— Що ж викликає хронічні захворювання нирок?
— Найбільший «внесок», так би мовити, у формування хронічних хвороб нирок (ХХН) припадає на частку діабету (до 50 відсотків) і гіпертензії (25–30%), кількість випадків яких, на жаль, зростає як у світі, так і в Україні. Тобто, хороша статистика ХХН є відображенням успішного подолання діабету і гіпертензії в першу чергу.
Найчастіші причини хронічної хвороби нирок — це високий артеріальний тиск, діабет і захворювання серця. Також причиною хронічної хвороби нирок можуть бути інфекції, автоімунне ураження нирок, порушення відтоку сечі, похилий вік, спадкова обтяженість (ХХН у родичів), куріння, лікарські ураження нирок, ожиріння тощо.
— Які симптоми хронічного захворювання нирок?
— Насамперед, ненормальна кількість сечі. Більшість пацієнтів із хронічним захворюванням нирок має проблему з кількістю сечі, що виділяється. Йдеться про часте сечовипускання у нічний час, зниження обсягів сечі і навіть її відсутність. У нормальному стані у людини виділяється 1000–2000 мл сечі на добу. Якщо кількість перевищує 2500 мл, ми називаємо це явище діурезом, якщо менше 400 мл, то маємо справу з олігурією, а в разі, коли її менше 100 мл, йдеться про анурію.
Білок у сечі також сигналізує про ХХН. Протеїнурія — підвищений вміст білка в сечі — є типовим симптомом хронічного захворювання нирок, яка виникає в результаті пошкодження мембрани ниркової клубочкової фільтрації.
Гіпертонія — пізній симптом, причиною якої є довгострокове хронічне захворювання нирок. При хворобі нирок спочатку з’являється набрякання навколо вій. Однак у тяжких випадках можуть виникати і системні набряки.
Симптомом може бути і анемія. При цьому зменшується кількість червоних кров’яних клітин. Оскільки функція нирок пошкоджена, еритропоетин при хворобі нирок вироблятиметься в меншій кількості, що призводить до анемії. По-друге, у пізній стадії хвороби нирок накопичується багато токсичних речовин, що призводить до пошкодження червоних кров’яних клітин і кровотворної функції.
— Як лікувати хворого на хронічне захворювання нирок?
— У лікуванні ХХН використовують два напрями. Перший — це лікування від захворювання, яке викликало розвиток хронічної хвороби нирок. І другий — нефропротективне лікування, яке є універсальним при всіх ниркових патологіях.
Лікування основного захворювання має бути специфічним і залежить від основного захворювання.
А ось нефропротективне лікування при всіх патологіях нирок — спільне та спрямоване на уповільнення прогресування хронічної ниркової хвороби. В основному уповільнення процесу досягається шляхом блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Ангіотензин-альдостеронова система (РААС) — це гормональна система людини, яка регулює кров’яний тиск і об’єм крові в організмі. Для цього використовується ціла низка препаратів: блокатори рецепторів ангіотензину, прямі інгібітори реніну, блокатори ангіотензин-перетворювального ферменту, антагоністи альдостерону тощо.
При лікуванні ХХН дуже важливо проводити і супутню антигіпертензивну терапію, якщо така показана. У разі прогресуючої хронічної ниркової недостатності на четвертій стадії розвитку хронічної хвороби нирок постає питання про проведення діалізу або трансплантації нирок. На п’ятій стадії хвороби обов’язковим є проведення діалізу або трансплантації нирок.
— Що саме важливо для профілактики захворювання?
— Дуже важливе раціональне харчування. Алкоголь, надлишок гострої, білкової, солоної, солодкої, несвіжої й нездорової їжі послаблює нирки. Білки не здатні, як жири, накопичуватися у тканинах. Виведення надлишків білка та продуктів його розпаду справляє надмірне навантаження на нирки. А в перевантажених нирках нерідко починається процес утворення уратних каменів. Процес різкого схуднення також шкідливий для нирок.
Ниркам шкідливий алкоголь навіть у незначних кількостях. У їх завдання входить розкладання спиртних напоїв і виведення їх складових із організму. Спиртовмісні напої зневоднюють організм. Тканини змушені віддавати максимум вологи для виведення алкоголю. Дефіцит води призводить до згущення крові. А в’язка кров фільтрується набагато важче.
Надмірно солодка і солона їжа здатна порушити водно-сольовий баланс. Звична нам щоденна доза солі перевищує норму втричі. Недосолюючи страви, ми підтримуємо водно-сольовий баланс у межах норми, адже смак недосоленої їжі не викликає особливого дискомфорту. І до неї швидко звикають.
Своєчасне випорожнення сечового міхура при нормальному споживанні рідини відбувається 4–6 разів на день. При більш рідких позивах варто замислитися, чи достатньо випито води. Крім того, хороший відтік сечі — ефективна профілактика сечокам’яної хвороби.
Слід пам’ятати, що запори супроводжуються отруєнням організму. Шлаки при цьому не виводяться, а всмоктуються у кишечнику і циркулюють по крові, повертаючись нескінченно у нирки. Фільтрувати ж токсини, що утворюються у кишечнику і нирках, вкрай важко. Отже, контроль природних потреб: правильного функціонування ШКТ і сечового міхура — елементарна профілактика, що дозволяє уникнути запалення нирок.
І нарешті, переохолодження, яке є основною причиною хронічного запалення нирок. Одяг по погоді, підтримка оптимальної температури у житлових приміщеннях і на робочих місцях допоможуть уникнути переохолоджень, що провокують запалення нирок.
Ярослав ШЛАПАК,
Укрінформ