкову речовину у ділянках, які дозволяють читати міміку, тони і рухи інших людей, і це дозволяє нам уявити, що відбувається у свідомості іншої людини.
Отримання таких соціальних сигналів є механізмом виживання. Тим часом на тлі самотності квітнуть ділянки болю, і вчені бачать їх активність у цих частинах мозку, коли люди самотні. Вони також спостерігали сплеск активності та хаосу в мигдалині, яка регулює емоції й емоційні реакції.
По-іншому поводиться і гормональна система. Так, гормон стресу кортизол сигналізує, коли треба боротись або тікати. Він є ключовим для багатьох біологічних процесів.
Антидотом до високих показників кортизолу є окситоцин. Його виробництво зростає, щоб винагородити наші соціальні взаємодії. Він згадується як соціальний гормон або гормон любові й відповідає за приємні теплі почуття, які ми отримуємо від проведення часу в колі друзів і близьких.
Підтримка балансу між стресом і соціальними гормонами є ключем до відчуття рівноваги.
Інша хімія ендокринної системи, або нейротрофічний фактор мозку (BDNF), допомагає нашому мозку залишатися пластичним і гнучким, щоб ми могли зберігати минулі спогади і створювати нові. У соціально ізольованих людей маємо нестачу цієї речовини.
Доктор Баллок каже, що антидепресантами для самотньої людини є інші люди. Навіть віддалена їхня присутність, наприклад у бібліотеці або місці для читання, може надихнути мозок на вироблення окситоцину.
Опитування показало, що навіть один близький зв’язок з іншою людиною може зменшити самотність і фактори ризику.
Люди — це соціальні істоти. Вони формують усілякі складні союзи, прихильність, любов і ненависть. Якщо ці сполуки руйнуються, індивідуум ризикує зруйнувати своє здоров’я, додав Чарльз Баллок.
