Але як­що спра­ва дій­де до ви­ви­ху, а ще гір­ше — пе­ре­ло­му ура­же­ної кін­ців­ки, па­ці­єн­то­ві не обій­ти­ся без лі­ку­ван­ня. І най­під­ступ­ні­ше у цій си­ту­ації те, що не­пра­виль­ні дії лі­ка­ря-трав­ма­то­ло­га ціл­ком мо­жуть при­звес­ти до не­пра­виль­но­го зро­щен­ня кіст­ки, над­лиш­ко­вої рух­ли­во­сті в суг­ло­бі, а у гір­шо­му ви­пад­ку — й до об­ме­жен­ня пра­це­здат­но­сті.
Що ж тре­ба ро­би­ти, аби цьо­го з ва­ми не ста­ло­ся? Ми звер­ну­ли­ся за по­ра­дою до фа­хів­ця — лі­ка­ря-трав­ма­то­ло­га ви­щої ка­те­го­рії, док­то­ра ме­дич­них на­ук, до­цен­та Адрі­ана ФІ­ЛЯ.
— Найперше — потрібно виявити пильність. Звичайно, лікареві слід довіряти — на цьому і будуються відносини. Але не буде зайвим самому поспостерігати, як проходить лікування.
— На що ж слід звер­та­ти ува­гу?
— Звернути увагу потрібно на такі нюанси. Іммобілізація, або фіксація кінцівки. При переломі цей пункт не має значення, оскільки завжди виконується. А ось при вивиху деякі лікарі нехтують накладенням гіпсу і обмежуються вправленням суглоба.
Це — неправильна тактика, оскільки розтягнуті зв’язки призводять до збільшення обсягу рухів і створюють ризик утворення помилкового суглоба. Надалі вивих може стати звичним — кістка буде зміщуватися при найменшому впливі. Підвищиться ризик розвитку артриту, артрозу та інших патологій.
— Чи важ­ли­во, який са­ме у вас пе­ре­лом?
— Аякже! Характер перелому дуже важливий. Якщо перелом осколковий, то незалежно від розмірів осколка (навіть якщо лікар буде запевняти, що він незначний і зростеться без сторонньої допомоги), варто обговорити питання про оперативне лікування.
Справа в тому, що осколки кістки перешкоджають природному відновленню цілісності. При цьому їх висока рухливість заважає приживленню. Поки організм боротиметься з осколком, кістка не буде гоїтися, краї розриву почнуть змінюватися, і шанси на те, що перелом зростеться, зменшаться. Оптимальний варіант у такому випадку — фіксація осколка спицею, гвинтом або повне його видалення.
— Яки­ми ма­ють бу­ти тер­мі­ни зро­щен­ня?
— Фізіологічний, тобто цілком природний, термін зрощення перелому — 3 тижні. Якщо через три тижні гіпс знято, рухливість у кінцівці відновлюється, знімки показують одужання — можна святкувати перемогу над хворобою.
Якщо ж термін загоєння затягується, варто з’ясувати причину. Можливо, це пов’язано з нестачею кальцію і виникає необхідність прийому препаратів, що прискорюють відновлення кісткової тканини. А можливо — причина у неправильному зіставленні відламків кістки. І в тому, і в іншому випадку слід переглянути тактику лікування.
— Час­то-гус­то ми сти­ка­ємось із пе­ре­ло­ма­ми ре­бер. Ос­кіль­ки на­клас­ти гіпс у та­ко­му ви­пад­ку не ви­дає­ть­ся мож­ли­вим, лю­ди при­йма­ють рі­шен­ня не звер­та­ти­ся до трав­ма­то­ло­га чи хі­рур­га — мов­ляв, са­мо ми­неть­ся... Чи пра­виль­на та­ка по­ве­дін­ка уш­ко­дже­но­го?
— Звісно, ні. Травми грудної клітки зустрічаються досить часто, зокрема пошкодження ребер. Вони небезпечні тим, що існує великий ризик розвитку різних ускладнень.
— А які трав­ми ре­бер є най­більш не­без­печ­ни­ми?
— Переломи ребер є повним або частковим пошкодженням кісткової тканини. Розрізняють багато видів подібних травм, проте деякі з них особливо небезпечні для здоров’я людини.
Найбільш небезпечними вважаються такі їх різновиди, як перелом зі зміщенням; множинний; двосторонній; відкритий; осколковий.
Ускладнений перелом супроводжується зміщеннями, ушкодженнями м’яких тканин і навіть деяких внутрішніх органів. Подібні наслідки є більш небезпечними, ніж сама травма кістки. Якщо вчасно не вжити відповідних заходів, вони можуть загрожувати життю людини.
— Які ж при­чи­ни роз­вит­ку ус­клад­нень?
— Найчастіше ускладнення розвиваються у перші кілька діб після отримання травми. Однак деякі патології можуть виникнути тоді, коли, здавалося б, усі складнощі вже позаду. До моменту повного одужання слід контролювати стан потерпілого і при щонайменших підозрах звертатися за кваліфікованою допомогою.
Ймовірні причини розвитку ускладнень — пізнє звернення до лікарні за допомогою; потрапляння інфекції в рану; неправильне лікування перелому; використання народних засобів замість призначеного фахового лікування; накладення занадто тугої пов’язки на грудну клітку; рухлива активність хворого, що призвела до зміщення уламків; неправильна поза під час сну; невиконання всіх рекомендацій лікаря, у тому числі й дихальної гімнастики.
Негаразди можуть виникнути й при порушенні постільного режиму під час реабілітації; внаслідок шкідливих звичок, особливо куріння та вживання алкоголю, а також похилий вік.
— А які бу­ва­ють ви­ди ус­клад­нень і осо­бли­во­сті їх лі­ку­ван­ня?
— Залежно від характеру травми можуть розвиватися різні види патологій. Найчастіше виникають такі ускладнення: зміщення уламків (кісткові уламки зміщуються щодо свого нормального положення), пневмоторакс (скупчення повітря у листках плеври), гемоторакс (скупчення крові в грудній порожнині), підшкірна емфізема (потрапляння повітря у підшкірну клітковину), застійна пневмонія (вторинне інфікування), посттравматичне запалення легенів, перикардит (запалення оболонки серця), розрив селезінки.
— Тож які ме­то­ди за­сто­со­ву­ють при лі­ку­ван­ні вто­рин­них па­то­ло­гій?
— Зміщення уламків — це часта проблема. Порушення їх положення може бути як незначним, що не несе особливої загрози, так і вельми небезпечним. Окремі уламки можуть піти глибоко у м’які тканини. Це не дозволяє кісткам зростися, провокує запалення і внутрішні кровотечі, існує ризик пошкодження життєво важливих органів.
Таким чином, у подальшому ця проблема може провокувати інші ускладнення. Щоб виправити ситуацію, необхідно хірургічним шляхом відновити нормальне положення окремих фрагментів. Для їх фіксації застосовують спеціальні гвинти і скоби. У деяких випадках можна здійснювати витягування.
При пневмотораксі повітря потрапляє між зовнішнім і внутрішнім листом плевральної оболонки легенів, що є наслідком її пошкодження. У постраждалого спостерігаються такі симптоми: утруднене дихання, задишка; частий пульс; набухання вен на шиї; падіння артеріального тиску; кашель і біль у грудях.
Слід забезпечити безпеку при всмоктуванні повітря, у тому числі усунути наслідки зовнішнього ушкодження, яке й провокує засмоктування повітря внутрішньо. Для відведення накопиченого повітря проводиться аспіраційна пункція.
— Яка най­го­лов­ні­ша по­ра­да у ра­зі от­ри­ман­ня трав­ми ре­бер чи ін­ших пе­ре­ло­мів?
— Не займатися самолікуванням, негайно звертатися до фахівця, виконувати всі приписи лікаря. У такому разі виникнення ускладнень — практично виключається!

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ