А тут тобі — мільйони невикористаних грошей! Такий сюрприз, виявляється, подарував керівництву регіону обласний Фонд охорони навколишнього природного середовища.
За даними директора департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА Ігоря Піддубного, 2015 року на потреби Фонду було виділено 73 млн грн. Крім цих мільйонів, Фонд підсилили залишками не використаних у 2014 році 48,3 млн грн екологічних грошей. Тож разом у обласному Фонді накопичилося на початок поточного року 121,3 млн грн.
Здавалось би, черпай гроші та виправляй ситуацію з екологією. Проте за місяць до закінчення 2015 року з Фонду використали всього... 11,1 млн грн. Отака бухгалтерія: гроші були, але залишилися, за невеликим винятком, невикористаними. Невже на Полтавщині вирішено всі екологічні проблеми, з якими не можуть до пуття впоратися навіть у розвинутих країнах?
Це питання зависло у залі, де голова Полтавської ОДА Валерій Головко проводив нараду з питань використання коштів обласного Фонду охорони навколишнього природного середовища. Учасники наради добре знали, що нерозв’язаних першочергових екологічних проблем у регіоні безліч. І ситуація дедалі погіршується (див. «ДУ» від 23 жовтня 2015 року).
З огляду на це Полтавська обласна рада навіть ухвалила дві ґрунтовні екологічні програми: «Довкілля2015» — програму з охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки з урахуванням регіональних пріоритетів Полтавської області на 2012–2015 роки та окрему програму з екологічного оздоровлення полтавської ділянки річки Дніпро, розраховану до 2021 року. Достатньо навіть побіжно ознайомитися з цими багатосторінковими документами, щоб зрозуміти, наскільки серйозні екологічні виклики в регіоні.
Приміром, серед найважливіших природоохоронних проблем Полтавщини в числі перших стоїть стан повітря. Через системні викиди забруднюючих речовин в атмосферу як підприємствами, так і автотранспортом якість повітря в регіоні залишає бажати кращого. Також і аналіз екологічного стану водних джерел в області свідчить про негативні процеси на річках, водосховищах і ставках. Більшість річок і водотоків, зазначають у програмі її впорядники, замулилися, заросли болотною рослинністю та чагарниками, втратили своє природне значення.
Особливо така ситуація спостерігається на малих річках, протяжність русел яких не перевищує 20–35 км. Згідно з даними обстежень 800 ставків потребують очистки від замулення, реконструкції та впорядкування гідротехнічних споруд.
За результатами екологічної оцінки близько 53% водних об’єктів в області за рівнем забруднення класифікуються як «дуже брудні». До них належать практично всі малі річки. І лише 4% від загальної кількості водойм за рівнем забруднення класифікуються як «забруднені».
Ще гостріше стоїть проблема руйнування берегів річок. Нині у полтавські річки сповзають майже 40 км берегових смуг, які потрібно негайно укріплювати. Лише аналіз стану берегів Кременчуцького водосховища, протяжність яких у межах Полтавської області становить 155 км, показав, що півсотні з них піддані водній ерозії. Причому, зазначають науковці та екологи, з кожним роком процес руйнації берегів не зменшується, а прогресує. Через це безповоротна втрата земель, у тому числі і родючих, за рік становить від 3 до 4 м берегової лінії, а на окремих ділянках — до 6–9 метрів.
До екологічних проблем на Полтавщині додаються проблеми з утилізацією твердих побутових відходів, що так само є справжнім лихом для регіону. Невпорядковані офіційні звалища разом зі стихійними смітниками вже давно переповнені, як і у Полтаві, і створюють реальну загрозу довкіллю і людям.
Отже, як бачимо, невирішених екологічних проблем на Полтавщині, які потребують нагального вирішення, дуже багато. Виправити ситуацію могли б заходи щодо захисту довкілля, які фінансуються з обласного Фонду охорони навколишнього природного середовища. Могли б, але, як свідчить фінансовий звіт, не зарадили справі, бо гроші Фонду останніми роками майже не використовуються. Чому?
«Зв’язуватися з природоохоронними заходами ніхто не хоче...»
Справді, чому не використовуються гроші Фонду, якщо в області безліч екологічних проблем, які чекають свого вирішення? І це при тому, наголосив у своєму звіті І. Піддубний, що щорічні суми запитів на фінансування екологічних заходів із Фонду від керівників районів перевищують суму надходжень до Фонду майже вдвічі! Тобто гроші просять, а потім не використовують. І повертають наприкінці року на рахунок Фонду...
Розібратися в ситуації кореспонденту «ДУ» допомагала відома на Полтавщині людина, Герой України, керівник потужного аграрного підприємства «Маяк» Тетяна Корост. Останні п’ять років вона очолювала депутатську комісію Полтавської облради з питань екології та раціонального природокористування.
«Потреба в коштах Фонду завжди була і залишається. На Полтавщині, як і в інших регіонах України, силасиленна екологічних проблем, які потрібно негайно вирішувати. Для цього і створено спеціалізований Фонд, — розповіла Т. Корост. — Його формують на підставі заявок від керівників міст, районів, селищних та сільських рад, які представляють перелік заходів екологічного спрямування, котрі необхідно вирішувати. Як правило, це очистка водойм, відновлення лісів, поводження з твердими побутовими відходами тощо...»
Ще кілька років тому, за словами Тетяни Михайлівни, гроші Фонду успішно використовували і залишку коштів наприкінці року ніколи не було. Завдяки коштам Фонду, який формують із державного, обласного та місцевих бюджетів, удалося помітно оздоровити екологічну обстановку в кількох районах області. Але останнім часом керівники органів місцевого самоврядування та райдержадміністрацій дуже неохоче співпрацюють з Фондом. Усе — через занадто забюрократизовану систему, яку нав’язали столичні чиновники Міністерства екології та природних ресурсів України.
«Приміром, якщо донедавна дозволи на природоохоронні заходи видавалися в регіонах, то відтепер за ними необхідно їхати на уклін Мінекології, — розповідає далі Т. Корост. — У складі міністерства є державна служба геології та надр, яка і монополізувала право на видачу дозволів на всі екологічні заходи. Це абсурд! Скажімо, коли я сама зайнялася вирішенням питання очистки невеликої річки в нашому Котелевському районі, то зіткнулася з такими проблемами, які ніколи не вирішити рядовому керівнику...»
Операцію з розчистки русла невеликої місцевої річки у рідній Котельві Т. Корост, яка на той час була не лише головою екологічної комісії облради, але й главою РДА Котелевського району, й нині згадує як найтяжче випробування на цих посадах. Адже для розчистки нікому не відомої в столиці річки«переплюйки» необхідно було пробити в Мінекології спеціальні дозволи. І це при тому, що гроші на роботи виділяли з обласного Фонду. Отримання дозволу перетворилося на нескінченну виснажливу епопею, витримати яку до кінця могла наважитися людина або із залізним здоров’ям та міцними нервами, або з умінням знаходити підхід до тих, хто одним розчерком пера видасть дозвіл...
Як виявилося, навіть після отримання дозволу роботи з розчистки русла не можна було починати, адже чиновники Мінекології вигадали ще один дозвіл: вони прирівняли роботи з розчистки річок до... початку будівництва нового об’єкта у природоохоронній зоні.
Не хочуть керівники районів та селищ зв’язуватися з екологічними грошима ще й через занадто складну і заплутану процедуру проведення тендерів на виконання робіт, пояснює Т. Корост. Вона пригадала, як у Гадячі хотіли збудувати протитуберкульозний диспансер. Гроші на це виділили, але головний лікар цілий рік бився наче риба об лід, але так і не добився проведення тендеру. А все через рекомендації включити в число підрядників потрібних чиновникам людей.
А у тих «спеціалістів», каже Т. Корост, крім печатки, немає жодної одиниці будівельної техніки і жодного працівника. Лише коли за її наполяганням у Гадячі провели виїзне засідання комісії облради з питань екології та раціонального природокористування облради, справа трохи зрушила з місця. Так само сталося і з будівництвом очисних споруд для протитуберкульозного диспансеру в Полтаві. Гроші з екологічного Фонду виділили, але освоїти їх через бюрократичні процедури не можуть.
Чималу перешкоду для використання грошей з екологічного Фонду чинить і Держказначейство, ділиться далі співрозмовниця журналіста. Почалося це ще 2013 року, коли гроші казначейство не пропускало і фактично блокували таким чином початок робіт з очистки річок, будівництва нових сміттєзвалищ, ремонту застарілої каналізації в містах та селах області тощо. Через непоступливість казначейства підрядники не хотіли починати будівельні роботи, бо їм ніхто за них не платив.
«Додайте до цього і небажання самих депутатів сільських та міських рад щось особисто зробити для того, щоб гроші Фонду запрацювали. Вони ще можуть домогтися на сесіях рад виділення грошей до екологічного Фонду, але потім не хочуть брати на себе важкий тягар, щоб їх освоїти з огляду на вищезгадані причини, — резюмую Т. Корост. — Усе це породжує байдужість і безвідповідальність у депутатів та керівників місцевих органів. Вони просто не хочуть зв’язуватися з екологічними грішми, бо освоїти їх в існуючій бюрократичній системі дуже і дуже важко».
Екологічні гроші не використовували, а розмазували...
2015 року на Полтавщині планували виконати чимало робіт, пов’язаних з оздоровленням екологічної обстановки в регіоні. Причому ці заходи потребували обов’язкового виконання, бо ситуація з екологічною безпекою могла вийти зпід контролю. Тим більше що грошей у Фонді було достатньо. Як розповів І. Піддубний, майже 48 мільйонів гривень вирішили насамперед витратити на добудову незавершених об’єктів. Загалом, на ці гроші планували профінансувати 69 заходів з охорони навколишнього середовища.
Найбільше коштів виділили на будівництво станції знезараження стічних вод Полтавського обласного протитуберкульозного диспансеру, який ще зводять, але з виділених на це 10 мільйонів гривень використано лише три. На реконструкцію каналізаційного колектора в обласному центрі виділили 2,4 мільйона гривень, проте освоїти спромоглися лише 505 тисяч гривень. На реконструкцію каналізаційного колектора м’ясокомбінату в Полтаві з обласного бюджету виділили 4 мільйони 387 тисяч гривень, але не використали жодної копійки. І. Піддубний зауважив, що є чимало екологічних проектів, на які представники місцевої влади гроші просили, однак їх так і не використали й нічого, відповідно, не зробили.
Ситуація із «зайвими» грошима, схоже, не на жарт стурбувала голову Полтавської ОДА.
«Відверто кажучи, ситуація кепська, — зауважив Валерій Головко. — Ми до цього часу працювали абсолютно неправильно. Кошти з екологічного Фонду не використовували, а розмазували. Ефекту від використання цих коштів немає взагалі! Нам разом з депутатами обласної ради потрібно поставити крапку в такому нераціональному використанні екологічних коштів...»
В. Головко навів приклад того, що в області є чимало першочергових завдань, на які можна використати гроші з Фонду охорони навколишнього середовища. Приміром, днями в облдержадміністрації обговорювали проблему відродження меліорації. Вона обіцяє непогану перспективу не тільки для розвитку зрошувальної системи в сільському господарстві, але й стане у пригоді при ліквідації надзвичайних ситуацій, зокрема пожеж в екосистемах, таких як торф’яники. 2015 року на Полтавщині вони горіли на площі в майже 200 га, у тому числі на сотні гектарів у природному заповіднику. Але у пожежників бракувало сил для ефективної боротьби з цим екологічним лихом.
«Давайте спільно розробимо таку комплексну програму. Якщо ми продемонструємо уряду серйозність намірів, то можна буде говорити про залучення державних коштів для її реалізації в Полтавській області...» — запропонував В. Головко.
Пропозиція керівника регіону продемонструвати уряду серйозність своїх намірів в оздоровленні екологічної ситуації на Полтавщині у декого з учасників наради викликала відверто іронічну усмішку. Справді, чи потрібне це урядовим чиновникам, котрі системою штучних дозволів, наче частоколом, відгородилися від ініціатив регіонів бодай якось поліпшити на своїй території екологічну ситуацію?
Ще до кінця нинішнього року при затвердженні бюджету Полтавщини в облраді розглянуть і питання фінансування обласного Фонду охорони навколишнього природного середовища. Уже сьогодні дехто з депутатів налаштований на критичне ставлення до аргументів, за допомогою яких фінансисти переконуватимуть депутатів у доцільності витрачання грошей для фінансування Фонду. Контраргумент: для чого консервувати гроші у Фонді, яких дуже бракує регіону для інших першочергових потреб?
Якщо протягом кількох останніх років екологічні гроші не використовувались і залишалися на його рахунках, то чи не варто подумати про якийсь інший механізм фінансування природоохоронних заходів? Постановка питання здається на перший погляд слушною. Але природа не чекатиме, поки у чиновницьких кабінетах знайдуть придатну формулу фінансування заходів, без чого у полтавчан в уже недалекій перспективі не буде майбутнього...
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ
м. Полтава
