Суспільство
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Квiтень 15, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 23 Вересень 2016 00:00

Валентин Бадрак: сьогодні Путін нагадує щура

Rate this item
(0 votes)

Тре­тій рік по­спіль на Схо­ді Ук­раї­ни три­ває ан­ти­те­ро­рис­тич­на опе­ра­ція. Ро­сія, ма­ючи без­по­се­ред­ній вплив на ва­таж­ків так зва­них ДНР і ЛНР, не ли­ше не на­ма­га­є­ть­ся їх ути­хо­ми­ри­ти, а й роз­па­лює сво­їми ді­ями по­лу­м’я вій­ни, яка вже ві­ді­бра­ла жит­тя у більш як 10 ти­сяч укра­їн­ців.
Ко­ли, на­реш­ті, на Дон­ба­сі на­ста­не мир? Ук­ра­їн­ська ар­мія здат­на як­що не виз­во­ли­ти оку­по­ва­ні те­ри­то­рії, то хо­ча б ут­ри­ма­ти ті, що під­кон­троль­ні нам? Що ро­бить дер­жа­ва для під­ви­щен­ня боє­го­тов­но­сті вій­ська? Чи го­то­ва Ук­раї­на да­ти ро­сій­ській ар­мії до­стой­ну від­січ у ра­зі її пов­но­мас­штаб­но­го вторг­нен­ня на на­шу те­ри­то­рію?
На ці та ін­ші, не менш зло­бо­ден­ні за­пи­тан­ня, ко­рес­пон­дент «ДУ» по­про­сив від­по­віс­ти Ва­лен­ти­на Бад­ра­ка — ди­рек­то­ра Цен­тру до­слі­джень ар­мії, кон­вер­сії і роз­збро­єн­ня.

— Мир і спокій настане тоді, коли Росія виконуватиме Мінські угоди, — зазначив пан Валентин. — А вона не поспішає цього робити. Більш того, вдається до різних провокацій, звинувачуючи Україну в усіх смертних гріхах. Випадок з так званою диверсійною групою, яка, за версією росіян, мала намір вчинити у Криму серію вибухів, наочне тому підтвердження. Правда, Путіну, який особисто озвучив цю брехню, ніхто на Заході не повірив.

— Коли мова заходить про виконання досягнутих домовленостей щодо урегулювання зазначеного конфлікту, він посилається на те, що під ними нема його підпису, мовляв, від нас мало що залежить...
— Так, немає. Натомість на Донеччині і Луганщині є російські війська, які перебувають там за наказом свого верховного головнокомандувача і можуть повернутися додому лише з його волі. Бойовики оснащені озброєнням російського виробництва, їх контролюють і консультують російські радники. Упевнений: якщо росіяни заберуть звідти своїх «трактористів і шахтарів», припинять матеріально-технічне забезпечення незаконних військових формувань, а Україна візьме під свій контроль українсько-російський кордон, то ця неоголошена війна швидко завершиться.
Утім, вона б і не починалася, коли б улітку 2014-го Росія не відправила на підмогу сепаратистам цілі армійські підрозділи. Більш того, без втручання Кремля взагалі ніяких широкомасштабних заворушень там не було б: усім відомо, за чиїм сценарієм вони починалися.
— Деякі надто гарячі голови вважають, що сьогодні українське військо цілком спроможне визволити Донбас від російсько-терористичної орди. Ваша думка з цього приводу.
— Останнім часом у нас з’явилося багато різних «експертів», «аналітиків», які «знають» що і як потрібно робити для скорішого завершення війни. Але дуже легко давати поради владі, коли ти ні за що не відповідаєш! Відповідаючи на це запитання, скажу так: у силу різних причин — як об’єктивних, так і суб’єктивних — сьогодні альтернативи Мінським угодам не існує. А вони передбачають мирний варіант. Усе. Крапка.
— Добре. Але чи не станеться так, що поки Україна добиватиметься цього за допомогою політичних і дипломатичних кроків, ворог хоч і повільно, проте відбиратиме — клаптик за клаптиком — нашу землю?
— Без надання суттєвої допомоги з боку Росії цього не станеться. Не перебільшуватиму міць нашої армії та інших силових структур, які нині протистоять бойовикам, але тепер вони вже не ті, якими були два-три роки тому, і цілком спроможні утримувати свої позиції.
— Але ж кількісні показники особового складу не завжди гарантують успіх під час бойових дій: потрібні й інші чинники...
— Щоб бути більш переконливим, нагадаю, що у 2016 році МО отримало рекордний — за всю історію існування — бюджет: 55,5 мільярда гривень. Якщо порівнювати з минулим роком, то його збільшено на 7, 6 млрд. Зокрема, 11,5 млрд гривень асигновано на розвиток озброєння та військової техніки, 3 млрд — на бойову підготовку військ.
За час проведення АТО навчальні центри Збройних Сил України підготували близько 33 тисяч військових спеціалістів, серед яких фахівці механізованих, танкових, високомобільних десантних, інженерних військ, військ зв’язку та інших видів і родів військ Збройних Сил.
У 2016 році на заходи з розвитку озброєння і військової техніки Збройних Сил України передбачено близько 6,5 мільярда гривень. Для порівняння: це у 4 рази перевищує обсяг фінансування 2014 року та майже у 8 разів — обсяг фінансування 2013-го. Окрім цього, від початку проведення АТО відновлено і повернуто у війська близько 53 тисяч одиниць озброєння та військової техніки.
Це, зокрема, бойові броньовані машини, автомобільна та інженерна техніка, наземні радіолокатори, навігаційні та безпілотні авіаційні комплекси, засоби наземного забезпечення польотів тощо. За результатами держвипробувань, на озброєння прийнято 6 нових зразків озброєння і військової техніки. Чимало з них — за тактико-технічними характеристиками — не поступаються закордонним аналогам, а то й перевищують їх. Зважаючи на це, вірю, що ми здатні утримати свої позиції на Донбасі.
— Нещодавно шпальти мас-медіа рясніли повідомленнями про випробування ракетного комплексу «Вільха». Він дійсно здатний, як писали, наводити жах на ворога?
— Ну а чому б і ні? Насамперед, зазначу, що всі комплектуючі «Вільхи» — вітчизняного виробництва, а сама ракета створена за новою концепцією і може використовуватись як проти наземних, так і протиповітряних і морських цілей. Після того, як вона надійде у серійне виробництво, Україна матиме новий і досить далекобійний комплекс для знищення не лише живої сили противника, а й ворожих укріплень і техніки. Якщо говорити більш конкретно про «Вільху», то вона має власну систему наведення і є керованою. Щоб читач краще зрозумів тактико-технічні характеристики, скажу, що її калібр 300 мм, а базуватиметься вона на шасі «КрАЗу».
В іншому вітчизняному КБ розроблено і ракетний комплекс «Грім-2». Його можна розглядати як засіб неядерного стримування потенційного агресора. Максимальна дальність ураження — до 500 кілометрів. Одним із чинників, які значно підвищують бойові можливості цього комплексу, є розміщення 2 ракет на одній пусковій установці. Отже, екіпаж може завдавати удари одразу по 2 цілях водночас.
Усі параметри цієї зброї, яка ще не випускається серійно, звісно, не розголошуються її розробниками. Однак вони не приховують, що точність завдання ударів «Громом» відповідає кращим світовим стандартам. «Гром» здатний уражати цілі практично на всій території тимчасово окупованого Донбасу.
На виставці «Зброя і техніка» демонструвався прототип крилатої ракети, яка значно менша за своїми габаритами, і тому може базуватися на кораблях і літаках, що лише розширює можливості її використання. Її завдання — подолання системи протиповітряної оборони противника на надмалій висоті до 50 метрів над поверхнею землі, огинаючи рельєф місцевості. А використання стелс-технологій зробить її ще менш помітною. Дуже важливо, що при незначних доопрацюваннях дальність її польоту можна збільшити до двох тисяч кілометрів.
— Коли «Вільха», «Коршун» можуть з’явитися на озброєнні нашого війська?
— Усе залежить від фінансування. Але керівництво держави, гадаю, зробить для цього все необхідне.
— Проектом Державного бюджету України на 2017 рік передбачається виділити на потреби оборонного відомства 129 мільярдів гривень. Багато хто вважає, що це астрономічна сума...
— Якби ж усі ці 129 мільярдів були асигновані саме на потреби Збройних Сил, які зараз є основним стримуючим фактором на Донбасі... Але справа в тім, що ця сума передбачається загалом на потреби всього силового блоку держави, до якого, окрім ЗС, входять ще й МВС, Державна прикордонна служба, СБУ, розвідка тощо. Отже, із зазначеної суми, якщо парламент її затвердить, армія отримає в межах двох відсотків.
— Але в попередні роки вона не отримувала і половини цієї суми...
— Тоді на теренах України панували мир і спокій, а сьогодні на нашій землі перебуває багатотисячне російсько-терористичне угруповання, яке загрожує самому існуванню Української держави як такої. Для його стримування ми розгорнули десятки нових бригад і окремих частин, оснастили їх сотнями одиниць бойової техніки, налагодили випуск новітньої зброї і техніки, боєприпасів, на що витрачаються мільярди гривень. А ще ж є і так звані небойові витрати, без яких теж не обійтися.
Наприклад, грошове забезпечення військовослужбовців, яке останнім часом суттєво зросло, компенсаційні виплати у зв’язку із загибеллю та пораненнями військовослужбовців тощо. Зважаючи на нинішню ситуацію, що склалася в країні, на потреби виключно оборони — у її класичному розумінні — треба асигнувати хоча б три-чотири відсотки валового внутрішнього продукту. Але стан економіки, інші, не менш важливі чинники, не дозволяють цього зробити.
— Як прокоментуєте повідомлення про те, що на Донбасі росіяни випробовують новітні зразки зброї?
— Така інформація дійсно є. Причому з різних джерел, у тому числі і від нашої розвідки. Йдеться, зокрема, про сучасні артилерійські системи, стрілецьку зброю тощо.
— За яким сценарієм можуть розвиватися події на Сході України найближчим часом? Для чого Путіну Донбас? Невже він дійсно бажає за рахунок цього регіону розширити територію Росії, яка і так є найбільшою — за розмірами — країною світу?
— Не думаю, що Путін спить і бачить Донбас у складі Росії: у разі приєднання він став би надзвичайно важкою ношею, яку, зважаючи на фінансово-економічну ситуацію самої РФ, вона «не потягне». Він йому потрібен як важіль постійного впливу на українських політиків: шляхом просування «донецьких» і «луганських» в українську владу, зокрема до парламенту, зважаючи на парламентсько-президентську форму правління, можна примушувати її до потрібних Росії рішень, приміром, щодо вступу до Євросоюзу чи НАТО.
— У 2011 році ви видали книгу «Східна стратегія», в якій ідеться про українсько-російські відносини, даються характеристики Володимиру Путіну. Наскільки припущення, висновки справджуються останнім часом — після розв’язання Кремлем неоголошеної війни?
— У цьому романі дійсно чимало уваги приділено Путіну у вигляді роздумів героя. І ще тоді його вустами я сказав, що господар Кремля ніякий не герой, яким його зображують провладні мас-медіа і наближені до нього політики, а звичайний авантюрист, правда, наділений неабиякими владними повноваженнями і з ядерною кнопкою в руках.
Його поведінка останнім часом нагадує поведінку щура, якого заганяють у куток. Але правда і в тому, що щур у куті є небезпечним. Гадаю, саме тому Захід відповідає так мляво і готовий поступитися українськими інтересами, щоб не відчути зубів того щура.
Тривалий час у мене жив собака-боксер, якого колись у дитинстві вкусив ще більший собака. Так ось, потім він почав кидатися на набагато більших тварин. А все через побоювання знову бути скривдженим. Саме така стратегія у Путіна — стратегія битого собаки, який може через інстинкт самозбереження піти на дуже великий ризик. Однак ресурсів виграти повномасштабну війну і приборкати Україну у нього нема, і це — хороша новина для всіх нас.
Щодо відновлення так званих братерських стосунків. Їх між українцями і росіянами ніколи не було. Пригадайте нищення Петром І Батурина, руйнування Запорозької Січі, ставлення росіян до нас як до малоросів, зокрема заборону української мови і друку літератури нею, вторгнення російсько-більшовицьких військ у 20-х роках минулого століття і знищення Української Народної Республіки, влаштування кількох голодоморів, які звели з цього світу мільйони українців! Про яке братерство можна говорити?
Говорити можна лише про добросусідські відносини. Але для цього потрібно, насамперед, аби Путін забрав свої війська з Донбасу. Допустив нас до контролю за державним українсько-російським кордоном. А ще — щоб Росія як держава не втручалася у наші внутрішні справи. Та, на жаль, до виконання усіх цих вимог дуже далеко.
Не слід забувати і про те, що чимало пересічних росіян зомбовані російською пропагандою і вірять у ті нісенітниці, про які їм щодня говорять із телеекранів. Допоки Кремль зомбуватиме своїх громадян ними, їх ставлення до українців навряд чи зміниться.
— Скажіть, сценарій розвитку подій в Україні, оприлюднений у «Східній стратегії», реалізується сьогодні в іншій країні?
— Головна ідея цієї книги полягає в тому, що Москва не полише планів знову повернути Україну в орбіту своїх інтересів. Не допустити її зближення з Європою і тим паче з НАТО, а якщо досягти цього політичними та іншими мирними методами не вдасться, то зруйнувати її. Події, описані у «Східній стратегії», відбуваються у 2006–2010 роках. Тож я помилився лише у часі...
Сергій ЗЯТЬЄВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».