Захистити людей від ризиків, пов’язаних із виникненням залежності від азартних ігор, можна лише через урегулювання цієї сфери життя суспільства і коли гральний бізнес працює у правовому полі, відчуває присутність регулятора та конкурентний тиск. Це створює реальні стимули, аби дотримуватися вимог закону та принципів соціально відповідальної гри.
Тотальна заборона азартних ігор — це шлях до укріплення корупції в правоохоронних органах, тінізації таких ігор, їх підпільного використання організованою злочинністю.
Заборона азартних ігор негативно впливає на розвиток інших секторів економіки — туризму, іподромної галузі, конярства, професійного спорту, спортивної аналітики, спортивних ЗМІ.
До того ж їх заборона у певній державі неодмінно призводить до відтоку фінансів із такої країни до тих, де азартні ігри є легальними. Адже гравці задовольняють свою гральну потребу в тих державах безпосередньо або найчастіше через мережу Інтернет.
Ураховуючи всі ці нюанси, експерти роблять висновок про те, що азартні ігри треба повернути до правового поля України. І це необхідно не тільки для наповнення державного бюджету, а ще й тому, що Україна проголосила курс на побудову демократичного ладу у кращих європейських традиціях.
Зобов’язання
Угода про асоціацію між Україною та Євросоюзом стосується й питання регулювання грального бізнесу. Ця тема згадується у главі 6 розділу ІV Угоди, яка регулює торгівлю послугами між Україною та ЄС у рамках зони вільної торгівлі, та додатках до неї.
Сторони встановили, наскільки вони зобов’язані відкрити ринки одна одної для надання гральних послуг, або, навпаки, зарезервували право обмежувати доступ іншої сторони до національного ринку гральних послуг.
У рамках регуляторного наближення у сфері фінансових послуг, згідно зі статтею 133 Угоди, Україна зобов’язалася поступово привести свої закони у відповідність із законами Європейського Союзу. Зокрема, наша країна має наблизити своє законодавство до Директиви ЄС у сфері боротьби з відмиванням коштів.
Згідно з положеннями чинної Четвертої Директиви про боротьбу з відмиванням коштів у державах — членах ЄС надавачі гральних послуг «повинні бути регульованими», а «компетентні органи влади повинні мати посилені наглядові повноваження» щодо них.
Тож лібералізація доступу до фінансових ринків ЄС на підставі Угоди про асоціацію вимагатиме, зокрема, й легалізації — за європейськими взірцями — грального бізнесу в Україні.
З Угоди про асоціацію чітко випливає, що гідність, права й свободи людини для України не можуть бути простою формальністю, а мають практично втілюватись у діяльність української держави.
Держава не повинна створювати штучних і необґрунтованих перешкод для рішень людини щодо того, як розпоряджатися своєю власністю, як проводити своє дозвілля, як реалізовувати своє право на підприємницьку діяльність.
Навпаки, з положень Угоди випливає обов’язок України докласти всіх зусиль, аби законодавчо гарантувати свободи людини в цих питаннях та одночасно забезпечити, аби інтереси інших людей, насамперед соціально вразливих, не постраждали внаслідок легалізації гральних послуг в Україні.
У прикінцевих положеннях Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» був установлений строк у три місяці, впродовж якого державні органи мали розробити нормативно-правові акти щодо регулювання грального бізнесу та сфери азартних ігор.
Минуло дев’ять років, а це зобов’язання досі не виконане. Лише у 2014 році почались активні дії, спрямовані на легалізацію сфери грального бізнесу та букмекерської діяльності.
Законодавчі ініціативи
Нині більшість представників української влади вже усвідомлюють, що настав час визнати та виправити законодавчу заборонну помилку 2009 року. Про це свідчать численні законодавчі ініціативи. Так, Кабмін розробив законопроекти «Про лотереї в Україні», «Про діяльність казино», «Про букмекерську діяльність».
Депутати видали на-гора ініціативи — «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення державного контролю за лотерейною сферою та спрямування відрахувань від державних лотерей на фінансування медицини, культури і спорту», «Про організацію і проведення лотерей на території України», «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо оподаткування лотерейної діяльності», «Про державний контроль і правові засади діяльності з організації та проведення азартних ігор», «Про азартні ігри».
Експерти зазначають, що в рамках законодавчого пакета, до якого входили три урядових законопроекти про лотереї, букмекерську діяльність та казино, були ухвалені зміни до Податкового кодексу, що визначають оподаткування цих видів діяльності. Тож законодавці запровадили податки на гральний бізнес, але не спромоглися його легалізувати.
Аналітики зауважують, що більшість законопроектів про гральний бізнес розробляють без урахування позитивного чи негативного, але завжди значного та цінного досвіду інших країн. Крім того, до підготовки таких законопроектів не залучають представників бізнесу та громадськості.
Навіть поверховий аналіз змісту більшості «гральних» законопроектів свідчить, що вони розробляються задля створення штучних перешкод для гральної галузі й монополізму ринку в інтересах окремих бізнес-структур. А отже, мають відверту корупційну складову.
Сусідський досвід
Наприкінці 2012 року в Білорусі почалася робота з розробки проекту указу президента Республіки Білорусь, яким передбачалося створення Національного оператора віртуального грального закладу, якому надавалося монопольне право на організацію та проведення азартних ігор в онлайн-сегменті.
У своїх численних зверненнях білоруські оператори грального бізнесу наголошували, що після прийняття указу буде знищено діючий букмекерський бізнес і нанесено суттєвий удар по операторах казино. І це неодмінно призведе до зменшення гарантованих податкових надходжень до держбюджету.
Оператори також звертали увагу на те, що своїм внутрішнім ресурсом Національний організатор віртуальних ігор не зможе створити повноцінну конкурентоздатну платформу для організації азартних ігор в інтернет-сегменті.
Тож очевидно, що для цього залучатиметься іноземний оператор, який і отримає завуальований контроль над усім ринком Республіки Білорусь та левову частку прибутку Національного оператора віртуальних ігор.
Однак, незважаючи на це, указ пройшов усі інстанції погодження на рівні Ради Міністрів та був надісланий до Адміністрації Президента. На цьому етапі, коли ринок уже майже втратив надію бути почутим, Адміністрація Президента продемонструвала пильність до цього проекту.
Спочатку його жорстко розкритикувала Рада національної безпеки Білорусі. Вона визнала, що проект суперечить економічним інтересам країни.
Проект указу повернули на доопрацювання та передали за встановленою процедурою на криміногенну експертизу до Генеральної прокуратури.
За результатами експертизи в проекті указу було виявлено низку положень, які можуть призвести до криміногенних ризиків. Роботу над проектом указу припинили.
Коли конфіденційність цього процесу втратила своє значення, виявилося, що указ розроблявся під проект великої іноземної компанії, яка сумно відома на світовому гральному ринку як жорсткий контрагент, який ніколи не інвестує реальних фінансових ресурсів у будь-яких партнерів. А лише надає платформу та послуги з організації та проведення азартних ігор.
Пильність керівництва Республіки Білорусь, що стоїть на сторожі національних інтересів країни, викликає повагу. Експерти сподіваються, що українська влада буде не менш пильною і незаангажованою.
Діалог
Законодавство України про азартні ігри покликане створити міцне підґрунтя для розвитку галузі та сприяти досягненню позитивного економічного і соціального ефекту, підкреслюють експерти. Таке законодавство слід розробляти з урахуванням успішного зарубіжного досвіду, а також із дотриманням принципів, закріплених у Законі «Про засади державної регуляторної політики».
У серпні 2014 року Міністерство фінансів ініціювало діалог між владою, бізнесом, потенційними інвесторами та представниками громадськості. Планувалося виробити рішення щодо умов легалізації азартних ігор. На громадське обговорення було винесено три законопроекти, розроблені Мінфіном, та створено міністерську робочу групу, до якої залучили представників бізнесу та громадськості.
На базі цієї робочої групи утворили Міжвідомчу робочу групу з вирішення проблемних питань у сфері грального бізнесу та лотерей, до якої включилися народні депутати та експерти. Але, на жаль, цей діалог затягнувся.
Через це держава вже втратила, за оцінками експертів, щонайменше 2 млрд грн податкових надходжень. І все ж у процесі цього діалогу було вироблено низку концептуально важливих рішень щодо того, яким має бути законодавство України з регулювання сфери азартних ігор.
Учасники діалогу визнали, що всі види азартних ігор користуються попитом у наших співгромадян. Тож такі розваги треба легалізувати в Україні.
Азартні ігри треба чітко та коректно розмежувати між собою, аби у правозахисній практиці не можна було їх розширено тлумачити. Кожен вид таких ігор варто врегулювати з урахуванням специфіки та рівня соціальних ризиків для суспільства.
Важливо взяти на озброєння зарубіжний досвід при легалізації азартних ігор в офлайн- і в онлайн-сегменті. Заборона онлайн-сегмента (наприклад, у США, Китаї, Росії) призводить до нелегальної неконтрольованої гри в інтернет-просторі й відтоку фінансів із країни та сприяє корупції.
Нині навіть у найрозвинутіших технологічно країнах не винайшли ефективних механізмів протидії цьому явищу, окрім повної заборони Інтернету, як це зробили в Ірані, Іраку та деяких інших країнах.
На господарську діяльність у сфері азартних ігор необхідно видавати ліцензії, а діяльність з організації та проведення азартних ігор проводити на умовах вільної конкуренції. Необхідно передбачити адекватно високі вимоги до операторів азартних ігор, аби не допустити дискредитації ринку в очах суспільства та забезпечити захист прав споживачів гральних послуг.
Аби стимулювати інвестиції в український ринок гральних послуг, не допустити недобросовісної конкуренції з боку іноземних операторів та відтоку коштів наших гравців за кордон, будуть закріплені спеціальні механізми, які передбачатимуть певні зобов’язання для провайдерів інтернет-послуг і фінансових інституцій, які надають послуги з платежів в інтернет-просторі.
Одночасно з легалізацією грального бізнесу будуть внесені зміни до Податкового кодексу, аби діяльність у сфері азартних ігор була прогнозованою і планованою.
Фіскальне навантаження на операторів повинно бути посильним та адекватним, це дасть змогу бізнесу працювати по-білому, створювати робочі місця, наповнювати бюджет і бути прибутковим. Крім того, податкове навантаження має враховувати успішний досвід європейських країн і середній показник маржі для кожного виду діяльності.
Приміром, букмекерська діяльність є низькомаржинальною, тому у більшості країн світу, де цей бізнес є бюджетоутворюючим сектором економіки, базою оподаткування визначається не загальний обсяг зроблених ставок, а гральний прибуток.
Він визначається як різниця між усіма ставками гравців і всіма виплатами гравцям за певний звітний період. Ставка податку коливається в межах 15–20%. При цьому розмір ліцензійних платежів є досить символічним.
У найближчій перспективі Україна може запровадити єдину централізовану систему адміністрування діяльності операторів грального бізнесу, яка передбачатиме можливість контролювати гральну діяльність операторів азартних ігор на рівні «кожна ставка та кожна виплата» в режимі реального часу.
Під час перехідного періоду, до впровадження такої системи бізнес погоджується сплачувати доволі високий ліцензійний платіж, який зменшать після введення системи. Однак розмір такого ліцензійного платежу має бути адекватним і таким, що в сумі з податковим навантаженням дасть змогу бізнесу зберегти прибутковість.
Поки ще залишаються неврегульованими деякі питання, щодо яких сторони діалогу мають протилежні позиції, але намагаються знайти компроміс.
Зокрема, чи матиме певні переваги державний лотерейний оператор порівняно з приватними? Чи буде дозволено розміщувати казино офлайн-сегмента виключно в готелях 4–5 зірок, чи такі обмеження не є адекватними?
Чимало бізнесменів пропонують розміщувати казино у нежитлових приміщеннях від 500 кв. м, якщо вони не є частиною житлового фонду, будівель шкіл, органів влади, закладів культури.
Чи доцільно обкладати виграші гравців податком на дохід фізичних осіб та покладати на оператора азартних ігор функцію податкового агента? Яким має бути фіскальне навантаження на операторів (податки, ліцензійні збори, додаткові відрахування на розвиток культури, спорту, мистецтва)?
Доходи від грального бізнесу у ЄС сягають 85 млрд євро і щороку в середньому зростають на 3%. Гральний ринок онлайн — 9,3 млрд євро, він обслуговує сім мільйонів споживачів і щороку зростає на 15%.
Найбільші прибутки держави ЄС отримують від лотереї (34%), гральних автоматів (28,6%), менше — від букмекерства (19,7%), казино (14,3%), бінго та інших видів азартних ігор (3,4%).
Олена КОСЕНКО
