Суспільство
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Сiчень 25, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 31 Жовтень 2014 02:00

Ті, що радо йдуть до Ради...

Rate this item
(1 Vote)

Ви­бо­ри до Вер­хов­ної Ра­ди вось­мо­го скли­кан­ня уже ста­ли на­дбан­ням іс­то­рії. Як і два ро­ки то­му, од­на з най­го­лов­ні­ших по­лі­тич­них по­дій по­да­ру­ва­ла ці­лу низ­ку ін­триг, про­дов­жен­ня яких ни­ні очі­ку­ють як фі­на­ліс­ти ве­ли­ких пе­ре­го­нів, так і біль­шість ви­бор­ців.
На­віть по­при те, що Цен­траль­на ви­бор­ча ко­мі­сія ще не опри­люд­ни­ла оста­точ­них офі­цій­них ре­зуль­та­тів во­ле­ви­яв­лен­ня, де­які вис­нов­ки мож­на зро­би­ти вже те­пер.

Хто біль­ше пе­ре­міг?
Отже, незважаючи на прогнози багатьох експертів, перше місце за партійними списками посів не пропрезидентський блок, а партія глави уряду. Щоправда, різниця між двома політичними силами — дуже незначна. Та й, беручи до уваги потенційних мажоритарних депутатів, Блок Петра Порошенка усе ж таки матиме найчисленнішу фракцію у новому парламенті.


Утім, результат «Народного фронту» у понад 22% здивував багатьох. Передусім з огляду на те, що особливих успіхів чинний уряд нібито й не досяг. Вочевидь, в умовах посттоталітарного періоду громадяни просто належним чином оцінили навіть те, що Арсеній Яценюк уже кілька місяців називає «утриманням економіки» і «недопущенням колапсу».
За результатами попереднього підрахунку, депутатами від «Народного фронту» стануть близько 70 осіб, включених до партійного списку. Враховуючи, що значна частина «фронтовиків» претендуватиме на посади в уряді, мандати за певних обставин можуть отримати навіть ті, хто балотується під номерами з 70 до 80 — завдяки так званому просуванню списку.
Окрім цього, представники «Народного фронту» перемогли у понад півтора десятках мажоритарних округів. Відтак загальна кількість прем’єрської фракції становитиме приблизно 83–85 осіб. Це — без урахування мажоритарників-самовисуванців чи представників тих політичних сил, котрі не подолали п’ятивідсоткового рубікону. Бо ж цілком імовірно, що серед них також знайдуться охочі приєднатися до головного проурядового лобі в парламенті. Однак про це ми дізнаємося згодом.
Не менш цікаво подивитися на потенційну фракцію Блоку Петра Порошенка. За партійними списками у Верховну Раду тут проходить приблизно стільки ж списочників, скільки й від «Народного фронту». Проте мажоритарний урожай український Президент зібрав значно більший. Згідно з попередніми даними кандидати від Блоку Петра Порошенка перемагають у майже 65 округах.
Це означає, що самих лише офіційних висуванців пропрезидентської політсили у новій Верховній Раді буде до 135 осіб. Як бачимо, без залучення додаткових сил Блок Порошенка не може не те що сформувати власну більшість. До заповітних для влади 226 голосів трішечки не вистачає навіть разом із «Народним фронтом». Хоча про потенційну фракцію Блоку Порошенка, так само як і про пропрем’єрську, можна сказати, що до неї можуть приєднатися мажоритарники-самовисуванці...
Між двома переможцями дострокових парламентських перегонів уже розпочалася дискусія стосовно того, хто більше гідний виступити ініціатором створення нової коаліції. Позавчора «Народний фронт» та Блок Порошенка навіть організували своєрідну презентаційну атаку на громадян. Представники обох політичних сил представили власні проекти коаліційних угод. Але про них — трішечки нижче.
Поки варто звернути увагу на те, що дискусії ведуться переважно у площині: хто тут більше переміг? І в них позиції Арсенія Яценюка та його прибічників видаються дещо переконливішими. Адже демократичні сили ще задовго до волевиявлення вели мову про зміни до виборчого законодавства. І вони передусім стосувалися ліквідації мажоритарної складової.
День 26 жовтня продемонстрував небезпідставність такого бажання. У першу чергу тому, що з представників старої влади найбільше кандидатів було обрано саме на мажоритарних округах. Підкупи виборців та фальшування хоча й зменшилися, але все ще не втратили своєї магічної сили.
Відтак нині маємо дещо схожу ситуацію, котра була в Україні два роки тому. Тоді представники Партії регіонів (як зараз — потенційні депутати від Блоку Порошенка) також наголошували на своїй перевазі, вказуючи насамперед на мажоритарні округи, де перемога їхніх представників далеко не завжди здобувалася чесно.
Словом, якщо говорити про європейські демократичні традиції, то, вочевидь, рано чи пізно треба повертатися до суто пропорційної системи. Питання щодо її коригування (відкриті списки тощо), безумовно, має стояти на порядку денному.


Но­ві плюс ста­рі...
Третє місце також доволі неочікувано для багатьох отримала партія «Самопоміч». Ще кілька тижнів тому багато соціологів узагалі пророкували цій політичній силі фіаско і непотрапляння до Верховної Ради. Однак для виборців, імовірно, саме кандидати із «Самопомочі» стали тими, про кого нині модно говорити як про нову команду — її підтримали майже 11% виборців.
Такий феномен «Самопомочі» уже найближчим часом виллється у 32 депутатських мандати. До того ж в окрузі № 116, що на Львівщині, перемогу отримала висуванка партії Андрія Садового (як називають «Самопоміч» більшість експертів) Ірина Подоляк. Цікаво, що перемогла вона, зокрема, Ірину Фаріон зі «Свободи», котра вигравала тут вибори два роки тому.
Окрилена успіхом «Самопоміч» позавчора долучилася до доволі гучних заяв із приводу потенційного формування парламентської коаліції. Більше того, запропонувала розпочати консультації уже цього тижня. Звісно ж — саме за її, «Самопомочі», принципами...
Четверте місце посів один з уламків колишньої Партії регіонів. Його нинішня опозиційність (котра навіть була демонстративно винесена в назву партії) підкорила серця трохи більше дев’яти відсотків українців. Більшість голосів «Опозиційний блок» отримав на сході й півдні. Тутешні мешканці продовжують підтримувати відверто збанкрутілих політиків навіть попри те, що багато хто з них винен у розпалюванні сепаратизму.
Скільки ще Україні потрібно часу, щоб подолати нарешті цей феномен, ніхто не береться прогнозувати. Але на ділі вийшло так, що за нову команду «Самопомочі» та за просякнуту духом попередньої влади псевдоопозицію віддала голоси приблизно однакова кількість людей.
«Опозиційний блок» за партійними списками проводить до парламенту майже 30 депутатів. На мажоритарних округах ситуація де в чому неоднозначна: південно-західні області охоче підтримали не прямих висуванців «ОБ», а завуальованих екс-регіоналів, котрі цього разу штурмували парламентські висоти у статусі самовисуванців.
До самовисуванців черга ще дійде. Що ж до офіційних висуванців «Опозиційного блоку» на мажоритарних округах, то мандати вибороли лише двоє: чоловік Наталії Королевської Юрій Солод (округ № 16, Донецька область) та Євген Бакулін (округ № 106, Луганська область).
Радикальна партія Олега Ляшка здобула підтримку менш ніж у 7,5% виборців. З одного боку, це — успіх, бо досі головний радикал з усіх сил демонстрував свою боротьбу з українськими олігархами у парламентських стінах самотужки. З іншого — ще влітку Ляшко розраховував майже на 20% підтримки. Але, як наголошують експерти, такої фантастичної кількості популізму навіть українці не витримали...
Сяк-так повірили у вітчизняний радикалізм переважно на Чернігівщині — області, де два роки тому Ляшко переміг у мажоритарному окрузі. А от нині кандидати у мажоритарних округах від РП зовсім не мають підтримки місцевого населення — жодної перемоги і жодного мандата. Тому Олегові Ляшку доведеться задовольнятися 21–22 депутатами, приведеними за списками.
Нарешті, «Батьківщина» цього року отримала найнижчий за всю свою історію результат — трохи більше 5,5%. Приблизно таку цифру в 1998 році мала партія «Громада», з шинелі якої трохи згодом вийшла «Батьківщина». Ну і в 2002-му — в часи найбільшого розквіту ющенкової «Нашої України» — тоді ще скромний БЮТ отримав сім відсотків підтримки. Під час решти парламентських та президентських перегонів, в яких брала участь Юлія Тимошенко чи її бренд, результат незмінно перевищував 20-відсотковий рубіж.
Нинішні успіхи (чи «успіхи»?) «Батьківщини» дозволяють їй завести до Верховної Ради 19 списочників. Також в окрузі № 162, що на Сумщині, переміг висуванець «Батьківщини» Владислав Бухарєв, а в 156-му (Рівненщина) — Сергій Євтушок.


Ма­жо­ри­тар­ни­ки безпар­тій
Не до кінця зрозуміла ситуація зі «Свободою». Ця партія належить до яскравих політичних сил Майдану, відтак цілком би могла знову бути представлена у Верховній Раді. До того ж усі (!) оприлюднені екзит-поли показували, що Олег Тягнибок і Ко долають п’ятивідсотковий бар’єр навіть із певним запасом (від 5,8 до 6,3%). Однак попередні результати ЦВК показують «Свободі» 4,71%. Трохи дивно й те, що ця цифра фактично не змінювалася з моменту, коли було опрацьовано 15–20% протоколів і аж до кінця. У решти партій показники коливалися.
Усе це дало підстави представникам «Свободи» заявити, що їх зумисне не пускають до Верховної Ради за тверду проукраїнську державницьку позицію. А ще у партії сподіваються: попередній підрахунок не є точним і протоколи з так званими мокрими печатками засвідчать інший результат.
Хоч би там як, а до Верховної Ради пройшло, як мінімум, шестеро свободівців. У столиці перемогу святкували Андрій Іллєнко (округ № 215) і Юрій Левченко (№ 223), на Тернопільщині — Михайло Головко (№ 164), на Рівненщині — Олег Осуховський (№ 152), на Полтавщині — Юрій Бублик (№ 145), на Київщині — Олександр Марченко (№ 90).
До Верховної Ради пройшли також двоє представників, як вважають у Кремлі, найстрашнішої партії — «Правий сектор». Це сам її лідер Дмитро Ярош, котрий переміг в окрузі № 39 на Дніпропетровщині, і Борислав Береза (округ № 213, місто Київ). Щоправда, офіційно Береза йшов самовисуванцем. Цікаво, що за партійними списками «Правий сектор» набрав 1,81% і посів 12-те місце.
По одному депутату матимуть «Сильна Україна» Сергія Тігіпка, «Заступ» Віри Ульянченко та партія «Воля». «Сильних» представлятиме Олександр Урбанський (округ № 143, Одещина). Від «Заступу» на Чернігівщині (№ 208) переміг Валерій Давиденко. А чинний позафракційний депутат з Івано-Франківщини Юрій Дерев’янко (№ 87) цього разу був офіційно висунутий партією «Воля», котра за партійними списками цілком резонно навіть не балотувалася. На відміну від «Сильної України» (3,1% і десяте місце) та «Заступу» (2,65%, одинадцятий показник).

 

Не­до­люс­тро­ва­ні
Але найбільше цього разу до Верховної Ради пройшло самовисуванців — близько сотні. Визначити їхні політичні пріоритети — завдання не з легких. Величезна кількість самовисуванців — це, як уже було сказано, недолюстровані представники попередньої влади, котрі обралися на Донеччині, Луганщині, Харківщині, Запоріжжі...
Понад 60 депутатів, що потрапляють до нового складу ВР, 16 січня голосували за диктаторські закони. Більша частина з них — саме через мажоритарні округи. Зокрема, це — Сергій Ківалов. Легендарний керманич Одеської юракадемії вже вкотре переміг в окрузі № 135. У сусідньому одеському окрузі № 133 переміг тутешній «губернатор» часів Януковича Едуард Матвійчук.
Та частина донецьких округів, де вибори відбулися, теж рясніє переможцями з числа колишніх. Ветеран донецького клану Юхим Звягільський отримав усього менше 1,5 тисячі голосів в окрузі № 45. Парадокс — вибори на чотирьох працюючих дільницях тут були можливими лише завдяки героїзму українських військових. А мешканці краю знову провели до ВР одіозну постать. Причому, можливо, саме Звягільському випаде честь відкривати першу сесію нового парламенту. В лютому цього року йому виповнився 81 рік. І він — на місяць (!) старший за Юрія Шухевича — першого голову УНА і п’ятого номера Радикальної партії Ляшка.
Регіонали (колишні й нинішні) перемогли і в більшості інших округів Донецької області. Чинний глава бюджетного комітету ВР Євген Геллер переміг в окрузі № 50, Ігор Шкіря — у 52-му, діловий партнер одного з найближчих соратників Януковича Юрія Іванющенка Олег Недава — у 53-му... Враховуючи нинішню воєнну специфіку Донбасу, ніхто з них не отримав більше 2–2,5 тисяч голосів.
Неабияк неприємно вразила Харківщина. Тут переміг лише один представник «Народного фронту» — Олександр Кірш. Решта — самовисуванці, більшість з яких є представниками старої влади. Зокрема, екс-бютівець і тепер уже й екс-регіонал Валерій Писаренко (округ № 168), Дмитро Шенцев (№ 176), Віталій Хомутинник (№ 171), брат екс-губернатора Харківщини Михайла Добкіна Дмитро (№ 178).

 

Зно­ву ко­алі­ці­ада?
І все ж таки навіть попри таке засилля колишніх новий склад Верховної Ради буде значно більш проєвропейськи орієнтований за попередній. З одного боку, не може не радувати, що переможці вже тепер почали обговорювати тему створення майбутньої коаліції. Але цей процес знову ризикує перетворитися на довгу й нудну коаліціаду.
Найбільше в суспільство проштовхується ідея, що коаліція має бути саме між Блоком Порошенка та «Народним фронтом». Тому політикум уже фактично погодився з думкою, що Яценюк і надалі буде прем’єром. Але потенційний склад уряду усе ще — в тумані.
Найбільше запитань виникає щодо потенційного силового блоку Кабінету Міністрів. Подейкують, що Петро Порошенко воліє, щоб усі (!) посади силовиків отримали представники саме його політичної сили. Нібито претендує на посаду голови парламенту другий номер списку Блоку Порошенка Юрій Луценко.
Утім, потенційні коаліціади, якщо вони й справді триватимуть, ми ще матимемо змогу проаналізувати в найближчих числах. Зрештою, станом на сьогодні ще навіть офіційних результатів виборів немає... Хоча з цим, вочевидь, особливих затримок не буде.
Ярослав ГАЛАТА, фото автора

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».