«У театрі щороку ставлять чотири вистави. До кожного спектаклю виготовляють у середньому десять сценічних ляльок. От самі і підрахуйте, скільки казкових героїв пройшли через руки тих, хто беззмінно працює в театрі по 30–35 років», — розповів кореспонденту «ДУ» головний художник Полтавського академічного обласного театру ляльок Віктор Козуб, котрий сам грає з ляльками вже 25 років. Саме стільки часу він віддав служінню ляльковим театрам.
Це на перший погляд здається, що головний художник — виключно творча людина. Насправді під його опікою перебуває весь складний технічний процес народження ляльок до кожної вистави. Від первинного ескізу, за яким столяри, бутафори, конструктори, швачки тощо виготовляють ляльку, до того часу, коли її передадуть артистам. А ті почнуть її вчити розмовляти та рухатися сценою.
Якщо вам колись удасться потрапити у кімнату, де зберігають ляльок, котрі чекають виходу на сцену або вже відіграли в спектаклях і готуються до «пенсії», то вашому зачаруванню не буде меж. На полицях стелажів або просто на гачках, прибитих до стіни, сидять і висять десятки найрізноманітніших казкових героїв, зроблених із пап’є-маше, поролону, пінопласту, різних тканин, фанери тощо.
Поряд мирно сусідствують герої добрих казок, злодії, чарівники, кішки і собаки тощо. Всі вони свого часу вийшли з-під умілих рук людей, яких у театрі називають «художньо-технічним складом».
В. Козуб зазначає, що процес виготовлення ляльок із часом майже не змінився, хоча спеціалісти все частіше використовують сучасні матеріали.
Приміром, для виготовлення каркасів ляльок замість фанери і дерева використовують мідь або алюміній. Знайшли заміну і побутовому поролону, з якого роблять як самих ляльок, так і елементи їхнього одягу, декорації для сцени тощо.
«Поролон, до якого ми звикли, служить не більше 10 років, — ділиться секретами В. Козуб. — Далі він починає розпадатися, звалюватись і, врешті-решт, лялька втрачає первинну форму. Але нині ми закуповуємо вже сучасні види поролону, який не деформується і служить дуже довго. На заміну традиційній гуаші, до якої ми раніше додавали клей ПВА перед тим, як фарбувати ляльки, також прийшли сучасні фарби на акриловій основі...»
Головний художник із власного досвіду знає, що люди, котрі виготовляють ляльок і віддали служінню театру по кілька десятків років, оформлюючи сцену, наче споріднюються духом зі своїми сценічними героями, починають і самі жити їхнім вигаданим казковим життям. І намагаються продовжити творче довголіття своїх дивних героїв. На радість усім, хто приходить до будинку, де народжується казка...

Олек­сандр БРУ­СЕН­СЬКИЙ,
м. Пол­та­ва
Фо­то ав­то­ра