— Сьогодні ветеранами опікуються багато міністерств та відомств нашої держави, — говорить пані Ірина. — Ми ж сьогодні хочемо створити систему, в якій ветерану для вирішення свого питання потрібно буде звернутися лише в одне місце — в Міністерство у справах ветеранів.
Тут він отримає оперативну допомогу, фахову консультацію, дружню підтримку та чіткий алгоритм своїх наступних дій. Наша команда зробить усе для того, щоб позитивно вирішити кожну конкретну проблему в найкоротші строки.
Я глибоко переконана, що необхідно створити Єдиний державний реєстр ветеранів. І я рада, що 28 січня 2019 року у Верховній Раді України був зареєстрований законопроект про Єдиний державний реєстр ветеранів. Дякую його авторам — голові профільного Комітету Верховної Ради Олександру Третьякову та тим народним депутатам, які над ним працювали.
Хочу зауважити, що дані, зібрані в Реєстрі, будуть цілком закритими для загалу, повністю конфіденційними. Адже чимало наших ветеранів можуть у будь-який момент повернутися до лав Збройних Сил України, зокрема ті, що входять до оперативного резерву першої черги.
Тобто відповідні дані про військовослужбовців не можуть бути оприлюднені ні за яких обставин. Але його наявність дозволить більш чітко розуміти потреби наших ветеранів і формувати програми їхнього соціального захисту.
Також до профільного комітету був переданий законопроект, який стосується підвищення штрафу за відмову водія громадського транспорту в перевезенні пільговиків. Адже зараз ми чуємо багато скарг, коли водії просто відмовляють, зокрема ветеранам, у пільговому проїзді. При цьому за таке порушення вони сплачують мізерний штраф, а згідно з даним законопроектом штраф збільшиться дуже відчутно.
Окрім Єдиного державного реєстру, є необхідність створити платформу «Е-ветеран». На моє глибоке переконання, замінити бюрократичні перепони покликані сучасні технології, що дозволяють створити якісно нові послуги в інтересах людей. Саме тому разом із командою ми прагнемо створити систему «Е-ветеран». Кожний учасник бойових дій отримає власний електронний кабінет та можливість установити відповідний мобільний додаток.
Ветеран зможе отримувати державні послуги в онлайн-режимі: відстежувати процес розгляду документів, вступати у безпосередню комунікацію з представниками міністерства, вирішувати питання й отримувати необхідну інформацію і допомогу. Це зекономить час людей та зробить більш ефективною систему надання послуг для кожного ветерана.
— Подібні структури є у багатьох країнах світу. Чи вивчався їх досвід?
— Звичайно. Насамперед — з урахуванням національних та інших особливостей. Зокрема, США, Великобританії, Канади, Хорватії та інших держав, для чого делегація на чолі з Олександром Третьяковим відвідувала Сполучені Штати Америки з метою обміну досвідом та налагодження зв’язків із Міністерством ветеранів США, представниками сенату і Конгресу, а також ветеранськими організаціями і фондами, які заявили про підтримку і професійну допомогу в реалізації української ініціативи. Американці надали нам інформацію про власну структуру, моделі та підходи до надання послуг ветеранам.
— Учасники бойових дій, які сьогодні боронять українську землю, працюватимуть у міністерстві?
— Звісно, що так. На всі відповідальні посади будуть прийматися люди, які пройшли конкурс на зайняття тієї чи іншої посади, довели свою фаховість та мотивацію працювати саме у нашій структурі. У червні минулого року на базі Національної академії державного управління розпочався навчальний курс для них.
Мета — підготовка цих людей до участі у конкурсах на держслужбу, у тому числі до роботи в новому міністерстві. Одним із головних завдань нашого міністерства є створення нормативної бази, яка регламентуватиме нашу діяльність у наступному десятиріччі.
Якщо говорити більш конкретно, то у повсякденній діяльності вирішуватимемо найбільш болючі проблеми ветеранів, зокрема учасників бойових дій на сході нашої країни. Докладатимемо зусиль для того, щоб ті соціальні гарантії, які держава надає своїм захисникам, існували не лише на папері, а й у реальному житті, відповідаючи їхнім реальним потребам.
У центрі уваги перебуватимуть також і питання, пов’язані зі здоров’ям ветеранів, підтримкою їхніх родин, наданням пільг, забезпеченням житлом та створенням умов для працевлаштування.
Одним із напрямків нашої діяльності буде також і вшанування пам’яті загиблих захисників України. Одне слово, всі проблеми, які на сьогоднішній день дошкуляють ветеранам, ми, образно кажучи, зберемо під дахом міністерства і всіляко сприятимемо їх вирішенню.
— Міністерство поки що існує здебільшого на папері. Натомість уже маєте власний сайт...
— Так, він є — mva.gov.ua. Зайшовши на нього, можна дізнатися про шляхи розв’язання багатьох ветеранських проблем, зокрема надання статусу учасника бойових дій і пільг, передбачених ним, лікування та реабілітацію, соціальну та професійну адаптацію, умови отримання житла, земельних ділянок, пільги та знижки.
На сайті публікується інформація про діяльність самого Міністерства у справах ветеранів, Громадської ради та Ради ветеранів, тут можна отримати інформацію про державні програми, спрямовані на соціальний захист осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та членів сімей ветеранів».
Ця інформація постійно оновлюється. Поки що сайт лише розпочав свою роботу, але в планах зробити цей ресурс максимально інформативним, цікавим, зручним у користуванні та корисним.
— Політичні опоненти нинішньої влади звинувачують її у розтринькуванні бюджетних коштів, лунають закиди і на адресу новоствореного міністерства, мовляв, його штати надто роздуті і «з’їдатимуть» великі кошти...
— Міністерство у справах ветеранів стало правонаступником Державної служби у справах ветеранів. Тобто як тільки Мінветеранів запрацює на повну потужність, Держслужба буде ліквідована. Тут хочу зазначити, що таким чином не буде створена якась дублююча структура. Штат нашого відомства становитиме — по завершенні його формування — орієнтовно 325 осіб.
— На календарі — лютий 2019-го. Коли очолювана Вами структура запрацює на повну потужність?
— Коли восени минулого року я презентувала створення міністерства, то дехто вважав, що воно за кілька днів уже запрацює на повну потужність. Більш того, навіть висловлювалися припущення, що через 100 днів ми вже звітуватимемо про результати своєї діяльності.
Але так не буває. Наприклад, конкурс на посаду державного секретаря тривав 45 днів. А це значить, що лише після цього ми зможемо затверджувати штатну структуру відомства, бюджет тощо.
Зважаючи на процедуру формування міністерств, процес створення Міністерства у справах ветеранів може тривати аж до червня. Загалом воно вважатиметься функціональним лише тоді, коли буде укомплектоване штатними працівниками не менш ніж на 30%. А це, погодьтеся, швидко не робиться.
— Тисячі українців, захищаючи свою землю, склали на Донбасі свої голови. У них залишилися батьки, діти і дружини. Діяльність міністерства якось торкатиметься їх?
— Аякже! Адже в законі прописано соціальні гарантії сімей загиблих, тобто ряд пільг розповсюджується саме на них. Більше того, на увагу заслуговують і родичі ветеранів, які повернулися додому. Міністерство ветеранів ініціювало створення експертної ради з питань психосоціальної адаптації та забезпечення міжвідомчої координації.
Мета створення Експертної ради полягає в розробці нормативної та законодавчої бази із забезпечення та надання психосоціальної підтримки ветеранів згідно з міжнародними нормами, стандартами та критеріями.
Тут ідеться, зокрема, про те, що психосоціальну адаптацію часто потрібно проходити не лише самому ветерану, але й робити це разом із дружиною. Як показує досвід, такий підхід є максимально дієвим та корисним.
Ми наполягаємо на тому, що соціальні пільги мають бути корисними і актуальними, такими, що враховують сучасні потреби ветеранів. Нині чимало ветеранів є доволі молодими людьми, з маленькими дітьми. Ми впевнені, що потрібно розробити ряд пільг, урахувавши саме це.
Наприклад, відомий факт, що в країні існують чималі черги до дитячих садочків. Тож, можливо, сучасним ветеранам буде корисна й пільга, що передбачатиме першочерговість приймання до садочка дитини ветерана. У наявному законі ці речі не передбачені.
Більш того, Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в якому сьогодні містяться основні положення про пільги та державні гарантії для ветеранів, прийнято в 1993 році. Він розроблявся в минулому столітті і морально застарів. Його текст рясніє нормами, які дивно виглядають для сучасної людини.
Наприклад, питання встановлення квартирних телефонів, позачергове забезпечення продовольчими товарами поліпшеного асортименту та промисловими товарами підвищеного попиту та багато іншого.
Ветеранам та членам їх сімей потрібен новий закон. Ми хочемо розробити його спільними зусиллями. Щоб кожне слово в ньому відповідало реальним потребам ветеранів, а держава змогла забезпечити захист інтересів не на папері, а в реальності.
Але це в жодному разі не передбачає скорочення пільг, скоріше навпаки. Просто старі і неактуальні норми повинні піти, натомість з’явитися нові й дійсно корисні.
Варто зазначити, що згідно з Положенням міністерство буде займатись і вшануванням пам’яті Героїв, які віддали своє життя, захищаючи Україну. Це буде нашим окремим напрямком діяльності. Зокрема, йдеться і про ритуал поховання загиблих воїнів.
Уже є напрацювання Українського інституту національної пам’яті стосовно всього ритуалу поховання. Там говориться і про сповіщення родичів загиблого, адже це не повинно відбуватися телефоном.
Також там враховані всі деталі поховань і те, що всі витрати та організаційні моменти бере на себе держава. Аби організацією всього процесу, отриманням довідок і оформленням займалися відповідні люди, а не вбиті горем родичі.
Незважаючи на те що міністерство створено зовсім недавно, в нас дуже багато планів та напрацювань, які ми вже починаємо втілювати в життя. В усвідомленні потреб ветеранів та членів їхніх родин також допомагають численні зустрічі та робочі поїздки.
Лише у січні 2019-го мала можливість поспілкуватись із представниками ветеранів різних громадських організацій Києва та області. Під час робочих поїздок у Житомирську та Донецьку області спілкувалась із місцевими ветеранами.
Також завітала в Авдіївку до 93-ї окремої механізованої бригади, де мала можливість поговорити з командиром бригади Владиславом Клочковим та особовим складом, почути питання, які турбують військовослужбовців, учасників бойових дій.
Під час усіх поїздок відвідую госпіталі ветеранів, аби подивитись, в якому стані вони перебувають, і дізнатися про спектр та якість послуг, які вони надають.
Ще одне питання, яке вже встигло порушити міністерство, — надання статусу УБД членам добровольчих формувань. 24 січня відбулося засідання робочої групи при Раді ветеранів. Під час якого вирішили, що за два тижні необхідно опрацювати правовий алгоритм щодо надання статусу учасника бойових дій членам добровольчих формувань. Тобто тим, хто був у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
У цьому засіданні разом зі мною взяли участь представники Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів та осіб з інвалідністю й представники добровольчих формувань, зокрема ДУК ПС, УДА, ОУН, «Карпатська Січ» та інших.
— Дякую, пані Ірино, за відверту і корисну розмову.
Інтерв’ю провів
Сергій ЗЯТЬЄВ