Суспільство
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Жовтень 17, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 30 Жовтень 2015 20:22

Свято демократії на місцях: далі буде

Rate this item
(1 Vote)

Не­зва­жа­ючи на те, що під­бит­тя ре­зуль­та­тів міс­це­вих ви­бо­рів-2015 ще в роз­па­лі, пев­ні під­сум­ки ни­ніш­ньої ви­бор­чої кам­па­нії уже ви­ма­льо­вую­ть­ся до­во­лі чіт­ко. На­віть по­при те, що в біль­шо­сті ве­ли­ких (з-по­над 90-ти­сяч­ним на­се­лен­ням) міс­тах 15 лис­то­па­да ще від­бу­ва­ти­меть­ся дру­гий тур об­ран­ня місь­ких го­лів.

Передусім, варто зауважити, що місцеві вибори в Україні привели до деяких несподіваних результатів і позначаються на подальшій політичній ситуації в державі. Принаймні, чимало політиків на чолі з Президентом Петром Порошенком уже встигли заявити про те, що саме після 25 жовтня 2015 року завершується повне перезавантаження влади.
Звісно, щодо цих слів можна дискутувати, бодай, з огляду на те, що навіть у «перезавантаженій» владі помітно чимало старих облич (що, зрештою, є неминучим у будь-якому суспільстві) і старих методів досягнення цієї самої влади (що значно гірше).

Однак, якщо дотримуватися саме такої тези, можна звернути увагу на те, що для згаданого перезавантаження Україні знадобилося рівно рік і п’ять місяців, адже перше постреволюційне волевиявлення відбувалося торік 25 травня — тоді ми з вами обрали чинного Главу держави.

Утім, повернімося до нинішнього місцевого свята демократії. Загалом, влада і міжнародні спостерігачі говорять про досить непогану організацію виборчого процесу. Опоненти, звісно, схильні помічати в ньому якщо й не суцільний «дьоготь», то, принаймні, й не «мед». Передусім тому, що частина виборчих дільниць так і не відкрилася, а в деяких містах Донбасу голосування не відбулося взагалі.

 

МІФ ПРО НИЗЬКУ ЯВКУ 
Ще однією «страшилкою» нині модно називати нібито вкрай низьку явку виборців. Представники з колишнього табору Партії регіонів на всіх незліченних прямих ефірах волають про те, що громадяни нашої держави настільки не довіряють чинній владі, що просто-напросто відмовляються від голосування.
Заради справедливості, варто відзначити, що до дільниць і справді не прийшла й половина тих, хто має право голосу. За офіційною інформацією ЦВК, загальна явка становила 46,6 відсотка. В абсолютному еквіваленті це — 13,8 мільйона громадян нашої держави. Однак, якщо зазирнути у не таке вже й далеке минуле, стане очевидним, що нинішній антирекорд усього на 2,1 відсотка перевершує попередній, установлений також на місцевому волевиявленні. Рівно п’ять років тому, коли Партія регіонів мало не одноосібно владарювала на українських теренах, на тодішні місцеві вибори прийшло 48,7 відсотка громадян України.
Зрозуміло, що, окрім широко розрекламованої загальної зневіри, існує ще чимало причин не надто високої виборної активності. Передусім, це особливості нинішнього законодавства, котре неабияк ускладнило процес голосування для переселенців. З відповідними тонкощами закону про місцеві вибори, звісно, можна сперечатися, однак варто зважати й на те, що, закладаючи їх у документ, народні депутати дбали, зокрема, й про те, що вони стануть своєрідним запобіжником від потенційних фальшувань.
Показово, що ще років десять тому, коли в Україні найактивніше говорилося про необхідність розведення в часі загальнодержавних та місцевих виборів, політологи попереджали, що це неодмінно призведе до певної втрати громадської активності під час волевиявлення. Однак аргументи тих, хто, зрештою, відстояв розмежоване голосування, звучали набагато переконливіше. Передусім, називалася необхідність дати виборцям змогу краще орієнтуватися у процесі волевиявлення. Мовляв, отримуючи на руки по 4-5 бюлетенів, дуже важко до пуття розібратися у розмаїтті кандидатів.
Аргумент, м’яко кажучи, — дуже сумнівний. Однак, схоже на те, що вітчизняні законотворці вперто не бажають переобтяжувати виборців «зайвими» бюлетенями. Так, попри численні обіцянки повернути мешканцям столиці право обирати персональний склад районних рад, цього разу ці обіцянки виконані так і не були.
На завершення теми про низьку явку зауважимо, що в регіональному розрізі нині жодних несподіванок не сталося. Адже, як і завжди, найактивніше люди голосували у Західній Україні, а найменше громадян прийшло на вибори в Донецькій і Луганській областях. Точніше, на тих їхніх територіях, де свято демократії по-українськи було можливо проводити.

 

БЕЗГОЛОСІ?..
До цих територій, безумовно, належать і такі міста, як Маріуполь і Красноармійськ, однак голосування тут так і не відбулося. Якщо не рахувати торішніх зривів виборів на тому-таки Донбасі, нинішній ексцес став прецедентом за часів незалежної України. Справді, ситуації, щоб у цілих містах (та ще й — чималих, Маріуполь, для прикладу, населяє майже півмільйона мешканців) у призначений день голосування не відбулося, досі ще не було.
Представники «Опозиційного блоку» цілком очікувано розпочали чергову кампанію з паплюження влади. Мовляв, вона, розуміючи неминучість перемоги у згаданих містах опонентів, вирішила не допустити проведення виборів.
Насправді ж ситуація далеко не настільки однозначна. По-перше, слід зауважити, що вибори не відбулися через проблеми з виборчими бюлетенями. У Красноармійську при їх друці були допущені помилки, а в Маріуполі, крім помилок у самому тексті бюлетеня, проблеми були ще й з їхньою кількістю.
Громадські активісти заявляли, що бюлетені друкували в друкарні, котра належить колишньому «хазяїну» Донбасу Рінату Ахметову. Відтак цілком справедливо підозрювали, що могли бути надруковані додаткові бюлетені для фальсифікацій. Ось як змальовує ситуацію народний депутат від БПП «Солідарність» Єгор Фірсов:
«Спочатку, згідно з термінами, була сформована територіальна виборча комісія Маріуполя, де більшість була демократичною. Тобто зібралися люди, які не дозволили б забезпечити звичний для Донбасу «бєспрєдєл». Але буквально за одну ніч ЦВК робить заміни у складі Маріупольської ТВК. І більшість уже готова реалізувати схему з друкарнею.
Все відбувається за стандартним сценарієм — друкується два повноцінних комплекти бюлетенів. Докази тому на сьогодні вже є. Один комплект передбачається використати саме для масштабних фальшувань, щоб «фарс 25 жовтня» відбувся, і у ЦВК не було зайвих запитань. Цей варіант якраз і було заблоковано маріупольськими патріотами».
Зважаючи на таке пояснення, цілком логічно, що зрив виборів у приазовському місті чимало спостерігачів назвали успіхом. Утім, це зовсім не означає, що варто поставити в цій історії крапку. Вибори в Маріуполі, Красноармійську і ще низці міст Донбасу, де волевиявлення було визнане недійсним, усе ж таки мають відбутися. Нагадаємо, відповідне рішення має ухвалювати Верховна Рада. От тільки Рада коаліції поки що ніяк не може дійти згоди, коли саме вибори провести. Найближчий з можливих термінів — 15 листопада, разом із другим туром у більшості міст з населенням понад 90 тисяч людей.

 

"ГАРЯЧІ" ТОЧКИ
Як і очікувала більшість спостерігачів, найзапекліші виборчі баталії відбулися цього разу в Дніпропетровську та Одесі. У місті на Дніпрі не на життя, а на смерть воюють соратник Ігоря Коломойського Борис Філатов і один із найодіозніших членів команди Януковича Олександр Вілкул. Попри те, що офіційних результатів від ЦВК тут іще немає, зрозуміло: саме ці двоє виходять до другого туру. Більше того, отримані претендентами результати не надто різнитимуться, відтак — у другому турі боротьба обіцяє бути ще запеклішою.
Утім, Дніпропетровщина мало не подарувала ще один електоральний скандал. Пов’язаний він із містом Павлоград. Під час оприлюднення інформації про кількість тутешніх виборців, за основу були взяті дані станом на 1 серпня 2015 року — тоді в Павлограді значилося 90 тисяч 295 виборців у списках Держреєстру. Саме на цю цифру, яка дозволяла провести вибори мера у два тури, орієнтувалися як самі виборці, так і кандидати.
Однак за уточненою інформацією у протоколах ТВК за результатами виборів 25 жовтня кількість виборців у місті становила 89,810 тисяч, а тому упродовж тижня, що минає, тривала суперечка Центрвиборчкому та місцевої ТВК стосовно того, чи потрібно тут проводити другий тур. Слід зауважити, що місцеві мешканці доволі рішуче налаштовані відстоювати своє право на повторне волевиявлення і, схоже, його уникнути не вдасться.
Поки що, за даними паралельного підрахунку голосів Дніпропетровської обласної організації Комітету виборців України, у другий тур виходять Анатолій Вершина («Опозиційний блок») та Євген Терехов («Укроп»).
Що ж до Одеси, то тут скандали уже почалися після того, як у вівторок, 27 жовтня, було оголошено про перемогу чинного мера — екс-регіонала Геннадія Труханова.
Нагадаємо, головним опонентом Труханова на посаду мера Одеси став радник глави обласної державної адміністрації Михаїла Саакашвілі Олександр Боровик. За даними Одеської міської виборчої комісії, він набрав 25,7 відсотка голосів. Екзит-поли давали Боровику навіть більше — до 30 відсотків.
Хоч би там як, але сьогодні Олександр Боровик уже оголосив мобілізацію своїх прихильників, щоб відстоювати право участі у другому турі, під Одеським окружним адміністративним судом. І чимало спостерігачів вважають: події в Одесі можуть стати початком чогось більшого, ніж просто боротьба за крісло мера.
Річ у тім, що для багатьох українців зараз дуже важливо те, що робить Михаїл Саакашвілі в Одесі. Вони вірять, що в разі, якщо він зможе щось докорінно змінити, то це стане можливим і в інших областях. Отож у цій ситуації, швидше, не йдеться про амбіції окремих людей, а про значно глобальніші процеси державотворення. Утім, як мовиться, поживемо — побачимо...
* * *
Що ж до інших проміжних висновків, які можна зробити за результатами місцевих виборів 25 жовтня, то вони наступні. Результати виборів у Києві показують, що агресивна реклама і величезні кошти, вкладені в неї, не завжди є запорукою успіху на виборах.
Так, найбільше рекламних площ у столиці було викуплено партіями «Укроп» та «Рух за реформи». Однак, згідно з попередніми результатами та усіма (!) екзит-полами, жодна з них навіть не подолала заповітний п’ятивідсотковий бар’єр і не пробилася до міської ради.
До речі, ще кілька слів про столичні вибори. Чинний міський голова Віталій Кличко прогнозовано посів перше місце у перегонах. Більшим сюрпризом став його солідний відрив від конкурентів — за Кличка, згідно з попередніми даними, проголосувало приблизно 40 відсотків виборців. Причому, хто стане суперником чинного глави Києва на голосуванні 15 листопада, поки не зрозуміло. Шанси посісти друге місце поки що мають Володимир Бондаренко, Олександр Омельченко, Борислав Береза та Володимир Гусовський.
Ще один висновок нинішньої кампанії — суттєве зменшення впливу колишніх регіоналів. Звичайно, у багатьох містах Східної та Південної України «Опозиційний блок» усе ще тримає пальму першості, однак результати зовсім не такі безапеляційні, як були за часів правління Януковича.
За попередніми даними, «Опозиційний блок» узяв по містах Донеччини приблизно 30–40 відсотків голосів. Для порівняння: у 2010-му ця цифра була приблизно 70–80%. Водночас, у Новогродівці до місцевої ради проходить «Демократичний альянс» із результатом приблизно 10 відсотків. У міську раду Слов’янська потрапляє «Самопоміч» зі схожим результатом. У Добропіллі партія «Сила людей» долає п’ятивідсотковий рубікон...
Подібні приклади не можуть не надихати на певний оптимізм. Однак, якщо говорити про найстабільнішу політичну силу, то в межах усієї держави нею залишається БПП «Солідарність». Не надто відстає й «Самопоміч». Цим двом партійним проектам вдалося провести своїх представників практично в усі місцеві ради. Причому, партія влади заявляє, що виграла вибори в 14 обласних центрах та в місті Києві, друге місце взяла ще у п’яти областях.
Що ж до «Самопомочі», то їй вдалося поліпшити свій результат порівняно з парламентськими виборами. У більшості областей партія набрала понад 10 відсотків голосів виборців.
Нарешті, ще одним відносним переможцем стала «Свобода», яку вже було поспішили списати з вищої політичної «ліги». Попри торішнє непотрапляння до Верховної Ради, однопартійці Олега Тягнибока показали досить високі результати на виборах до місцевих рад, причому не тільки у своїх базових регіонах. Зокрема, в Києві, за попередніми даними, «Свобода» отримала близько 10 відсотків голосів виборців. В Івано-Франківській та Тернопільській областях партія посідає перше місце, у Львові та Полтаві — друге.
Ярослав ГАЛАТА

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».