— Зелений туризм щороку набуває все більшої популярності в Україні. Тож, відправляючись у мандрівку рідним краєм, слід знати багато чого. Ось, скажімо, як обрати місце для привалу і відпочинку? Головне — поставити намет на рівному й сухому майданчику. Це може бути й галявина, й узбіччя дороги або стежки. Бажано, щоб поряд було джерело питної води (чистий струмок).
У вітряну погоду місце привалу має бути захищене від поривів вітру смугою лісу, кущами, підгірком або береговим укосом. Однак там, де є комарі і мурашники, для зупинки необхідно обирати навітряні ділянки рельєфу. І у жодному разі не можна зупинятися табором на річкових мілинах, що затоплюються, у руслах пересохлих потоків або на низинних островах.
Принципово важлива умова — наявність придатної для використання проточної води. Зупиняючись улітку на річці, уздовж якої є населені пункти, туристський табір треба ставити вище за течією від села, водопоїв та бродів. Також обирайте місце зі зручними спусками до води і безпечним дном.
— Яким має бути режим споживання питної води у мандрівці?
— У процесі руху вживайте воду за однієї важливої умови: дотримуйтеся розумного дозування і режиму. Так, під час переходу поповнення запасів води в організмі (ударні заправки) необхідно проводити на великих привалах. Тут залежно від погоди, навантаження, темпу руху, характеру шляху, тобто від кількості виділеної з потом на цій ділянці води, рекомендується випити 250–500 мл рідини. На малих привалах — 100–200.
Безпосередньо при русі по маршруту під час короткочасних зупинок, обумовлених особливою складністю подоланої ділянки, допускається ковток-другий рідини або полоскання рота і глотки підкисленою водою.
Майже на увазі, що при значній втомі різко пригнічується секреція слинних залоз, в результаті чого виникає сухість слизової поверхні рота, збільшується густота слини, що ускладнює її ковтання — з’являється почуття удаваної спраги. Для її усунення слід посилити слиновиділення, подразнивши відповідні залози продуктами, що містять різні органічні кислоти (яблучну, лимонну, журавлинну). Добре вгамовує цю спрагу м’ятна або кисла цукерочка (льодяники, карамель), часточка кураги або чорнослив.
Для втамування спраги добре використовувати злегка підсолену воду. При цьому тканини організму збагачуються необхідними солями. Підсолювання з розрахунку 0,5–1,0 г солі на 1 л води майже не відчувається на смак. Пам’ятайте, що при великій втомі смакові відчуття людини притуплюються. У такому стані навіть більша кількість солі не викличе неприємних відчуттів.
— А які небезпеки чатують на нас при вживанні непридатної для пиття води?
— Незалежно від того, наскільки турбує спрага, не пийте непридатну для пиття воду. Захворювання, що передаються водним шляхом, найбільш небезпечні під час боротьби за виживання. Непридатна для пиття вода рясніє хвороботворними організмами.
Уникайте пити сиру воду (крім джерельної або з чистих струмків у високогір’ї), особливо з водойм зі стоячою водою або за течією нижче населених пунктів.
Воду з річки, каналу, якоїсь водойми необхідно знезаражувати. Найнадійніший спосіб — кип’ятіння (8–10 хвилин). Якщо рідина взята з підозрілого або сильно забрудненого джерела (що допускається лише у крайніх випадках), кипіти вона повинна півгодини.
Продезінфікувати воду можна алюмінієвими галунами (щіпка на відро), кристаликами марганцівки (до дуже слабкого рожевого забарвлення води і дати їй постояти годину), таблетками пантоциду — 1–2 таблетки розчинити в 1 л води і витримати протягом 30 хвилин.
Якщо вода сильно забруднена, дозу пантоциду подвойте. При цьому каламуть осідає на дно, вода світлішає. Для дезінфекції придатний і 5%-ний розчин йодистої настоянки: 2–3 краплі на 1 л води, добре перемішати і дати відстоятися протягом години.
Для стерилізації води також можна взяти молоді гілки ялини, сосни, ялиці, кедра або ялівцю звичайного з розрахунку 100–200 г на відро води і кип’ятити їх 30–40 хвилин. Потім туди ж кинути кілька шматків кори вільхи, дуба, верби чи берези і ще прокип’ятити 10–15 хвилин, дати охолонути. Після того як гілки і кора будуть вийняті з посуду, на дні виявиться бурий, погано розчинний осад. Його відділяють, воду з ним пити не можна.
А взагалі вживати непридатну для пиття воду не варто, адже можна захворіти на дизентерію, холеру, тиф, лептоспіроз, шистозоматоз тощо.
— Де безпечніше для здоров’я купатися?
— Знана річ, не слід купатися у зрошувальних каналах, котлованах, що заповнені дощовою водою тощо. Втім, будь-яка водойма зі стоячою водою становить небезпеку через неймовірну кількість хвороботворних мікроорганізмів у ній.
Отже, водойми зі стоячою водою непридатні для купання, оскільки у них завжди замулене дно, а через відсутність проточної води відбувається бурхливе розмноження шкідливих бактерій, паразитів, що сприяють розвитку тяжких захворювань.
Якщо поруч із водоймою розташовується промислове підприємство, завжди існує ризик забруднення водойми отруйними хімічними речовинами під час їх скидання. А свиноферма взагалі — страшна загроза всьому живому, оскільки потрапляння неочищених стоків навіть у бистру річку винищує рибу, водоплавних птахів та земноводних. Люди, правда, більш стійкі, та все ж ризикують не менше.
При купанні у морі чи річці, навіть зі швидкою течією, не слід набирати воду до рота — стерильність її вельми сумнівна, можна отримати стоматит. Досі доводиться бачити часом, як мами примушують своїх дітлахів полоскати горло морською водою біля самісінького берега, щоб не хворіли, мовляв, узимку на застуди. Це неприпустимо! Отже, додержуючись згаданих правил спілкування з водою, ми гарантовано отримаємо позитивні враження та заряд здоров’я.