Таку ж поширеність, як і саме захворювання, має і практична нездатність офіційної академічної медицини вилікувати його. Більш того, спроби лікувати від грижі диска методами офіційної медицини призводять часто до погіршення стану хворого, до закріплення захворювання, а то й до інвалідності, особливо після хірургічного втручання.
— То як же виникає, власне, патологія міжхребцевого диска?
— Для того щоб зрозуміти це, необхідно знати, що в ураженому міжхребцевому диску відбувається процес послідовних змін у три стадії.
Стадія I — коли відбувається дегенерація драглистого ядра. Найчастіше зустрічається різновид змін, при яких відбувається розм’якшення драглистого ядра і задньої частини фіброзного кільця. Патологічний процес починається з ядра, в якому настає розтріскування і поділ драглистої маси на кілька фрагментів, що вільно розташовуються у напіврідкому середовищі.
Розпад драглистого ядра має далекосяжні наслідки для механіки міжхребцевого диска. У зв’язку зі зменшенням всмоктування води воно перестає служити опорою при рухах хребців, а також не може більше симетрично розподіляти навантаження на фіброзне кільце і замикальні пластинки тіл хребців.
— А чим характерна друга стадія захворювання?
— Друга стадія — це протрузія драглистого ядра. Тривалість цього періоду може бути різною. Переміщення драглистого ядра назад найчастіше відбувається повільно і поступово.
Драглисте ядро весь час перебуває під дією позитивного тиску і легко розтягує фіброзне кільце, яке утримує його у належному місці. Коли кільце рветься, ядро проникає в утворений пролом, і єдиною перешкодою, яка залишається на його шляху, є задня поздовжня зв’язка. Об’єм, форма і розташування випинання драглистого ядра можуть бути різні. Найчастіше грижове випинання має округлу форму і широку основу.
Може також бути й випинання фіброзного кільця, в результаті чого драглисте ядро переміщається назад усією своєю поверхнею (масивна протрузія). Друга стадія хвороби може тривати протягом декількох років.
— А що таке фіброзне заміщення міжхребцевого диска?
— Це, власне, і є третя стадія розвитку хвороби. Фіброзне заміщення міжхребцевого диска відбувається, коли фрагменти ядра, що змістилися назад, піддаються регресивним змінам. Із плином часу вони втрачають еластичність, ущільнюються, зменшуються в розмірах, у результаті чого утворюються кісткові нарости. Викликаний постійним здавлюванням і подразненням кільця міжхребцевого диска процес фіброзу призводить до зморщування і ущільнення кільця. У цій стадії відбувається поступове звуження міжхребцевої щілини, в результаті чого в суглобах настають дегенеративні зміни типу артрозу.
— Чим зумовлені болі при грижі міжхребцевого диска?
— Головною причиною больового синдрому при грижі міжхребцевого диска є функціональний блок у суглобах між хребцями. Напружені м’язи спини стягують хребці та здавлюють корінці спинномозкових нервів, які подають додатковий больовий сигнал, що викликає більш сильне скорочення м’язів. Таким чином, коло замикається. Суглоб виявляється заблокованим.
А прийоми мануальної терапії спрямовані саме на розблокування замкнених суглобів, на розрив порочного кола і зняття небезпечного скорочення м’язів.
Методика, яку практикують українські вертебрологи, дозволяє позбутися грижі диска розміром до 20 міліметрів. На користь такої методики мануальної терапії свідчить той факт, що при цьому методі впливу навантаження на хребет зведене до мінімуму, а спрямоване в основному на певні групи м’язів.
— А ще кажуть, що при грижі диска небезпечно застосовувати мануальну терапію...
— Усе залежить від кваліфікації фахівця і застосовуваних методик. Адже при неправильних маніпуляціях пульпозне ядро може випасти у спинномозковий канал і викликати параліч. При грижі диска не можна робити до 70% тих маніпуляцій, які використовують зараз деякі мануальні терапевти. Навіщо пацієнтові закручувати ноги за голову, якщо позбутися грижі можна за допомогою безпечних маніпуляцій? Я проти використання силових методів у лікуванні хребта — надто вже делікатна це сфера. Тут потрібна чітка діагностика і дуже обережний підхід.
— Чи існують захворювання опорно-рухового апарата, які не пов’язані з дископатією, але дають симптоми дискогенного радикуліту?
— Звісно, існують. Це — вроджені аномалії хребта, при яких бджолині укуси, компреси, примочки, різні натирання можуть на якийсь час полегшувати біль, але не більше. Розлад статики та динаміки хребетного стовпа, іншими словами, порушення постави (сколіоз, гіперлордоз тощо) — у цих випадках, крім занять спортом, у початковій стадії допомагає мануальна терапія. При правильній методиці вдається якщо не вирівняти хребет, то хоча б зупинити прогресування сколіозу.
А ще є гнійний остеомієліт, або спондиліт, і туберкульозний остеомієліт, при яких без стаціонару та медикаментозного лікування не обійтися. Мідний дріт і капустяний лист тут не допоможуть. При дегенеративно-запальних ураженнях хребта — таких як остеоартрит, спондилоартрит, крім медикаментів, широко використовують і засоби народної медицини.
Гінекологічні захворювання і вагітність також можуть віддавати болями у хребті, але їх лікувати треба у гінеколога.
Найцікавіше те, що причини, перелічені у всіх цих шести пунктах, становлять лише 10% випадків від усіх попереково-крижових болів. А інші 90% припадають на болі дископатії. Як правило, це зниження висоти диска, протрузія (випинання), грижа диска.
До речі, якщо болі віддають у ногу, в ділянку задньозовнішньої поверхні стегна, тобто по ходу сідничного нерва, то це один із симптомів грижі диска. Ось у цьому випадку ніякі втирання, ніякі уколи не допоможуть повернути на колишнє місце пульпозне ядро, яке перемістилося у бік спинномозкового каналу. Якщо бути точним, то зміщується не сам диск, а те, що в середині його, так зване пульпозне ядро.
І є два ефективних способи лікування даного захворювання: хірургічний і традиційний (народний), яким користувалися костоправи споконвіку.

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ