У немовлят і дітей до року менінгіт проявляється плачем і занепокоєнням, відмовою від їжі, появою висипу і «вибуханням» великого джерельця.
Діагностикою і лікуванням менінгіту займаються лікарі-невропатологи та інфекціоністи. При виникненні перших симптомів менінгіту хворого слід якнайшвидше госпіталізувати, адже менінгіт є тяжким захворюванням і становить загрозу для життя людини. В Африці, приміром, зустрічається 200–300 випадків на 100 тисяч населення, і смертність сягає 20 відсотків.
— Це Ви про Африку розповіли, ми ж поки в Європі, так би мовити...
— У Європі найбільш високий рівень захворюваності на менінгіт зустрічається у північних країнах — Ісландії та Ірландії. Протягом останніх 40 років частота виникнення цієї хвороби у дорослих і дітей у світі істотно зросла. У дітей менінгіт зустрічається частіше, ніж у дорослих. Середній рівень захворюваності у дітей (до 14 років) в Україні становить до 10 випадків на 100 тисяч населення. Зазвичай, перебіг менінгіту в дітей досить тяжкий. Ризик розвитку летального кінця залежить від віку дитини. Чим молодша дитина, тим імовірність летальності вища.
— Якими бувають менінгіти у дітей і дорослих?
— Менінгіт може бути первинним і вторинним. Якщо при зараженні організму уражаються мозкові оболонки, то розвивається первинний менінгіт (хвороба відразу уражає головний мозок). При вторинному менінгіті на тлі основного захворювання (епідемічний паротит, лептоспіроз, отит та інші) відбувається поширення інфекції з подальшим ураженням оболонок мозку. Менінгіт практично завжди має гострий перебіг (хвороба розвивається протягом кількох днів). Виняток становить лише туберкульозний менінгіт, який розвивається протягом кількох тижнів або навіть місяців.
— Якими є причини виникнення первинного менінгіту?
— Головна причина первинного менінгіту — менінгококова інфекція. Джерелом зараження є її носії (хворі на назофарингіт, кишкові інфекції). Ця інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом. Найчастіше менінгококова інфекція трапляється серед міського населення (скупченість у транспорті в холодну пору року тому суттєво сприяє). Менінгококова інфекція у дитячих колективах може викликати спалахи менінгіту. У разі менінгококового менінгіту виникає гнійний менінгіт. Крім менінгококу, до збудників цієї хвороби належать: пневмокок, туберкульозна паличка, спірохети, гемофільна паличка.
Іншою причиною менінгіту є віруси. Найчастіше менінгіт виникає на тлі ентеровірусної інфекції, але може виникнути і на тлі герпесу (вітряниці), краснухи, кору, свинки. Вірусні менінгіти ще звуться серозними.
— А звідки беруться вторинні менінгіти?
— Слід розуміти, що основними причинами виникнення вторинного менінгіту є фурункул на обличчі або шиї (особливо небезпечні фурункули, що розташовуються вище рівня губ), гострий або хронічний отит, фронтит, гайморит, остеомієліт кісток черепа та абсцес легенів. У разі неправильного лікування цих захворювань інфекція може поширитися на мозкові оболонки і викликати менінгіт.
— Які характерні симптоми та ознаки цієї хвороби?
— Найчастіше для менінгіту характерним є несподіваний і гострий початок. Перші симптоми менінгіту нагадують сильну застуду чи грип. Розвивається лихоманка (температура понад 39°С), слабкість, втрачається апетит, наростає біль у м’язах і суглобах. Протягом декількох годин або днів на тлі підвищеної температури з’являються специфічні симптоми менінгіту. Це — сильний головний біль (що наростає і набуває «розпираючого» характеру), висипання (характерне для менінгококового менінгіту). Виникає плутаність свідомості, з’являється багаторазова блювота, яка не приносить полегшення.
До менінгіальних симптомів можна віднести: значне напруження м’язів потилиці, сильні болі, які виникають при спробі нахилити голову хворого до грудей або розігнути ноги у колінах (хворі на менінгіт зазвичай воліють лежати на боці з піджатими до живота колінами і закинутою назад головою). Косоокість (іноді на тлі менінгіту уражаються черепні нерви) теж може бути симптомом.
— Як проводиться діагностика?
— До основних методів діагностики менінгіту слід віднести, передовсім, дослідження цереброспінальної рідини. Її отримують за допомогою поперекової пункції. При діагностиці менінгіту визначають різні характеристики рідини (прозорість і колір, кількість і склад клітин, кількість білку і глюкози, а також наявність мікрофлори), котрі дозволяють виявити зміни, характерні для менінгіту.
А ще на озброєнні лікарів є рентгенографія черепа, огляд очного дна, комп’ютерна та ядерно-магнітно-резонансна томографія та електроенцефалографія. Діагноз менінгіту встановлюють на підставі поєднання трьох ознак: наявності симптомів менінгіту, ознак інфекції і характерних змін у цереброспінальній рідині.
— Як лікує хворих на цю недугу сучасна медицина?
— Менінгіт є невідкладним станом. Хворих на менінгіт необхідно госпіталізувати якомога швидше. Лікування у домашніх умовах неприпустиме і може призвести до смерті хворого. Чим раніше буде розпочато адекватне лікування, тим більше шансів у хворого на повне одужання.
Саме лікування проводиться за кількома напрямами. Основним методом лікування менінгіту у дітей та дорослих є антибіотикотерапія. Слід пам’ятати, що більш ніж у 20 відсотках випадків визначити збудника менінгіту з крові не вдається. Антибіотики при менінгіті призначають емпірично (без того, щоб знати точну причину хвороби). Вибір препаратів диктується необхідністю перекрити весь спектр найбільш імовірних збудників. Антибіотики необхідно вводити не менше 10 діб й обов’язково не менше 7 діб після нормалізації температури. При наявності гнійних вогнищ у порожнині черепа потрібна більш тривала антибактеріальна терапія.

Розмовляв Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ