У зоні бойових дій працюють також і мобільні бригади, до складу кожної з яких входять два хірурги, анестезіолог і дві медичні сестри. Вони є у кожній батальйонно-тактичній групі. Військово-медична служба Збройних Сил України відправила в район АТО дві санітарні роти, укомплектовані різними фахівцями, в кожній із них по 45 автомобілів, призначених для транспортування поранених до госпіталів та цивільних лікарень. Слід зазначити, що основне навантаження лежить на медичній службі підрозділів, а також на мобільних лікарсько-сестринських бригадах, сформованих на базі військових госпіталів.
Зараз ні для кого не є таємницею, що Збройні Сили, інші військові формування нашої країни виявилися неготовими до ведення бойових дій, що визнано і першими особами держави. Військово-медична служба, як відомо, є їх невід’ємною частиною, і ті недоліки й проблеми, характерні для ЗС, не могли не зачепити і її. Та, незважаючи на це, протягом більш як 20 років існування Збройних Сил України вдалося зберегти більшість госпіталів, військово-медичних центрів, їхні колективи. Коли події на сході країни тільки-но починалися, вони мали необхідний запас засобів, потрібних під час воєнних дій, зокрема перев’язувальних пакетів і кровоспинних джгутів.
За словами фахівців військово-медичного департаменту МО України, наші індивідуальні перев’язувальні пакети цілком придатні для використання за призначенням. Звісно, якщо наші джгути порівняти з американськими, то перевага певною мірою — за останніми. Проте, враховуючи ситуацію, що склалася, Україна починає виробляти більш сучасні засоби захисту.
На жаль, у районі бойових дій не обходиться без людських втрат. Основними чинниками, які призводять до загибелі військовиків, є травми, несумісні з життям: майже 26% — руйнування тіла внаслідок факторів вибуху, більше 24% — поранення з ушкодженням внутрішніх органів, понад 15% — поранення голови з руйнуванням головного мозку.
Понад 60% ушкоджень — осколочні, отримані в результаті обстрілів «Градами» та мінометами, близько 27% поранень — вибухові травми, безпосередньо вогнепальні — 9%. Найбільше потерпають кінцівки військовиків.
Першу медичну допомогу поранені отримують у медичних пунктах своїх частин, а потім їх відправляють до мобільних госпіталів, розгорнутих неподалік від театру бойових дій. Кожен із них розрахований на 100 ліжок. А вже з них за потреби доправляють, як правило, до військово-медичного клінічного центру Північного регіону, що у Харкові, — він найближче до зони АТО.
Якщо поранення важке і потрібна більш кваліфікована допомога, то вертольотом чи літаком «Віта» — до Головного військово-медичного клінічного центру, що у Києві: тут проходять лікування ті, хто зазнав найтяжчих поранень.
Загалом хлопці лікуються в усіх без винятку військово-медичних закладах військового відомства. На сьогодні (наприкінці листопада 2014 року) у військових госпіталях, військово-медичних центрах перебувають близько 400 осіб. Цифри міняються: одні залишають госпітальні палати, інші прибувають.
Проблем із ліками немає
Попри всі труднощі із забезпеченням українського війська всім необхідним, у тому числі і військово-медичної служби, бійці АТО отримують усі потрібні ліки. Вимога Президента України — Верховного головнокомандувача ЗС України, міністра оборони, яку вони оприлюднили перед медиками, однозначна: військовики, поранені під час бойових дій, повинні забезпечуватись у достатній кількості всіма необхідними медичними препаратами. Вона неухильно виконується. У виняткових випадках допомагають волонтери.
Нині інколи доводиться чути про «вкрай погане забезпечення військовослужбовців індивідуальними аптечками». Однак ця проблема, відверто кажучи, сильно перебільшена, а то й просто надумана. Так, у наших ЗС немає таких аптечок, як в арміях країн НАТО. Але це не значить, що український солдат, який воює на сході, не має під руками засобів надання власноруч першої допомоги: для цього у нього є перев’язувальні пакети, джгути для зупинення кровотечі і шприц-тюбик зі знеболювальним. Цього достатньо, щоб людина самостійно надала собі першу допомогу.
Зараз вивчається питання придбання індивідуальних аптечок, їх асортименту тощо. Найближчим часом буде ухвалене рішення щодо їх виробника, комплектації ліками.
Окрім Збройних Сил, у зоні АТО воюють і бійці добровольчих батальйонів. У разі необхідності вони теж можуть розраховувати на допомогу військових лікарів. Для медиків, які перебувають у районі бойових дій під егідою МО України, немає різниці, хто перед ним — солдат механізованої бригади Сухопутних військ чи батальйону «Донбас». Після надання їм першої допомоги вони користуються однаковими правами. Іншими словами, за потреби їх відправляють до регіональних військово-медичних центрів, а при відповідних показаннях — і до Головного військово-медичного клінічного центру, що в Києві.
На сьогодні близько 40 військовиків ЗС потребують протезування. У переважній більшості — кінцівок. Вирішення цієї проблеми у компетенції Міністерства соціальної політики, хоча МО тримає на контролі цей процес. Передбачають, що 17 осіб протезуватимуться за кордоном. Перша четвірка відбуде ще до нового року. Решта — після.
Для реабілітації вояків створено всі умови
Багато наших захисників отримують тяжкі поранення, часто несумісні з життям, і залишаються живими лише дякуючи Господу Богу і професіоналізму лікарів. Звісно, по завершенні лікувального курсу вони потребують іншого — реабілітаційного. Зважаючи на це, у кожному регіональному військово-медичному центрі МО, в деяких госпіталях для цього створено всі умови, і ці заклади вже прийняли чимало людей.
Наприклад, у військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, що у Вінниці, у фізіотерапевтичній клініці пройшли оздоровлення понад 500 осіб. В її відділеннях та кабінетах цей процес відбувається на основі природних факторів із широким застосуванням бальнеологічних, фізіотерапевтичних, нетрадиційних та реабілітаційних заходів. Фізіотерапевтичне лікування є невід’ємною частиною комплексного лікування хворих хірургічного та терапевтичного профілю.
Тут широко використовують електро-, магніто-, світлолікування, лазеротерапію, механотерапію, грязелікування. Лише цього року вінниччани запровадили вісім нових методик лікування поранених військовиків. Медичні заклади Міністерства охорони здоров’я нині активно допомагають у лікуванні бійців, поранених на сході країни.
Так, нещодавно з ініціативи виконувача обов’язків міністра охорони здоров’я Василя Лазоришинця Міністерство оборони отримало доступ до 29 госпіталів, де поправляють здоров’я ветерани Великої Вітчизняної війни. Вони спроможні водночас прийняти понад сім тисяч хворих. Ці заклади фінансуються з державного бюджету, мають непогану лікувальну базу, відмінних фахівців із надання медичної, соціальної, психологічної допомоги. У 18 госпіталях, про які йдеться, є хірургічні відділення. До цього часу в них уже побували близько 300 осіб.
До реабілітації учасників бойових дій залучено навіть навчально-спортивну базу літніх видів спорту МО України, де є прекрасний плавальний басейн, тренажерний та ігрові зали, легкоатлетичний манеж, стрілецький тир. Заняття проводять тренери-викладачі.
Керівники всіх регіонів намагаються допомогти нашим військовикам якомога швидше повернутися до повноцінного життя. Приміром, у Волинському госпіталі для інвалідів війни відкрили реабілітаційний центр, де протягом дня можуть побувати до 50 осіб. Керівники військового госпіталю, госпіталю для ветеранів війни та управління охорони здоров’я підписали меморандум про співпрацю.
На базі госпіталю для колишніх фронтовиків, що на Житомирщині, відкрито дві палати для нинішніх захисників Вітчизни. Тож колишні захисники рідної землі лікуватимуться з теперішніми.
Не скажу, що не виникає жодних проблем із лікуванням, поверненням до повноцінного життя військовиків Збройних Сил, які під час виконання бойових завдань дістали поранення. Але вони не впливають на якість лікувального процесу, оскільки військові медики оперативно реагують на всі недоліки.
Сергій ЗЯТЬЄВ, фото надано автором
