На сьогодні питання антисемітизму відступили на другий план перед антимігрантською істерією або проблемою ісламофобії. Але Голокост — це не тільки проблема одного народу, а приклад того, до чого призводить політика пошуків цапа-відбувайла і переконаність у перевазі однієї нації над іншими.
65 років минуло відтоді, коли спільними зусиллями був переможений фашизм, який приніс світу мільйони жертв. Після 1945 року народи всіх країн і перш за все ті, на долю яких випали найбільші страждання, сподівалися, що переможена не тільки фашистська військова армада, а й викоренена сама фашистська ідеологія. Однак цього не сталося.
Глобалізація світової економіки, міграція багатьох мільйонів людей із різних країн світу в регіони з більш високим рівнем економічного розвитку (передусім у країни Західної Європи і США), поширення націоналістичних і релігійних поглядів екстремістського спрямування і пов’язане з цим посилення міжнародного тероризму — усе це зумовило зростання ксенофобії, якого не уникли навіть найбільш розвинені держави.
Дуже часто націоналістичні тенденції спираються на вже випробувану в минулому ідеологію. У результаті на початку ХХI століття в різних регіонах світу почастішали прояви ксенофобії, націоналізму, антисемітизму, расизму — всього того, що становить поняття «фашизм».
Неонацистські настрої розквітли, зокрема, у Росії — країні, що відіграла одну з головних ролей у перемозі над фашизмом і втратила у війні мільйони своїх громадян. А чим відрізняються теперішні дії РФ на Сході України від справ фашистів у Другу світову? Та нічим. Сотні закатованих лише за те, що вони — українці, тисячі вбитих вояків-патріотів та мирних мешканців.
Отже, фашистська бацила може вразити будь-який народ, якщо його лідери сповідують ідеологію богообраності, винятковості, права сильного, якщо офіційні джерела пропагують винятковість та месіанство власного народу. Окремі державці сусіднього краю договорилися вже до схвалення кріпосництва в історії Росії як архіважливої духовної скрепи нації! Отакої! Пропагувати рабовласництво у ХХІ сторіччі? Хіба таке можливе? Виявляється, цілком!
А вражаючі факти антисемітизму у так званих ДНР та ЛНР, де намагаються обкладати спецподатком підприємців єврейського походження, де вбивають равинів, що закликають до миру й поваги людського життя та гідності, хіба не свідчать про загрозу відновлення фашистської практики тотальної ксенофобії?
Щодня від жорстокості і насильства страждають і гинуть люди, причому жорстокість і насильство загрожує всім незалежно від національності, раси, статі, переконань тощо.
Тож головне нині, розповідаючи про злочини нацизму, пам’ятати про те, яким може стати наше спільне майбутнє, якщо ми вчасно не скажемо всі разом: «Ніколи знову!» У відповідь тим, хто пропонує обмежити права однієї групи людей тільки тому, що вони чомусь не такі, як ми.
Підготував Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ