Суспільство
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Березень 28, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 19 Липень 2019 10:24

Гучний фінальний акорд

Rate this item
(0 votes)

ВЕР­ХОВ­НА РА­ДА УХВА­ЛИ­ЛА ВИ­БОР­ЧИЙ КО­ДЕКС

По­за­чер­го­ві ви­бо­ри до Вер­хов­ної Ра­ди, ого­ло­ше­ні рів­но два мі­ся­ці то­му но­во­об­ра­ним Пре­зи­ден­том, ма­ють від­бу­тись уже піс­ля­зав­тра. Від­так пар­ла­мент вось­мо­го скли­кан­ня оста­точ­но від­хо­дить в іс­то­рію.

Однак, як ми й прогнозували в одному з недавніх чисел, усе ще чинні депутати зуміли завершити свою каденцію вельми промовистим і головне — надзвичайно важливим для Української держави рішенням. Чим ще раз довели: називати Верховну Раду восьмого скликання різними не надто літературними словами, меншою мірою, несправедливо.

Йдеться про схвалення Виборчого кодексу, який впроваджує відкриті списки для політичних партій і скасовує мажоритарну систему.
Взагалі, шлях до остаточного ухвалення цього документа був надзвичайно непростим. Пообіцявши рано чи пізно подарувати виборцям Виборчий кодекс ще у 2014-му, депутати коаліції надовго загрузли у процесі підготовки документа.
Певною мірою, на них чинився суспільний тиск — навіть остаточне ухвалення минулого четверга відбувалося під акомпанемент нечисленного мітингу, котрий відбувався під стінами Верховної Ради.
Річ у тім, що ще на початку травня перспективи ухвалення Виборчого кодексу в цілому були примарними. Серед причин депутати називали шалену кількість правок, якими їх колеги наповнили проект (понад 4,5 тисяч). Мовляв, народні обранці не встигнуть їх розглянути до завершення каденції.
На заміну пропонували проект закону про перехід до виборчої системи за закритими списками. Так мали відбутися чергові вибори восени цьогоріч.
Фактично все змінив указ Президента про призначення дострокових виборів у липні. Після того як стало зрозуміло, що вибори-2019 відбудуться за старим законодавством, а депутати і Президент опинились у гострому конфлікті, у парламенту в принципі не лишилось інших справ, окрім як повернутися до розгляду Кодексу. Розгляд правок, жодну з яких, зрештою, не підтримали, нагадаємо, тривав від 6 червня.
Окрім тих депутатів, чиїм завданням, скажемо прямо, було лише наробити побільше правок задля гальмування процесу, над проектом Кодексу ще від минулого року працювала спеціальна робоча група. До неї входили і нардепи, і правники, і громадські активісти, які опікуються питанням виборів...
Річ у тім, що ухвалення проекту Кодексу в першому читанні стало несподіванкою навіть для його авторів. Проект від початку містив низку застарілих норм, на які особливо не зважали з огляду на примарність ухвалення закону в цілому.
Але в листопаді 2017-го ситуація різко змінилась і документ почали вже старанно доводити до пуття. Підсумком цієї роботи став лист співавтора законопроекту Олександра Черненка на адресу спікера Верховної Ради Андрія Парубія з переліком правок, які все ж таки було варто врахувати. Таких загалом існувало також чимало — понад дві тисячі.
«Це правки в основному технічні. Вони пов’язані з формуванням дільничих виборчих комісій, реєстру виборців, агітацією. Принципово ідея відкритих виборчих списків, яка була на початку, збережена й тепер», — пояснив один зі співавторів документа Леонід Ємець уже після завершення голосування в парламенті.
Справа в тім, що Виборчий кодекс стосується не тільки питання виборчої системи. Документ регулює усі правовідносини стосовно будь-яких (!) виборів.
Пригадується, ще напередодні президентської кампанії більшість депутатів погоджувалася підтримати норми, пов’язані з виборами Глави держави, але ще не домовилася щодо парламентських та місцевих нюансів. І тоді в кулуарах на повному серйозі ходили ідеї про виокремлення Закону про вибори Глави держави в окремий документ. На щастя, ті пропозиції так і залишилися тільки намірами.
Загалом же ухвалений минулого тижня документ регулює абсолютно все. Починаючи від того, як нам надсилають запрошення поштою, і закінчуючи агітацією та процесом підрахунку голосів.
Щоб оцінити реальні масштаби документа, достатньо сказати, що порівняльна таблиця, яку депутатам роздали перед голосуванням, налічувала сім частин приблизно по 300 сторінок кожна.
Фінальний акорд голосування за Виборчий кодекс зводився до того, що спершу потрібно було підтримати рішення про врахування згаданих вище технічних поправок. І лише потім — ухвалювати закон у цілому. І от — саме перше рішення вперто не проходило попри всі старання голови парламенту і водночас — одного з авторів Виборчого кодексу Андрія Парубія.
Парламентські журналісти зі стажем того дня пригадували, що історія парламентаризму Незалежної України знає тільки один подібний приклад настільки наполегливого проштовхування спікером якихось рішень. Ідеться про парламентське засідання, котре розпочалося 27 червня 1996 року і завершилося лише наступного дня ухваленням Конституції нашої держави.
Тепер, як і 22 роки тому, Голова ВР твердо вирішив не припиняти спроб, доки на табло не висвітиться потрібна цифра. В результаті — за ухвалення згаданих поправок проголосували з 17-ї (!!!) спроби. На табло висвітилася цифра «227».
Втім, після цього лишалося проголосувати за сам Виборчий кодекс. Що, зважаючи на численні попередні спроби, також могло стати справжнім випробуванням.
Зрештою, це — вже не процедурне питання — підтримувати потрібно було з першої спроби. І цього разу депутати дали 230 голосів «за». Щасливі народні обранці кинулись обійматися одне з одним. Врешті, після півтора року роботи вони таки змінили виборче законодавство...
Втім, після ухвалення законопроекту його ще має підписати Президент. І як швидко його підпис з’явиться під документом — питання. Оскільки сама процедура голосування може викликати питання в недоброзичливців.
Звісно, така практика була і в минулому, однак прийняті таким чином документи неодноразово наштовхувалися на критику й спроби оскарження. Мовляв, багаторазове голосування порушує саму процедуру прийняття рішення.
«Все може бути. Для подання до Конституційного Суду необхідні підписи усього 45 народних депутатів. А от для рішення КС уже потрібні аргументи», — вважає Леонід Ємець.
«Звичайно, голосувати за нове виборче законодавство не хотіли мажоритарники. Бо у них зараз є «засіяні» округи і немає відповідальності ні перед ким. І це погано. Власне, зараз треба чекати підпису Президента.
Думаю, рішення щодо цього буде приймати не одна людина. Будуть зважувати всі «за» і «проти». Хоча, як на мене, переваги нового Кодексу значно більші, ніж юридичні нюанси, пов’язані з його ухваленням», — резюмує заступниця голови парламенту Оксана Сироїд.
Проте остаточно казати про те, що саме ухвалили депутати 11 липня, за будь-яких обставин, доведеться ще не скоро. Документ ще довго аналізуватимуть правники у випадку його підписання і появи в остаточному вигляді.
Що ж до питання, яке турбує більшість, — виборчої системи на парламентських перегонах — усе більш-менш зрозуміло. Територію України поділять на 27 виборчих округів, які здебільшого збігаються з нинішніми областями. У кожному такому окрузі партії висуватимуть окремі списки кандидатів.
Виборець більше не зможе обмежитися «галочкою» навпроти обраної партії. Бюлетень матиме дві графи: «Підтримую виборчий список політичної партії за порядковим номером» та «Підтримую кандидата в народні депутати України від цієї політичної партії за порядковим номером». Навпроти кожної графи стоятиме трафарет для вписування чисел.
Якщо ви підтримуєте партію, що висувається на виборах під номером, скажімо, 10, та регіонального кандидата від партії під номером 5, то в першому трафареті слід вписати «10», а в другому «05».
Найцікавіше починатиметься під час розподілу мандатів. Виборчий бар’єр Кодексом установлюють на рівні чотирьох відсотків. Якщо партія набрала такий показник по Україні в цілому, то отримує право на представництво.
За первинним задумом авторів Кодексу ключову роль мала грати популярність кандидатів від тієї чи іншої політичної сили у певному регіоні. Тобто, змагаючись з іншими партіями, вони одночасно змагаються і всередині списків між собою.
Власне, в цьому й полягає ідея відкритих списків. У такій конфігурації лідери партій практично втрачають вплив на свою політичну силу, що й викликало опір низки теперішніх рейтингових політиків.
Однак до остаточної версії потрапила компромісна правка народного депутата Сергія Власенка від «Батьківщини». Вона про те, що перша десятка списку партії, яка набрала чотири відсотки, потрапляє до парламенту автоматично. Решта вже «грає у відкриту» і змагається між собою за мандати.
Другим компромісом стали терміни, коли Кодекс набуде чинності. Згідно зі згаданим вище листом Олександра Черненка до Андрія Парубія, котрий і ліг в основу затверджених поправок, це — 1 грудня 2023-го. Окремі активісти, зокрема голова мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська, вже висловили занепокоєння, що за таких термінів навіть наступні чергові вибори до парламенту відбудуться за старою системою.
Інші прихильники Кодексу на це особливо не зважають. Сьогодні на їхній вулиці свято, котре вони, поза всякі сумніви, заслужили.

Ярослав ГАЛАТА

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».