Військо
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Серпень 12, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 26 Серпень 2016 20:14

Чи зміцнять «ШПАКИ» українське військо?

Rate this item
(1 Vote)

У на­ро­ді ка­жуть, що сол­дат, який у мир­ний час бі­жить ву­ли­цею, ви­кли­кає зди­ву­ван­ня, а пол­ков­ник — па­ні­ку. 
На­при­кін­ці лип­ня — по­чат­ку серп­ня і в Пол­та­ві мож­на бу­ло спос­те­рі­га­ти схо­жу кар­ти­ну: де­сят­ки одяг­ну­тих у ка­муф­ляж­ний од­но­стрій із кур­сант­ськи­ми по­го­на­ми хлоп­ців і дів­чат що­ран­ку, ви­стриб­нув­ши з тро­лей­бу­сів, про­жо­гом біг­ли до КПП міс­це­вої вій­сь­ко­вої час­ти­ни.

Судячи з уніформи і чорних беретів, які нині у війську не носять, та різнокольорових рюкзаків за спинами, це були не контрактники. І тим паче — не кадрові військові. Заклопотані тим, аби не запізнитися на ранкове шикування, ці напівцивільні — напіввійськові молоді люди виявилися студентами трьох полтавських вишів.
Майбутні офіцери запасу, перш ніж отримати погони молодших лейтенантів, протягом місяця старанно опановували армійський вишкіл на військових зборах. Власне, саме туди студенти і поспішали...
Схожі ситуації, судячи з повідомлень ЗМІ, можна було спостерігати і в інших містах України, де у вишах ще викладають курс підготовки офіцерів запасу. Власне, нічого незвичного в тому, що із студентів, котрі в університетах та академіях протягом п’яти років длубають граніт цивільних наук, готують і офіцерів для Збройних Сил країни, начебто немає.

Якби не кілька «але», на що звертають увагу експерти з військових справ.
По-перше, офіцерами стають студенти, які не закінчують «нормальних» військових кафедр через фактичну відсутність таких у більшості вишів. По-друге, офіцерські погони вони отримують, відбувши дуже скорочений курс підготовки і навіть не скуштувавши вдосталь солдатської каші, що породжує певний сумнів у їхній готовності до виконання завдань військової служби на посадах командного складу.
Частково відповідь на причини прискореної підготовки офіцерів дають останні події в країні, яка через загрозу зовнішньої агресії та події на Донбасі у стислі строки вимушена була різко збільшити чисельність своєї армії. Звісно, за таких умов і нині у війську все ще бракує офіцерських кадрів. Приміром, тільки частини ВМС України досі укомплектовані офіцерами-медиками на 55%.
Аби виправити ситуацію із нестачею офіцерських кадрів, керівництво МО торік навіть наважилося на передчасний випуск молодих лейтенантів із військових академій та університетів. Так, у лютому 2015 року три сотні курсантів випускного курсу Харківського університету Повітряних сил України ім. І. Кожедуба через бойові дії в зоні АТО отримали офіцерські погони на два місяці раніше, ніж було заплановано.
Так само і випускники Одеської національної морської академії, яких перевели туди з Криму після відомих подій на півострові, стали офіцерами раніше, ніж мали б стати згідно з навчальними планами. У МО тоді запевняли, що дострокове закінчення курсантами навчання аж ніяк не позначиться на рівні знань та професійної підготовки майбутніх командирів, льотчиків, інженерів, моряків та ін.
З початком АТО найгірша ситуація, як уже зазначалося, склалася з медиками-офіцерами: військових лікарів бракувало не лише на передовій, а й у шпиталях, куди безперервним потоком привозили поранених. Причину, через котру виник брак військових медиків, суспільству пояснила голова Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України, народний депутат Ольга Богомолець, яка разом із колегами Л. Гриневич, О. Корчинською, О. Ляшком та С. Пашинським ініціювала внесення змін до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
«У жовтні 2010 року було ліквідовано кафедри військової підготовки в усіх вищих медичних навчальних закладах, окрім Харківського, Тернопільського та Запорізького державних медичних університетів. Були ліквідовані кафедри медицини катастроф та військової медицини загалом у 13 вищих навчальних закладах.
У зв’язку з цим було порушено цілісну систему підготовки лікарів для надання медичної допомоги постраждалим в умовах бойових дій. Відповідно, у державі виникла низка проблемних питань, які проявилися у зв’язку з військовою агресією в Україні», — підкреслила О. Богомолець.
Для того, аби розібратися з проблемними питаннями в наданні медичної допомоги пораненим, яких найчастіше привозять із зони АТО до шпиталю у Дніпрі, тамтешній військовий гарнізон із робочою поїздкою днями відвідав помічник міністра оборони України з медичного напряму та реабілітації полковник медичної служби Всеволод Стеблюк. Журналістам він зізнався, що наразі триває напружена робота з відродження системи підготовки офіцерів медичної служби запасу. При цьому вже визначені вищі навчальні заклади країни, в яких потрібно відновити таку підготовку.
Кабінет Міністрів, зробивши висновки, відреагував на проблему хронічного браку офіцерських кадрів і вже запропонував свої зміни до ст. 11 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», оскільки перелік вищих навчальних закладів, студенти яких можуть проходити військову підготовку, визначається урядом. До цього списку включено 33 вищих навчальних заклади (ВНЗ), на базі яких здійснюється підготовка офіцерів запасу. Крім того, визначено ще 140 вишів, студенти яких проходять військову підготовку на базі зазначених вищих навчальних закладів.
Внесення змін до закону, зазначають у Кабміні, дозволить проходити військову підготовку студентам вищих навчальних закладів третього і четвертого рівня акредитації. Крім того, внесення змін до закону забезпечить якісніший відбір студентів для навчання за програмою офіцерів запасу, оскільки кількість студентів, які візьмуть участь у конкурсному відборі, збільшиться. Сприятиме поліпшенню справи і територіальний принцип підготовки та збільшення кількості офіцерів запасу.
Утім, це — теорія. А як готують офіцерів запасу в українських ВНЗ на практиці? І на скільки новоспечені молодші лейтенанти відповідають вимогам, які пред’являються до тих, хто обрав для себе мужню професію захищати Батьківщину?
Відповіді на ці та ще багато інших запитань, пов’язаних із військовою підготовкою у цивільних вузах, кореспондент «ДУ» мав нагоду отримати під час складання військової присяги студентами полтавських вишів.
Про систему підготовки офіцерів запасу в цивільних ВНЗ журналісту розповів полковник запасу Іван Кравченко, начальник Центру підготовки офіцерів запасу Полтавського НПУ. За його словами, система підготовки офіцерів запасу організована так: студенти, починаючи з третього курсу навчання у ВНЗ, мають можливість, за бажанням, пройти і дворічний курс із підготовки офіцерів запасу. Зараховують на курс не всіх охочих: студенти обов’язково проходять військову лікарняну комісію, складають три вступні іспити і спеціальне тестування.
«Студентів, яких після зарахування на курс підготовки офіцерів запасу називають курсантами, проходять курс за навчальними планами Харківського національного університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба, — пояснив полковник. — Після проходження дворічної програми підготовки офіцерів запасу курсанти відбувають ще навчальний збір: виконують вправи зі стрільби з пістолета, автомата, кулемета тощо. І тільки потім складають військову присягу. Далі подають документи для присвоєння їм офіцерського звання «молодший лейтенант». Звання присвоюється наказом міністра оборони України».
Які мотиви спонукають студентів добровільно проходити курс підготовки офіцерів запасу? До речі, не безплатно: за рік навчання доводиться сплачувати 4,5 тисячі гривень. І. Кравченко вважає, що отримання звання «молодший лейтенант» запасу розширює можливості для працевлаштування випускників університету. А це за нинішніх умов, коли навколо панує безробіття, для молоді дуже важливо.
Офіцери запасу дістають можливість проходити не лише військову службу на офіцерських посадах у війську, а й служити у різних силових структурах — поліції, нацгвардії, прикордонній службі, СБУ, податковій інспекції, пенітенціарній службі тощо. Важливим чинником, який визначає вибір студентів, є те, що майбутні офіцери запасу звільняються від строкової військової служби.
Думки свого викладача поділяє і ректор Полтавського Національного педагогічного університету ім. Короленка Микола Степаненко. Щодо відсутності в штатному розкладі університету військової кафедри, то ректор трагедії з цього не робить.
«Зрозумійте, що військова кафедра — не наша автономія. Ми, так би мовити, приєдналися до військових, і штатного викладача військової справи у нас немає. Наш керівник підготовки офіцерів запасу, кандидат педагогічних наук, доцент викладає педагогіку. Він сам, поєднуючи роботу із військовою підготовкою студентів, визначає як педагог, хто із студентів може стати офіцером запасу, — пояснює М. Степаненко. — Якщо в кожному закладі створять військову кафедру, це буде переробіток і надлишкове навантаження на викладачів. Хоча раніше військові кафедри були».
Урешті-решт, переконаний ректор, не наявність у ВНЗ військової кафедри визначає готовність студентів захистити Україну.
Існує ще одне делікатне питання: визнання рівними собі офіцерів запасу з-поміж учорашніх студентів цивільних вишів їхніми колегами — кадровими офіцерами. Не секрет, що останні, котрі опановують армійську науку протягом п’яти років у стінах військових закладів — академій і університетів, часто зверхньо ставляться до так званих шпаків. Тобто офіцерів, котрі отримали цей статус усього через два роки навчання на курсах при ВНЗ.
До речі, в колишньому СРСР теж існувала система підготовки офіцерів запасу, але виключно на військових кафедрах. Після закінчення військової кафедри випускники, отримавши звання лейтенантів, обов’язково проходили дворічну службу в бойових частинах на офіцерських посадах — лікарів, фінансистів, техніків, командирів взводів тощо. Кадрові військові називали їх «дворічниками». Хоча вони й закінчували військові кафедри із значно глибшою підготовкою, ніж нині, та все одно ті лейтенанти — вчорашні студенти — по духу залишалися цивільними людьми.
Так було, а сьогодні? Кореспондент «ДУ» поцікавився думкою з цього приводу кількох офіцерів військової частини, де майбутні молодші лейтенанти проходили військові збори. У неофіційній розмові, без присутності командирів, офіцери не приховували того, що не вважають «скороспілих» молодших лейтенантів здатними до виконання командирських функцій. Мовляв, занадто короткий термін відводиться їм для того, щоб опанувати військову справу.
До того ж, говорили офіцери, суттєвим недоліком у підготовці офіцерів запасу є й те, що вони не проходять строкової служби, тобто не занурюються в армійське середовище і не знають його духу та традицій.
Підлеглі одразу «вираховують» такого офіцера і ставляться до «шпака» з певною іронією. Тож «запасникам», якщо вони вступлять на військову службу, доведеться докласти багато зусиль, щоб завоювати авторитет підлеглих, котрі підмічатимуть кожен промах у службі їхнього напівцивільного командира.
Не сприяє авторитету офіцерів запасу і військове звання «молодший лейтенант». Нині таких звань в армії серед кадрових офіцерів практично немає: академії та військові університети випускають офіцерів з первинним званням «лейтенант».
Не бачать сенсу деякі із співрозмовників журналіста і в тому, що офіцерів запасу готують у непрофільних цивільних ВНЗ. Якщо випускники педуніверситету — педагоги, психологи і соціологи та ін. у війську ще можуть знадобитися на посадах у структурах виховної роботи з особовим складом, то на яких офіцерських посадах можна використати, приміром, випускників аграрної академії — агрономів, ветеринарів, бухгалтерів, зоотехніків? Чи потрібно таких випускників наділяти статусом офіцера, навіть у запасі?..
Своєю точкою зору на існуючу систему підготовки офіцерів запасу з кореспондентом «ДУ» поділився і майор Петро Вишневський, старший офіцер відділення по роботі з особовим складом в/ч А 3384, де студенти-курсанти проходили військовий збір. Він розповів, що в бригаді вже вдруге проводяться військові збори для студентів — майбутніх офіцерів запасу. А сам він очолює державну екзаменаційну комісію, яка приймає заліки від курсантів після закінчення таких зборів.
За спостереженням П. Вишневського, у кращому разі лише половина майбутніх офіцерів запасу вирішила пов’язати своє життя з армією. Решта ще не визначилася, як розпорядитися своїм новим статусом. Але в армію вони, однозначно, іти не хочуть.
«До них немає відвертої недовіри з боку кадрових військових. Урешті-решт, кожна людина, навіть якщо вона закінчила військову кафедру, може стати спеціалістом армійської справи. Просто для цього потрібний деякий час... Думаю, що нинішня система підготовки офіцерів запасу має право на життя. Особливо у нинішніх умовах, коли армії бракує кадрових офіцерів», — зазначив майор П. Вишневський.
Не відмовився від розмови з журналістом і дехто з батьків та родичів курсантів, котрі прийшли на церемонію складання присяги. Дядько одного з курсантів розповів, що племінника «збирали» на навчання на курси офіцерів запасу всією родиною. «Задоволення» це не з дешевих. Крім того, що за два роки необхідно сплатити за навчання на курсах дев’ять тисяч гривень, рідним потрібно власним коштом придбати курсанту військову форму, берці, берет, рюкзак тощо, тобто викласти ще 4–5 тисяч гривень.
Але, не приховував дядько курсанта, витрати того варті, адже одразу після зарахування небожа на курси підготовки офіцерів запасу його не призиватимуть до армії і не відправлятимуть служити в зону АТО...
У свою чергу, мати однієї зі студенток, яка теж днями отримає статус офіцера запасу, поділилася тим, що схвалює вибір дочки. Дівчині тепер буде легше працевлаштуватися. Якщо після закінчення аграрної академії юну лікарку-ветеринара чекало безробіття, то з присвоєнням офіцерського звання вона зможе розраховувати на службу, приміром, у поліції, податковій інспекції або у виправних установах.
...Складання присяги закінчилося урочистою церемонією: курсанти, вже за п’ять хвилин офіцери запасу, з автоматами в руках крокували урочистим маршем повз своїх викладачів та рідних. Попереду у них нове життя з особливим статусом офіцера запасу. Але, на відміну від своїх однокурсників, котрі не отримали офіцерських погонів, вони мають значно більші шанси на працевлаштування. І це дуже добре. А чи виграє держава та її армія від чергової партії скороспечених офіцерів, поспіхом народжених у стінах цивільних вузів, половина з яких навіть і не думають про армійську службу, покаже час...
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».