Але вже 1993 року були зняті з озброєння «МіГ-25», потім «МіГ-23», а до 1997 року відправили «у відставку» й «Су-15». Тим же літакам і озброєнням, що залишалися в строю, увага не приділялась: у 2005 році ремонту потребували 55% зенітно-ракетних систем і комплексів, 53% автоматизованих систем управління й 45% радіоелектронної техніки ППО.
Внаслідок «посиленого реформування» Збройних Сил у середині 2000-х у Повітряних сил ЗС України налічувалося лише 211 бойових і 49 транспортних літаків. Наступного року ця цифра зменшилася до... 55 одиниць, тобто близько 30% номінального складу військової авіації!..
Такий факт: у ті роки на відновлення та модернізацію авіатехніки виділялося менше одного відсотка від необхідного обсягу фінансування!.. Тож навесні 2014-го, коли почалася російська агресія, наші Повітряні сили перебували у досить жалюгідному стані.
«Бойовики панічно нас боялися...»
Проте ми все ж зуміли виставити проти супротивника військову авіацію.
— Лише мій екіпаж завдав ворогу великих втрат, — розповідає на правах анонімності майор Костянтин. — З радіоперехватів ми знали, що як тільки-но над позиціями бойовиків з’являвся наш літак, то вони розбігалися хто куди, знаючи, що за ними прийшла, точніше прилетіла, смерть...
Тоді, зважаючи на загрозливу ситуацію, окрім спеціалізованих «Су-25», призначених для враження наземних цілей, довелося використовувати навіть не пристосовані для цього винищувачі «МіГ-29». Причина банальна: гострий дефіцит готових до виконання бойових завдань літальних апаратів.
Однак після прямого втручання російської армії, яка з липня організувала ефективну протиповітряну оборону бойовиків, наша авіація почала нести втрати. Лише у травні-серпні було втрачено 13 літаків: 7 «Су-25», 2 «МіГ-29», 1 «Су-24», 1 «Ан-26», 1 «Ан-30», 1 «Іл-76». Правда, практично всіх льотчиків, що катапультувалися, вдалося витягнути на свою територію.
Але високі державні мужі зрозуміли: саме військова авіація здатна завдавати ворогу катастрофічних для нього втрат. І почали приділяти їй значно більше уваги. Наприклад, після підписання Мінських угод були зроблені безпрецедентні кроки у цьому напрямку. Всього за рік удалося поставити в стрій як мінімум 6-7 штурмовиків «Су-25», 5 перехоплювачів «Су-27», кілька транспортних «Ан-26».
Техніку, що довгі роки перебувала на зберіганні, почали не просто відновлювати, а модернізовувати. Так, нове життя отримали модифікації «МіГ-29», «Су-25», «Л-39». Почалися серйозні роботи з доопрацювання варіантів модернізації середнього бомбардувальника «Су-24».
У 2014–2015 роках авіапарк Повітряних сил поповнився 7 штурмовиками «Су-25», 5 перехоплювачами «Су-27» і 3 транспортними «Ан-26». Звідкіля вони взялися? Всі вони зберігалися на базах, але були непридатними для використання. Тож довелося відновлювати і модернізовувати.
При цьому льотчики почали відпрацьовувати застосування керованих ракет різних класів. Збільшення фінансування армії позначилось і на ПС: уже у 2016-му армія отримала 15 літаків, що пройшли на авіаремонтних підприємствах глибоку модернізацію.
Однак найбільш вражаючими темпами парк транспортної авіації ріс у 2016–2017 роках. Насамперед тому, що нам удалося зберегти повний цикл виробництва машин типу «Антонов». Зокрема, було відремонтовано 6 «Ан-26» різних модифікацій, військові частини отримали 3 «транспортники».
У 2019 році військовим уже передано два модернізованих «Ан-26». На черзі — ще декілька бортів, які надійдуть до українського війська. В ході модернізації на «Ан-26» проводиться повний комплекс робіт із відновлення всіх систем літака, встановлюється нове радіоелектронне обладнання українських та європейських виробників, зокрема системи зв’язку, навігації, приладової та іншої бортової апаратури.
Таке оновлення дає змогу «Ан-26» здійснювати польоти на міжнародних повітряних трасах та брати участь у спільних діях із силами НАТО.
— Кількість авіації, здатної ефективно виконувати бойові завдання, значно зросла за останні 5 років, — вважає старший інспектор-льотчик командування ПС полковник Сергій Лазуткін. — Це пояснюється двома факторами.
З одного боку, були виділені кошти на ремонт техніки, що призвело до збільшення справної техніки. З іншого боку, враховуючи вимоги війни, був трохи знижений поріг вимог до техніки, яку можна кидати в бій. Якщо в мирний час командир не ризикнув би відправляти літак у політ із певними обмеженнями, то в умовах війни це робити можна.
Наступним важливим елементом підвищення мобільності авіації є відновлення аеродромної мережі. Так, якщо на березень 2014 року в країні функціонувало 25% тих аеродромів, які дісталися країні від СРСР, то на січень 2016 року ця цифра зросла до 50%. І продовжує зростати: відновлються три колишніх військових аеродроми.
Причому на всіх аеродромах роботи проводяться досить серйозні — заливається сучасне монолітне бетонне покриття, встановлюється новітнє обладнання для забезпечення польотів літаками як вітчизняного, так і західного виробництва.
Суттєво покращилась і підготовка льотно-технічного складу. Насамперед завдяки збільшенню польотів. Адже у 2016-му було проведено понад 4 тисячі навчальних повітряних боїв і перехоплень, 350 десантувань, 300 практичних стрільб по наземних цілях. Чи не вперше за роки незалежності відпрацьовувалася посадка «МіГ-29» і «Су-24» на автотрасах країни!..
У січні 2017 року була створена четверта військово-повітряна зона «Схід», штаб якої розміщений у Дніпрі: почався процес формування угруповання Повітряних сил на східному напрямку. Основою для неї стали аеродроми у Краматорську та Маріуполі.
Оновлюється не лише авіапарк Повітряних сил
— Техніка у нас не нова, але впевнений, що завдяки модернізації ми можемо ефективно її використовувати ще довго, — вважає командувач Повітряних сил генерал-полковник Дроздов. — Але основні типи літаків, які надходять до авіаційних бригад, зазнають змін у технічному стані, впроваджуються новітні технології. Відремонтована і частково модернізована техніка надходить і до частин зенітних ракетних військ.
Завдяки проведеній роботі на підприємствах ОПК уже найближчим часом ми отримаємо озброєння, здатне ефективно протистояти засобам повітряного нападу в усьому діапазоні висот і швидкостей в умовах інтенсивного радіоелектронного і вогневого впливу противника.
Нову і модернізовану техніку отримують і підрозділи радіотехнічних військ, зокрема РЛС П-18 різних модифікацій, цифрові РЛС «Пелікан». Ми планово продовжуємо процес модернізації всієї лінійки техніки, яка є на озброєнні частин Повітряних сил. Зважаючи на ті вражаючі зміни, що відбулись і відбуваються у нашій військовій авіації, у недалекому майбутньому Українська держава матиме потужні Повітряні сили.
Планується також продовжити роботу з розробки нових засобів розвідки, модернізації наявних авіаційних розвідувальних комплексів і створення індивідуальних і колективних засобів радіоелектронної боротьби.
Зрозуміло, що як би не модернізували той же штурмовик, він усе одно поступатиметься за своїми тактико-технічними характеристиками штурмовику останніх поколінь. Україні ж на сьогодні не під силу виробляти військові літаки.
Можна, правда, купити їх. Найсучасніші. У тих же США. Але таке задоволення надто дороге. Наприклад, один із найсучасніших на сьогодні винищувачів F-22 коштує близько 150 мільйонів доларів. Навіть F-16, що поступається перед ним тактико-технічними характеристиками, обійдеться в 34 мільйони. Причому купувати їх потрібно по 12 одиниць відразу: 1-2 літаки погоди нам не зроблять.
Противник добре знає свої перспективи...
Останнім часом багато мовиться про ймовірність повномасштабного військового вторгнення російської армії. Добре відомо, що наступаюча сторона повинна мати 3–5-кратну перевагу у живій силі і техніці, хоча й за таких умов нестиме великі втрати. Отже, щоб їх мінімізувати, росіяни обов’язково використають авіацію. Чи здатні ми дати їй гідну відсіч?
Експерти кажуть, що у такому разі, окрім засобів протиповітряної оборони, буде застосовуватись і українська авіація, яка буде виконувати завдання протидії літакам супротивника. І тут велику роль відіграватиме як кількість літаків, так і професіоналізм самих льотчиків.
До речі, значно зріс і наліт льотчиків за останні роки. Якщо раніше льотчики літали по 10 годин, у той час як натовці літають по 100 годин і більше, то сьогодні наліт наших льотчиків перевищує вже наліт натовців: ПС почали отримувати палива у рази більше.
Сергій ЗЯТЬЄВ
