Однак нам здалося, що за допомогою феномену симулякру можна вдало описати і наше сьогодення, — зазначають куратори виставки.
У цій параноїдальній інтерпретації приховано недовіру до мас-медіа, які, конкуруючи за популярність, стають інструментом виробництва видовищних новин та фейкових сенсацій».
Цифрові сновидіння, доповнена реальність, ТБ-лялькарі та фантазії на тему постапокаліпсису — таким побачили художники ілюзорний світ, в якому існує сучасне людство.
Наприклад, для роботи «Генштаб» Андрій Достлєв провів експеримент: він написав до різних державних установ Австрії з проханням підтвердити чи спростувати інформацію про те, що українську мову було штучно створено в австрійському генштабі. Які відповіді отримав Достлєв, можна побачити на виставці.
Мотивом для створення фотопроекту NA4JOPM8 Ігоря Чекачкова став збій жорсткого диска, на якому зберігалися результати його багаторічної роботи.
Для проекту «Анатомія симулякру» Чекачков обрав найбільш удалі «спотворення», помістивши знімки відомих посадовців поруч із фотографіями з особистого архіву.
Ігор Канівець і Маргарита Шерстюк сприйняли запропоновану тему як спробу розширення простору, зокрема стандартної пострадянської квартири. Вони зобразили кімнату на полотні, що має розмір стандартної стіни хрущовки.
Оксана Чепелик у своїй масивній інсталяції «Нейронна мережа» звернулася до квантової фізики. «Тут немає квітів і прикрас, однак ця робота все одно є жіночим мистецтвом, тому що в ній ідеться про долю світу, про яку переймається жінка», — зазначає авторка.
Також Чепелик поділилась з Укрінформом своїми міркуваннями про концепцію виставки: «Я розглядаю симулякр із точки зору віртуальності. Ми сподівалися, що Інтернет та соціальні мережі забезпечать нам щасливе майбутнє, адже це — комфорт, доступність і комунікація через кордони.
Але виявилося, що нові технології є інструментом контролю. В їхньому алгоритмі закладено тотальність, а разом із тим — тоталітаризм.
Ми ніколи не отримаємо інформації, яка нам не подобається, тому і здається, що нашу думку поділяють багато людей, однак насправді це виокремлений світ, який і є тим симулякром, що майже ніяк не відноситься до реальності.
Цим світом дуже зручно керувати, не потрібно навіть армії та зброї. Але коли люди це усвідомили, було вже надто пізно якось цьому зарадити».
Виставка «Анатомія симулякру» триватиме до 19 січня.