Військо
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Березень 28, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 16 Грудень 2016 00:12

Ленінградського чекіста дратують наші ракети...

Rate this item
(0 votes)

Пус­ки ук­ра­їн­ських ра­кет, зроб­ле­ні на по­чат­ку зи­ми у Херсон­ській об­лас­ті, зму­си­ли за­нер­ву­ва­ти ро­сій­ську вла­ду: Кремль не ли­ше за­су­див їх, а й спро­бу­вав за­ля­ка­ти Ук­раї­ну, при­гро­зив­ши на­не­сен­ням уда­рів по на­ших стар­то­вих по­зи­ці­ях...
Але за­пла­но­ва­ні ви­про­бу­ван­ня все ж від­бу­ли­ся. Про­яс­ни­ти си­ту­ацію, що скла­ла­ся нав­ко­лo ра­кет­них пус­ків, а та­кож від­по­віс­ти на зло­бо­ден­ні за­пи­тан­ня, по­в’яза­ні з ос­на­щен­ням на­шо­го вій­ська су­час­ни­ми зраз­ка­ми озбро­єн­ня і тех­ні­ки, ми по­про­си­ли Ва­лен­ти­на Бад­ра­ка — ди­рек­то­ра Цен­тру до­слі­джень ар­мії, кон­вер­сії і роз­збро­єн­ня. А по­ча­ла­ся на­ша роз­мо­ва із за­пи­тан­ня, чи вар­то нам «дра­ту­ва­ти гу­сей», тоб­то ро­сі­ян.

— Добре, що ми нарешті почали проводити бойові стрільби комплексами протиповітряної оборони — насамперед ЗРК С-300, — говорить Валентин Бадрак. — Адже без бойових пусків уся бойова підготовка розрахунків — це папір.
Останні роки перед війною бойова підготовка у цих військах, що входять до складу Повітряних сил ЗС України, зазнала суттєвих змін у бік спрощення. Зокрема, бойові пуски — ключовий елемент вишколу — були взагалі припинені.
Варто зауважити, що раніше такі тренування проводилися на полігоні Чауда у Криму. У 2010 р. була остання спроба здійснити практичні тактичні навчання з бойовою стрільбою 12 частин зенітно-ракетних військ на полігоні Чауда, але в останню мить їх скасували.
Отже, протягом 2010–2014 років бойові обслуги ЗРК не отримували практичного досвіду використання своїх зенітно-ракетних комплексів шляхом бойових пусків. Це, звісно, не могло не позначитися на їхньому професіоналізму у гірший бік.
Якщо взяти до уваги, що потім була агресія Росії, то припинення через агентів впливу у вигляді «наших» колишніх міністрів оборони бойової підготовки ППО, аби вона не загрожувала російським літакам, — цілком логічно. Це за логікою агресора.
Протягом останніх двох років, тобто під час ведення так званої гібридної війни, бойових пусків з комплексів С-300 ППО України також не робилося. Хоча не можна повністю виключати застосовування ворогом авіації. Тому ті навчання, що відбулися, можна лише вітати.
Більш того, вони мають відбуватися за будь-якої політичної погоди якомога частіше. Адже вітчизняні ППО є нашим щитом проти агресора і він повинен знати, які «сюрпризи» його очікуватимуть у разі спроби нанесення по нашій території ударів із повітря.
— У 2012 році побачила світ Ваша книга «Щит держави», у якій Ви описували критичну ситуацію, що склалася в силах Протиповітряної оборони. Чи справдилися Ваші прогнози?
— На жаль, так. У травні 2014 р. дані з цієї книги стали одним із розділів дослідження, яке підготував альянс двох наших структур — інформаційно-консалтингової компанії Defense Express та Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння. Назва дослідження: «Щодо зниження (часткової втрати) оборонного потенціалу України (протягом 2004–2014 рр.)». Воно готувалося для відкритих парламентських слухань, було представлено парламентським комітетам та силовим відомствам для здійснення заходів упередження кризи. Нині це дослідження є у відкритому доступі.
Серед іншого у ньому значилося: «На обліку перебуває понад 5000 зенітних керованих ракет до різних ЗРК. Зенітних керованих ракет 5В28 до ЗРК С-200В — понад 1000 од.; 5В55 до ЗРК С-300П — майже 3000 од.; ЗКР 9М8 до ЗРК С-300В — понад 800 од.; ЗКР 9М38 та 9М38М1 до ЗРК «Бук-М1» — понад 1300 од. Ресурс ЗКР до С-300В1, С-200 ще жодного разу не продовжувався. Ці ракети використовувати не можна». Комплекси у 2013 р. знято з озброєння.
— Невже протягом усіх попередніх років ніхто з посадовців, відповідальних на національну безпеку і оборону країни, не бачив, що ракети повільно перетворюються на металобрухт?
— Не зовсім так: протягом 2007–2008 рр. за погодженням із російською стороною, де перебувають підприємства-розробники цих ракет, були завершені роботи з продовження на п’ять років ресурсу зенітних керованих ракет 5В55 (ЗРК С-300П), 9М38М1 (ЗРК «Бук-М1»). Проте після цього ресурс ракет для С-300П закінчився у 2012 р., для «Бук-М1» — у 2011 р.
Щоправда, вже у 2011 р. були зроблені заяви чільних представників Міноборони України, що запас ресурсу зенітних керованих ракет буде вичерпаний значно пізніше — на межі 2014 р. Це дозволяє зробити припущення, що така плутанина вносилася цілком свідомо, аби прикрити критичний стан справ у цьому сегменті.
— Розповідаючи детально про стан нашого повітряного щита, Ви не розголошуєте державної таємниці?
— Ні: про стан та кількість ракет добре відомо і російській стороні, бо з нею включно до 2014 р. українськими структурами (Міноборони та «Укроборонпром») проводилися переговори щодо умов продовження ресурсу зенітних керованих ракет до С-300 та «Бук» або закупівлі нових ракет. З позицій дня сьогоднішнього зрозуміло, що цього б ніколи не відбулося, бо мета Росії була іншою — роззброєння, а не озброєння України.
Критичний стан щодо ракет ми почали виправляти лише нині. Разом із тим на практиці вжиті заходи — це лише відтермінування на даний час проблеми, пов’язаної з підтриманням боєздатності наших ракетних арсеналів. Відтермінування — але не системне вирішення.
— З чого складається бойова готовність сил ППО? Які у цій царині найболючіші проблеми?
— З багатьох компонентів. Це, наприклад, підготовлені розрахунки, наявність достатньої кількості самих ракет, а також справних комплексів. Проблема наших С-300 та «Буків» — це не лише питання ракет.
Тепер найбільш гостра річ — відсутність елементної бази для їхнього ремонту. Приміром, клістронів та іншої високочастотної елементної бази, які нині вже не виготовляються, наші запаси вичерпані, спроби отримати її будь-яким шляхом із Росії чи Білорусі супроводжуються серйозними битвами спецслужб з обох боків.
Довелося чути, що ФСБ висунула значну кількість звинувачень представникам російських оборонних заводів або структур, які мали контакти з українськими структурами або особами, що намагались отримати доступ до потрібної нам елементної бази.
Заходи щодо імпортозаміщення у цій царині силами вітчизняних підприємств здійснюються, за моїми експертними оцінками, значно повільніше, ніж потрібно. Попри те що 2016 рік у Україні, як наголошував свого часу секретар РНБО Олександр Турчинов, було оголошено роком підвищення боєздатності ППО.
— До яких першочергових заходів нам слід удатися, щоб якісно відновити бойову готовність ППО?
— Скажімо, збільшити кількість боєздатних зенітних ракетних комплексів у складі ЗС України. Тому треба знову і терміново повернутися до пропозицій та проектів, які представлені компанією «Аеротехніка». Це модернізація комплексів С-125 та «Куб».
Проекти давно пропонуються Міноборони з огляду на відпрацьовані технічні рішення щодо їхньої модернізації з опорою на власну елементну базу та достатні запаси керованих ракет, які перевищують запаси ракет для С-300 та «Буків». Ці проекти вже реалізовані в металі. Бери та став у бойовий порядок. Швидко та ефективно. Додатково можна мати, думаю, до 20 дивізіонів.
Схожа історія зі створенням нового зенітного ракетного комплексу середньої дальності. Декілька провідних українських компаній виконують цю роботу в інтересах інозамовника. Хочеться сподіватися, що незабаром вони стоятимуть і на озброєнні наших ЗС...
Украй важливо активізувати роботи з облаштування нашого нового полігону всіма необхідними технічними засобами — телеметричними та іншими — для отримання даних про проведення випробувань модернізованої та нової зброї.
Йдеться про ракетне, зенітно-ракетне та авіаційне озброєння. Кожний етап випробування нових зразків — це складна робота над технічними викликами та помилками. Коли кожна секунда польоту нової чи модернізованої ракети документується технічними засобами за різними параметрами — потім це суттєво прискорює вдосконалення зразка, спрощує роботу над помилками.
Облаштований полігон нам потрібен як базовий елемент у нашому русі до нових озброєнь як для зенітних ракетних, так і для інших родів та видів військ. А щоб нове та ефективне озброєння було, треба менше говорити і більше робити.
— Україна здатна самостійно виробляти від «А» до «Я» ракети, покладаючись виключно на власні сили?
— У Кремлі добре відомо, що Україна спроможна запустити в серійне виробництво крилату ракету, здатну вражати цілі за 1500 кілометрів. Отримання можливості її застосування (міжнародний режим контролю над ракетними технологіями дозволяє нам створювати ракети дальністю до 500 кілометрів) — питання часу, а також переговорів.
Олександр Турчинов цілком справедливо сказав, що «для нас є пріоритетом виробництво грізної зброї, яка дозволила б вирішувати не лише тактичні, але й оперативні і стратегічні завдання». А все тому, що Україна здатна самостійно, без сторонньої допомоги, виробляти таку зброю, тобто ракети.
Як тут не згадати, що 12 із 20 кращих ракет були вироблені саме на дніпропетровському «Південмаші». І велике щастя для нас, що за всі ці роки ми не лише не розгубили наших можливостей, а й розвинули їх.
Путін добре знав про стан нашої армії, її можливості, у тому числі ракетної складової. Але Україна попри всі труднощі змінюється. Значно швидше, аніж це він міг передбачити. І ракетні випробування, які відбулися нещодавно, це ще раз підтверджують.
— Ми маємо достатню кількість уже не нових зенітно-ракетних комплексів «Куб» і С-125. Їх можна ще використовувати?
— Звичайно. Разом із С-300 і «Бук» — це не лише психологічний аргумент для кремлівських стратегів. Наприклад, використовуючи їх як мобільні берегові установки, а в майбутньому і на ракетних катерах, Україна могла б отримати повний контроль над акваторією Чорного моря.
Навіть якщо і не сьогодні, то в недалекому майбутньому, коли процес переозброєння носитиме системний і стратегічний характер, політична воля дозволить і застосувати в разі необхідності цю зброю. Прийшов час серйозно переглянути питання національної безпеки і оборони, треба розраховувати на власні сили. Саме вони здатні охолодити гарячі голови «кремлівських мудреців».
Останні події довели, що нам слід покладатися насамперед на власні сили і ресурси, про що неодноразово говорив і Президент України. І, незважаючи на всі негаразди, останнім часом наша держава взяла курс на забезпечення власної обороноздатності в першу чергу силами українського війська.
Сергій ЗЯТЬЄВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».