Економіка
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 21 Вересень 2018 15:34

Зростання чи стагнація?

Rate this item
(0 votes)

В Україні знову падає гривня. Особливого зростання економіки не спостерігається. Золотовалютні резерви НБУ зменшуються третій місяць поспіль і нині становлять близько 16 млрд дол.

Плани з наповнення держбюджету недовиконуються, його дефіцит за підсумками січня-липня зріс до 13,5 млрд грн. Тоді як торік за цей період бюджет виконано з профіцитом у 27 млрд грн.
На початок осені на Єдиному казначейському рахунку залишилося в 2,5 раза менше грошей від показника річної давності, тобто від понад 63 млрд грн.

Але депозитні портфелі банків почали зростати, люди знову повірили у банківську систему і понесли до неї свої збереження. За останні три місяці віддали фінустановам 17 млрд грн, значить, у них з’явилися заощадження.
Фінустанови почали працювати з прибутками, яких не бачили останні кілька років. Зокрема, у першому кварталі заробили понад 8 млрд грн.
Великі платники податків більше віддали грошей до держскарбниці, ніж торік. За офіційними даними, за сім місяців надходження від податку на прибуток зросли з 24,5 млрд грн до 40,7 млрд. Раніше компанії показували збитки і не платили податків, зараз бізнесу необхідні прибутки для інвестування у виробництво.
Споживчі ціни на деякі товари і харчі почали знижуватися. Приміром, на гуртових ринках груші пропонують по 10–12 грн за кілограм, тоді як торік найдешевші з них коштували 15–18 грн. У Польщі фермери продають ці фрукти майже за такою ж ціною.
Але хліб дорожчатиме, прогнозують експерти. Зараз розрекламованого столичною владою соціального хліба по 5,05 грн у Києві фактично немає. Аби купити такий буханець, треба займати чергу задовго до відкриття хлібного кіоску.
Продавці говорять, що завозять лише по 15 шт. кожного виду соцхліба. У Києві майже сто кіосків «Київхліба», котрі можуть запропонувати 1,5 тис. буханців людям, які отримують найменші пенсії й заради економії готові чекати у черзі дешевого хліба.

Фактори впливу
За останній рік ціна чорно-білого хліба зросла у середньому на 30%. Подорожчання триватиме до кінця цього року і у наступному, але меншими темпами, кажуть аналітики. Нинішні жнива впливатимуть на майбутні хлібні ціни (зараз ми споживаємо хліб, який виробляється з торішнього борошна).
Американське Міністерство сільського господарства прогнозує зростання цін на зернові. Зростатимуть ціни і на матеріально-технічні ресурси, які використовують при вирощуванні й збиранні зернових. Вартість хліба складається з вартості зернових, палива, зарплати працівників.
Хліб подорожчає і через брак пшениці 2–3-го класу. На нинішніх жнивах пшениці зібрано 24 млн т, майже на 20% менше торішнього, для внутрішнього споживання треба 5 млн т. Цей рік став роком кормової пшениці, за останні п’ять років наші аграрії зібрали найбільшу кількість непродовольчої пшениці.
Продовольчої всього 12 млн т, із них 8 млн значаться в експортному меморандумі, тож залишається 4 млн. Підписані експортні контракти необхідно виконувати.
Цьогорічна засуха, потім тривалі дощі, які в деяких регіонах тривали з кінця червня до вересня, призвели до зменшення врожайності, хвороб, активізації шкідників, вимивання клейковини, тож чимало якісної пшениці перетворилося на неякісну.
Зараз ціни на продовольчу пшеницю на 30% вищі за торішні — понад 6 тис. грн проти 4 тис. Ціна ж хліба наполовину залежить від вартості пшениці. В країнах ЄС утратили п’яту частину пшеничного врожаю через погодні умови, в Росії — чверть. Тож весною пшеничні ціни можуть зрости на 10–15%, можливо, й суттєвіше.
Якщо в лютому в Україні буде дефіцит пшениці, її доведеться імпортувати, як у 2003-му. Тож влада має потурбуватися про мінімізацію ризиків, моніторити експорт збіжжя, аби з країни не вивезли зайвого зерна.
Зростання цін на зернові — позитив для тих, хто його продає, але підштовхує гонку цін в інших сферах економіки. В Україні ж більшість агрохолдингів, іноземних і вітчизняних, працюють на експорт. В умовах девальвації гривні їм цікаво продавати за долари те, що не законтрактоване раніше.
Кредити вони зазвичай беруть у валюті, за кордоном купують добрива, засоби захисту рослин, техніку, пально-мастильні матеріали (дизель і бензин у нас не виробляється). Тож продавати зерно на внутрішньому ринку їм невигідно.
Компанії, які виробляють хліб, не можуть зберігати велику кількість борошна про запас, для цього недостатньо коштів. До того ж держава тривалий час регулювала ціни на хліб, не даючи можливості цим підприємствам розвиватися. НБУ ж тримає високу облікову ставку і цим гальмує розвиток низькорентабельного бізнесу з виробництва хліба.
Людям лишається тільки сподіватися, що урядовці спроможуться чітко визначити цьогорічний баланс продовольчого зерна, аби його вистачило для випікання якісного хліба, вартість якого була б прийнятною для більшості українців.
Експерти пропонують задіяти механізм державних дотацій, експортний ПДВ, який нині надають потужним агрохолдингам, перерозподілити між виробниками і переробниками. Тоді хліб у нас не дорожчатиме, а дешевшатиме.

Доларові стрибки
І ще не завадило б більше уваги приділяти стабілізації гривні, стрибки якої надто вигідні експортерам. Звикнути до стрибків нацвалюти складно.
Закарбувалась у пам’яті девальвація 2015-го, коли долар коштував 40 гривень. Хоча економісти запевняють, що девальвація гривні до «зеленого» — це закономірний процес.
Наша країна більше імпортує, ніж експортує, тож не вистачає доларів та євро. Ми звикли до того, що влітку гривня не падає, навпаки, зміцнюється. Торік гривня почала знецінюватися з вересня через сезонний фактор, додавати міці — у грудні–січні, серйозно укріплюватись — у лютому 2018-го.
У середині року за долар давали 25,8–26,2 грн, середньозважений курс становив 26,8 грн. Він був набагато меншим, ніж торік і позаторік.
Нинішню девальвацію нацвалюти експерти пояснюють тим, що економічним агентам, які придбали державні облігації в кінці минулого року, треба відшкодовувати відсотки, а експортерам — повертати ПДВ.
До того ж серед населення виник певний ажіотаж через затримку чергового траншу від МВФ (останній транш наша країна отримала у торішньому квітні). Великі девальваційні очікування спонукали людей до купівлі іноземної валюти.
Українська економіка — мала й відкрита. Мала, бо її частка у світовому ВВП становить лише 1%; відкрита, бо до нашої країни постачається чимало імпортних товарів. Саме така економіка гостро відчуває вплив зовнішніх і внутрішніх шоків, які відбуваються у світі і в країні.
Нині на світових ринках зміцнюється долар, місцева валюта падає в Росії, Туреччині, Казахстані, країнах Азії, Африки, Південної Америки. Ці процеси не можуть не зачіпати нашої відкритої економіки.
Фундаментальних причин для знецінення гривні зараз немає, запевняють експерти. Навіть у період девальваційного тиску на курс гривні пропозиція валюти на міжбанківському ринку залишається значною.
Радує те, що на вітчизняний експорт ціни залишаються високими, тож валютна виручка надходитиме до країни і зміцнюватиме гривню. Причин для валютної паніки немає.
Нині Нацбанк, нагадують експерти, не несе відповідальності за курс гривні ні за законом, ні за Конституцією. НБУ може лише певним чином впливати на курс.
НБУ у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом «Про Національний банк України» та Основами кредитно-грошової політики, які затверджуються Радою НБУ на рік та середньострокову перспективу.
Центробанк підтримує політику так званого плаваючого обмінного курсу, яка триває вже кілька років. Центробанк лише згладжує шоки, які виникають на ринку внаслідок неправомірних чи ситуативних подій. Завдання НБУ — не утримувати курс гривні на певному рівні, а зменшувати інтенсивність коливань курсу, аби запобігти погіршенню очікувань.
Задля цього нещодавно НБУ продав на міжбанку 215 млн дол., а з початку другого кварталу — 500 млн дол. Тож за критичної ситуації на валютному ринку НБУ виходить на міжбанк із валютними інтервенціями.

Запорука стабільності
За законом НБУ відповідає за політику цінової стабільності, займається таргетуванням інфляції. І, як запевняє його керівництво, робитиме все, аби забезпечити прийнятний рівень інфляції: цьогоріч — 6% (плюс-мінус 2%), наступного року — 5% (плюс-мінус 1%). Така ж тенденція передбачена на середньострокову перспективу.
Лише стабільна інфляція дасть змогу розвиватися вітчизняній економіці і завдяки цьому підтримуватиметься стабільність національної грошової одиниці.
Основна причина зростання цін у нашій країні — діяльність компаній-монополістів, зокрема «Нафтогазу», компаній, які надають комунальні послуги.
У 2012–2013 роках задля підтримки курсу на рівні 8 грн за 1 долар було витрачено 40 млрд дол. золотовалютних резервів. Можна й зараз повторити такий сценарій, але позитивного результату він не принесе, кажуть експерти. Гривня зміцнюватиметься з розвитком економіки й експорту.
Нині в країни ЄС іде 42% нашого експорту, з початку року вітчизняні виробники вже продали європейцям продукції на 11 млрд дол., що на 2,2 млрд більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Зараз попит на нашу експортну продукцію досить високий, зростають ціни на сталь та інші види металургійної продукції. Раніше Україна орієнтувалася саме на такий експорт, нині — на сировинний аграрний.
Три роки тому частка аграрного сектора у ВВП становила 8%, тепер — майже 20%. Але частка доданої вартості у ній надто мала. Тож головне завдання — забезпечити переробку аграрної продукції в нашій країні. Тут важлива роль банківської системи. НБУ ж зобов’язана створити умови для надання кредитів фінансовими установами.
На сьогодні банки мають достатньо ресурсів для кредитування економіки. Але Нацбанк, аби захистити економіку від інфляції, яка перевищувала 14%, кілька разів підвищував облікову ставку, довівши її до 18%. Цей механізм спрацював, інфляція впала до 8,9%.
У Туреччині влада заборонила центробанку підвищувати облікову ставку, і турецька валюта за тиждень обвалилася з 4,6 до 6 лір за долар. Це найбільше падіння з 2001 року на тлі заяви президента США Дональда Трампа про подвоєння митних тарифів на турецьку сталь та алюміній.
Нині Туреччина хоче проводити розрахунки у національних валютах зі своїми найбільшими торговельними партнерами — Китаєм, Росією, Іраном, Україною.
Крім того, Анкара готова перейти на аналогічні розрахунки з країнами ЄС. Звичайно, лише у тому випадку, коли вони цього захочуть.

Фінансові орієнтири
Центробанк, підкреслюють експерти, має бути незалежним, визначати ризики і підвищувати облікову ставку, коли бачить ризики фінансовій стабільності, відпливу капіталу.
Комітет монетарної політики НБУ погодився, що в разі подальшого зростання ймовірної реалізації зазначених ризиків, появи нових ризиків для зменшення інфляції, макроекономічної стабільності Нацбанк може продовжувати підвищувати облікову ставку до рівня, необхідного для повернення інфляції до встановлених цілей.
Але комерційні банки орієнтуються на облікову ставку НБУ і видають позики за понад 20% річних. До того ж у банках накопичилося багато «поганих» кредитів, тобто позик, які не повертаються, тож фінустанови прискіпливо перевіряють потенційних клієнтів на платоспроможність.
Компанії, які надають банкам прозору звітність, можуть без проблем отримати позику. Але в Україні майже половина економіки у тіні, чимало компаній пережили дефолт, реструктуризацію боргів і не хочуть повертати позичене, тож їх фінустанови не можуть кредитувати. На жаль, часто судова система захищає тих, хто не хоче повертати кредити.
Експерти запевняють, що вітчизняна економіка розвивається — десять кварталів поспіль додає 2,5–2,6%. І це незважаючи на значні економічні втрати, падіння ВВП, суттєвий відплив інвестиційних ресурсів за часи війни з РФ.
Нині 5% бюджетних коштів витрачають на оборону, значні кошти йдуть на підтримку незаможного населення, субсидії, підвищення мінімальних зарплат.
Аби країна стала заможнішою, ВВП має щороку зростати хоча б на 4,5–4,6%. Крім того, слід проводити зважену боргову політику. Нещодавно уряд ухвалив програму з виконання зовнішніх боргових зобов’язань. Борг у нашої країни великий, але про дефолт не йдеться, запевняють експерти, до Венесуели нам далеко.
Дуже мало держав у світі, які не живуть у борг, навіть Сполучені Штати Америки мають борги, але там інша динаміка ВВП. У 2015-му державний і гарантований державою борг становив 80% вітчизняного ВВП, торік — 71%, цьогоріч — 62%. Планується зменшити його до 50% ВВП.
Позичати гроші на фінансових ринках і у міжнародних фінансових організацій — це нормально, зауважують експерти. Але брати кредити треба не на проїдання, не на латання дірок у держбюджеті, а на розвиток економіки, на підтримку перспективних галузей.
У кінці серпня Україна позичила на фінринку понад 700 млн дол. під високі відсотки. З початку року Мінфін і Нацбанк продали цінні папери, зокрема облігації внутрішньої державної позики, на 600 млрд грн під 17–18% у гривні і 6–9% — у доларах. Їх в основному купують банки і багатії, яким невигідно тримати накопичене за кордоном під 2% річних.
Аби вчасно віддавати борги, треба ретельно контролювати витрати бюджету, освоєння державних грошей на будівництво доріг, шкіл, лікарень, дитсадків, на закупівлю «рюкзаків» для армії, наголошують експерти.
Мінфін повинен прискіпливо перевіряти роботу митниці. Нещодавно німецькі журналісти виявили, що торік на нашій митниці через корупційні схеми викрадено 4,5 млрд дол. Якби ці кошти надійшли до державної скарбниці, не було б проблем із виконанням держбюджету.
У першому півріччі цього року порівняно з таким же періодом 2017-го оцінка бізнесом діяльності митниці погіршилася. Про це свідчать результати дослідження «Митний індекс України».
Зокрема, 36% опитаних представників бізнесу стверджують, що незадоволені якістю послуг і професіоналізмом працівників митниці. При цьому більшість вважає, що корупція в митних органах залишилася такою ж, як і була.

Олена КОСЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».