На полотнах — чотири блоки, на яких розгортаються драматичні події української історії. Кульмінацією — центральним експонатом виставки — є картина «П’єта», яка символізує плач матері-України над душами її загиблих дітей.
До скорботної теми мене щоразу повертає мамине слово: мамі під час Голодомору було 14 років, вона стала живим свідком лихоліття. За її спогадами, в селі Зелена на Хмельниччині внаслідок голоду загинуло півсотні селян», — розповів Валерій Франчук.
Відвідувачі виставки емоційно відчувають найтрагічніший період нашої історії. Колективізацією і розкуркуленням режим знищував господарів, розпорошував їх по всій країні.
На панно художника яскраво зображено як відбувалася індустріалізація, руйнувалися храми — духовна основа нашого народу, як бунтували селяни й українські жінки.
Промовисті твори художника доповнені інсталяціями та оригінальними історичними експонатами з фондів музею того періоду. Зокрема, представлені значок колективізатора, зброя селян-повстанців, дерев’яний віз як центральний елемент інсталяції.
Серед документів — підпільно зроблені радянськими громадянами та іноземцями фото. Виразним акцентом виставки є радянська символіка, створена у стилі маніпулятивної сталінської пропаганди.
Ще в майстерні з роботами художника ознайомився куратор виставки, провідний науковий співробітник музею Сергій Носачов. «Картини я бачив від ґрунтування до появи облич, постатей людей. Голодомор показати непросто.
У цій залі ми поєднували образи і предмети, навіть залишили барельєф радянських часів, який свідчив про щасливе життя.
Водночас колоски у вітрині нагадують про підписаний Сталіним документ, який у народі називали «Законом про п? ять колосків». Унаслідок цього закону в Україні було розстріляно 16 тисяч підлітків», — розповів Сергій Носачов.
В центрі виставкової зали — інсталяція із двох частин селянського возу. Одна з них наповнена мішками зерна, що символізують родючу землю і достаток українських селян. На іншій — прикриту чорним полотном гору як свідчення, в що перетворили благодатний край у 1932-1933-х роках.
«Тими самими возами, якими возили врожай, під час Голодомору вивозили трупи — померлих голодною смертю селян. Їх ховали без священиків», — підкреслила Тетяна Сосновська.
Виставка реалізована спільно з учасниками освітнього проекту Національного музею історії України «Школа музейних лідерів», створеного за підтримки Українського культурного фонду.