— Пройти шлях від маленької закритої вузькоспеціалізованої лікарні до великого інституту, який є найстарішим академічним науково-організаційним центром України в галузі ортопедії та травматології, було можливо передусім завдяки вмілому і згуртованому колективу.
І тут хотілося б звернути увагу на одну закономірність, яка має суттєве значення для нашого інституту і для нашої спеціальності. До керівництва інститутом протягом 100 з лишком років приходили талановиті вчені та організатори — професори К. Ф. Вегнер, М. І. Ситенко, М. П. Новаченко, академік О. О. Корж, які відіграли велику роль у становленні і розвитку не тільки нашої установи, а й спеціальності «ортопедія і травматологія». Кожний із них — це окремий період розвитку інституту, авторитет і шана вітчизняної ортопедії та травматології.
Маю підкреслити, що вся історія інституту свідчить про те, що наша найстаріша (заснована у 1907 р.) науково-дослідна установа України заслужено користується глибокою повагою серед широких кіл спеціалістів нашої держави, близького і дальнього зарубіжжя та щирою любов’ю пацієнтів. Інститут розвивався і міцнів разом зі своєю країною і завжди перебував в авангарді боротьби за життя і здоров’я людей, впроваджував нові технології лікування захворювань опорно-рухової системи, розробляв науково-організаційні заходи, спрямовані на покращення функціонування галузі, збагачував своїми науковими досягненнями медицину.
Практично із самого початку інститут став і науковою школою, традиції якої й нині продовжуються та розвиваються. Фундамент важливих для школи М. І. Ситенка пріоритетних напрямків — це експериментально-теоретичні дослідження в галузі ортопедії та травматології, ортопедичні проблеми патології хребта, ортопедична артрологія, травматологія хребта та суглобів, ортопедична онкологія.
Функціональне лікування переломів кісток було розпочате вже в перші роки існування нашої установи, а подальші успішні дослідження дозволили стати лідером у галузі ортопедії та травматології не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Нині колектив інституту максимально використовує свій науковий, творчий та організаційний потенціал. В інституті працюють 30 наукових і клінічних підрозділів, важливі лабораторії і допоміжні відділи.
Визнання досягнень інституту — запрошення до участі наших фахівців у міжнародних форумах (як мінімум у 10 щорічно). Ось недавно я разом із молодим талановитим хірургом С. Є. Бондаренком повернувся із закордонного відрядження, де на конференції ми розповіли про наші піонерські розробки у галузі хірургії хребта і суглобів. Прикладом може бути одна з наших фундаментальних робіт, присвячена проблемі регенерації та відновлення міжхребцевих дисків.
Наш колектив одним із перших у світі почав роботи з використання клітин, які пересаджуються у міжхребцевий диск і дають можливість відновити його властивості. Успішно провівши експерименти, ми розпочали роботи у клініці. Про свої ноу-хау, що дають змогу оптимально реалізувати цей напрямок, ми неодноразово доповідали за кордоном, зокрема в Цюріху. При остеохондрозі, як відомо, у хворої людини руйнується диск і виникають грижі. Після їх хірургічного видалення диск втрачає свої властивості. Вибраний і випробуваний нашими спеціалістами метод міжхребтової біологічної реконструкції є успішним, і у травматичних хірургічних операціях відпала потреба.

— Ві­сім­де­сят ро­ків в ін­сти­ту­ті успіш­но пра­цює ди­тя­ча ме­дич­на служ­ба. Які кон­крет­но її до­сяг­нен­ня?
— Приміром, в інституті успішно лікуємо сколіоз у дітей. Часто таку хворобу виявляють медики у дітей 10-річного і молодшого віку. В результаті дослідів і експериментів наші спеціалісти дійшли висновку: якщо дитину зі сколіозом прооперувати і вставити спеціальні конструкції, то це дасть їй можливість рости й далі. На жаль, ця проблема і у світі остаточно не вирішена.
Ми практично перші на планеті Земля запропонували і впровадили в практику спеціальну конструкцію, яка не перешкоджає росту дитини. Це зростаюча конструкція, яка видовжується разом із ростом дитини. В Індії та деяких інших країнах це наше ноу-хау успішно впровадили у деяких клініках, що принесло здоров’я й радість життя багатьом дітям.
Наведу такі приємні як для дітей, так і для лікарів цифри: за підрахунками, оперовані діти підросли на 12–16 сантиметрів. Коригуючі операції при сколіозі та інших деформаціях проводимо для продовження і покращення життя дитини. Якщо нічого не робити, то життя такого хворого може закінчитися навіть у 30 років, тому що зміщуються внутрішні органи, з одного боку не дихають легені, вигинаються судини, виникають тромби.
Як відомо, людина, в якої є горб, так званий кіфоз, живе всього 40–45 років. Наші науковці в результаті наполегливих і копітких пошуків навчилися коригувати таку ваду опорно-рухової системи. До речі, зростаючі конструкції для хворих дітей були створені на основі тих, що були розроблені для лікування травм хребта.
15 років тому Міністерство охорони здоров’я України доручило інституту розробити і впровадити їх у практику. Розробити — це в наших силах і ми уміємо, але щоб такі конструкції якісно лікували хворих, потрібна матеріальна база — сучасні заводи, яких досі немає. Інститут самотужки впорався з цим складним завданням, і тепер маємо конструкції, якими забезпечили практично всі обласні лікарні. Проте досвідчених хірургів, які б виконували такі операції, поки що бракує.
Ми й тут підставили своє плече: на базі інституту організували курси підготовки сучасних кваліфікованих хірургів. Останнім часом у зв’язку з воєнними діями на Донбасі до нас і у Харківський військовий госпіталь потрапляють поранені військовики з травмами хребта й навіть переломами.
Раніше після складних операцій на хребті хворі не вставали з ліжка 4–5 місяців. Тепер і в інституті, і в госпіталі ми застосовуємо новітні малоінвазивні технології, використовуємо розроблені в інституті конструкції, й таких хворих піднімаємо і навчаємо ходити через 2–3 доби після операції. Наші конструкції мають біологічні покриття, які після видалення конструкції залишаються в організмі людини і з часом видаляються з нього.
Ми пишаємось як новітніми розробками методів лікування захворювань і пошкоджень хребта і суглобів, так і колишніми. 10 років тому за розробку і впровадження новітніх малоінвазивних технологій при захворюваннях хребта інститут отримав Державну премію України (разом із київськими нейрохірургами).

— Ще роз­ка­жіть, Ми­ко­ло Олек­сі­йо­ви­чу, про но­ві тех­но­ло­гії в лі­ку­ван­ні хреб­та і ма­ло­ін­ва­зив­ну хі­рур­гію.

— Якщо просто і коротко, малоінвазивна хірургія, яка широко застосовується в нашому лікувальному закладі, — це операції на міжхребцевому диску без пошкодження і травмування кісткових, зв’язкових і м’язових структур. Грижа міжхребцевих дисків спричиняє людині тяжкі страждання. Ще донедавна, аби дістатися до грижі, розрізали всі живі тканини.
Тепер таку операцію з усунення грижі робимо набагато простіше і без великих травм, вводячи в диск тонку голку і за допомогою лазера успішно її видаляємо. Навіть із великою грижею справляємося без зайвих зусиль — робимо невеликий розріз і за допомогою мікроскопа проводимо операцію.
Є ще один плюс нових методів — зараз замість двох операцій робимо лише одну. Наші хірурги навчилися успішно виконувати навіть найскладніші операції, але держава поки ще не в змозі забезпечити наш інститут та інші лікувальні заклади необхідними для цих операцій стабілізаційними конструкціями.

— Ми­ко­ло Олек­сі­йо­ви­чу, роз­ка­жіть, будь лас­ка, скіль­ки лю­дей звер­тає­ть­ся по до­по­мо­гу до ва­шої ус­та­но­ви та яку кіль­кість опе­ра­цій про­во­дить що­ро­ку ін­сти­тут?
— Консультативну допомогу щорічно отримують майже 40 тисяч пацієнтів, у стаціонарі лікуються майже чотири тисячі хворих з усієї України, країн близького і дальнього зарубіжжя, із них оперується більше трьох тисяч. Серед хірургів у нас є й рекордсмени. Так, мої заступники, професор В. О. Радченко та професор О. Є. Вирва щорічно успішно виконують більш ніж 400 операцій кожен. Узагалі основна гордість нашої установи — наш кадровий потенціал: в інституті працюють 12 професорів, 24 доктори наук, 46 кандидатів наук, чотири заслужених діячі науки та техніки України, три заслужених лікарі України, один заслужений працівник охорони здоров’я України, чотири лауреати Державної премії України.

— Які іще на­прям­ки ді­яль­но­сті ін­сти­ту­ту Ви вва­жа­єте важ­ли­ви­ми?
— Інститут курирує всі області України з проблем патології хребта та 10 областей з проблем ортопедії та травматології. Наші спеціалісти виїжджають у регіони, де виконують показові операції, проводять майстер-класи, читають лекції і знайомлять лікарів-спеціалістів із сучасними розробками у лікуванні патології хребта та суглобів. За сприяння та безпосередньої участі фахівців інституту були відкриті та успішно функціонують Центри вертебрології та ендопротезування у багатьох регіонах України, назву тільки деякі: Ужгород, Херсон, Полтава, Рівне.
На базі інституту працює редакція найстарішого журналу «Ортопедия, травматология и протезирование», який був заснований за ініціативи М. І. Ситенка та на сьогодні є найавторитетнішим виданням в Україні у нашій спеціальності. У нашій спеціалізованій ученій раді за рік захищають 9–12 кандидатських та докторських дисертацій.
Дуже важлива складова будь-якої медичної спеціальності — постійне навчання та підвищення кваліфікації. На базі нашої установи функціонує кафедра травматології та ортопедії ХМАПО, щорічно від 300 до 400 лікарів проходять підготовку на курсах удосконалення, інформації та стажування.
Також на базі інституту проходять навчання за програмою докторантури, аспірантури, клінічної ординатури та інтернатури — це наш резерв та наше майбутнє. Маю підкреслити, що такі форми навчання користуються попитом і у закордонних колег, щорічно у нас навчаються 15–20 колег із різних країн світу: це — Китай, Індія, Індонезія, Близький Схід, країни СНД, Африки та Південної Америки та деякі інші.

— Хто до­по­ма­гає ва­шій ус­та­но­ві уроз­роб­ці но­вих тех­но­ло­гій?
— Дійсно, у теперішній час усі нові розробки та досягнення здійснюються за умов активної співпраці з науковцями різних галузей техніки та науки. Ми давно і плідно співпрацюємо з такими установами, як: НТ концерн «Інститут монокристалів НАН України», Інститут радіофізики та електроніки ім. О. Я. Усикова НАНУ, ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут», Харківський фізико-технічний інститут низьких температур, Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАНУ, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, ВАТ «УкрНДІ вогнетривів ім. А. С. Бережного», Харківський державний медичний університет, Національний фармацевтичний університет та ін.
Окреме питання — співпраця із закордонними спеціалістами та організаціями — близько 30 фахівців інституту є членами 16 міжнародних організацій та наукових товариств.
За останні роки в інституті створено принципово нові технології лікування пошкоджень хребта, таза і кінцівок великих суглобів та інструментарій для їх виконання. Розроблено та впроваджено в клініку нові способи оперативних втручань при пухлинах хребта та суглобів, матеріали з гідроксилапатитної та корундової кераміки для заміщення дефектів кісток та уражених хребців після їх вилучення, унікальна система корекції деформації скелета у дітей та дорослих з використанням апаратів зовнішньої черезкісткової фіксації на стрижньовій і спицестрижньовій основі.
В інституті проводяться реконструктивно-відновні і замісні операції при тяжких наслідках травм і захворюваннях опорно-рухової системи, ендопротезування сучасними конструкціями ендопротезів кульшового, колінного, плечового та ліктьового суглобів, декомпресивно-стабілізуючі хірургічні втручання при тяжких формах сколіозу на різних відділах хребта та на грудній клітці за новими медичними технологіями.
Протягом багатьох років інститут є науково-клінічною базою для апробації нових фармакологічних засобів та виробів медичної техніки, які призначені для лікування пошкоджень і захворювань опорно-рухової системи.
Наприкінці хочу зауважити, що колектив нашого інституту, незважаючи на складність поточного періоду, зумів не тільки зберегти кадровий та науковий потенціал, але й розвивається, активно працює, бачить перспективу і докладає всіх зусиль щодо розбудови нашої незалежної держави і вносить відчутний внесок у розвиток світової медицини.
Віталій СТЕГНІЙ