— Я вже майже одужав і незабаром буду в частині, — розповідав мені чоловік. — Але додому не повернуся: підпишу контракт з Міноборони на подальше проходження служби.— Коли я поцікавився, що змусило піти на цей крок, знаючи, що доведеться повернутися на війну, чоловік відповів:
— Родом я з Вінницької області, після армії до недавнього часу шоферував у місцевому господарстві. Але його вже немає, а жити якось потрібно: у мене хвора дружина, двійко дітей, яких треба ставити на ноги. Як заробляти копійку? Тож, спробувавши солдатського хліба, вирішив залишитись у війську. І державі користь, і мені з родиною.
Зауважу, що Володимир — один із багатьох громадян України, котрі вирішили добровільно пов’язати своє життя з армією і з якими мені довелося спілкуватися. Всі вони різні за віком, статками, спеціальностями люди. Але практично всі дотримуються подібної точки зору. Є, правда, серед них і ті, які горять бажанням повоювати, отримавши свою порцію адреналіну. Але таких менше...

На па­пе­рі — все від­мін­но бу­ло...
Протягом майже 25 років кожен міністр оборони України, а їх у нас було більше десяти, обіцяв, що осьось Україна матиме професійну армію. Але за чверть століття цього так і не сталося.
— Вкрай низьке грошове забезпечення, відсутність житла і безперспективність його отримати відлякували громадян від війська, — говорить директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак. — До того ж попередники Степана Полторака не мали чіткого і реального плану дій у цьому напрямку. Та й президенти і прем’єрміністри країни не надто переймалися цим питанням, намагаючись економити на армії.
Що з того вийшло — ми побачили навесні 2014го. Сподіваюсь, що коли б держава більше опікувалася національною безпекою, а оборона є однієї з найголовніших її складових, то, можливо, Росія не ризикнула б на той сценарій, що відбувся у Криму, а тепер відбувається на Донбасі. Знаючи, що може отримати по зубах, Путін десять разів подумав би, чи варто зважуватися на подібні злочини.
До речі, грішно стверджувати, що раніше у нас не було контрактників. Вони були. Але... Розповідаючи про чергове поповнення ними ЗС, перші особи військового відомства «забували» озвучувати інші цифри. Наприклад, у 2009 році наші ЗС поповнилися 4885 військовиками цієї категорії, а у 2010му — 6115. Натомість залишили армію 5668 і 7023 військовослужбовцівконтрактників відповідно. У 2012му МО відрапортувало про поповнення армії 2357 вояками, «забувши» сказати, що водночас 4337 осіб залишили його лави.
За словами представника військового відомства, незабаром питома вага військовиківконтрактників у ЗС значно зросте. Мається на увазі рядовий, сержантський і старшинський склад. Пріоритет віддається комплектуванню тих посад, які мають безпосередній вплив на бойову готовність підрозділів і їх спроможність виконувати завдання командування.
З початком неоголошеної Росією війни саме неукомплектованість екіпажів танків, бойових машин піхоти призводила до багатьох проблем. Були неоподинокі випадки, коли навіть військові музиканти протягом кількох тижнів перекваліфіковувались у механіківводіїв БМП чи бронетранспортера!..

Про­фе­сій­на ар­мія до­ро­го кош­тує
— Не всі країни можуть дозволити собі професійні армії, — говорить міністр оборони України генерал армії Степан Полторак. — Адже це — надзвичайно дороге задоволення!
Важко не погодитись зі Степаном Тимофійовичем, бо для гідного утримання професійного війська потрібно понад 100 мільярдів гривень. Щорічно. І це при тому, якщо пропорція професіоналів становитиме 60% від загальної кількості військовослужбовців.
На одного солдатастроковика витрачається (за розрахунками на кінець 2015 року) 5706 гривень, а на контрактника — 8688 гривень. На перший погляд різниця начебто і не така вже й велика. Але, враховуючи кількісні параметри армії, виходить солідна сума.
Варто сказати, що дешевої армії немає у жодній країні світу. Наприклад, грошове утримання рядового армії США (за першим контрактом) становить 1808 доларів, Німеччини — 2253, Польщі — 1220, Румунії — 700, Росії — 250. Якщо порівняти середній розмір заробітної плати, яку отримують громадяни цих країн, то виходить, що військовики не перебувають у надто привілейованому становищі. Адже у тих же США вона становить 3263 долари, а у ФРН та Польщі — 2700 і 1536 відповідно. І все ж...
Військова агресія Росії змусила українську владу переглянути своє ставлення до українського війська. Оскільки стало остаточно зрозуміло: при усій важливості дипломатичних та інших кроків керівників держави військовий аспект ніхто не скасовував і навряд чи скасує. Принаймні найближчим часом. Останніми роками соціальний захист людини в погонах суттєво поліпшився.
Наприклад, раніше солдатстрілець отримував 2341 гривню, командир відділення — 3155, а головний старшина роти — 3689. Сьогодні ж розмір грошового забезпечення цих категорій військовослужбовців становить 7000, 7100 і 7700 гривень відповідно.
Окрім грошового утримання, кожен громадянин, який підписав з МО контракт на проходження військової служби, отримує пакет преференцій. Так, військовослужбовецьконтрактник, який брав участь у бойових діях із захисту територіальної цілісності України, може вступати до вишу. На заочну форму навчання і за цивільними спеціальностями. У 2015 році цим правом скористалися майже 600 осіб.
Граничний вік для тих учасників АТО, хто побажав отримати вищу освіту, збільшено з 23 років до 29. Окрім цього, їм надано право на вступ без надання сертифікатів зовнішнього оцінювання якості освіти, але за результатами екзаменів.
Кожен військовик, у тому числі контрактник, отримує одноразову грошову допомогу на оздоровлення у розмірі щомісячного грошового забезпечення. Скажімо, солдатстрілець одержить 7 тисяч гривень. Громадянам, котрі вирішили пов’язати своє життя з армією, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Порівняно з американцями чи поляками українці і після такого підвищення отримуватимуть значно менше. Але, обчислюючи, скільки отримують в інших арміях і в нашій, потрібно брати до уваги не лише арифметичні суми, а й враховувати інші чинники. Приміром, вартість продуктів харчування, піднайому житла тощо. Дуже сумнівно, щоб дружина американського рейнджера могла на 200–300 доларів купити стільки овочів, фруктів, скільки може на цю суму придбати її українська колега.
Говорячи про гроші людей у погонах, варто враховувати, скільки отримують представники інших професій. Наприклад, лікар, який навчається 6 років, має трохи більше 2 тисяч. А педагог?
Сталися зміни і у грошовому забезпеченні тих військовиків, які беруть участь в АТО. Якщо раніше за участь у бойових діях їм доплачували ще одне грошове утримання, то з 1 січня ця норма не діє: так, той же солдатстрілець отримує своїх 7 тисяч плюс 4200 гривень так званих бойових. Але за умови, якщо він перебуває на лінії розмежування чи в інших місцях, де існує безпосередня загроза його життю.
За словами міністра оборони Степана Полторака, на кінець 2015 року кількість контрактників у ЗС становила 107 тисяч. Але якщо тенденція, що намітилися останнім часом, збережеться, то Збройні Сили матимуть значну частку контрактників.

Ста­рий кінь бо­роз­ни не псує
Починаючи з 1 січня 2016 року кількість охочих вступити на службу до ЗС становила близько 20 тисяч (станом на кінець лютого). Зважаючи на ситуацію, коли на території України перебувають іноземні війська, уряд вдався і до неформальних кроків.
Приміром, нині будьякий офіцер, звільнений у попередні роки у запас, може поновитися на службі. Якщо, звісно, не має проблем зі здоров’ям, що повинна засвідчити військоволікарська комісія. Що цікаво, він, одягнувши погони, отримуватиме як своє грошове забезпечення, так і пенсію, призначену під час звільнення.
Підполковник Віктор Полінкевич — один із них.
— Життя моє протікало спокійно і розмірено, — каже він. — Настільки спокійно, що інколи хотілося якогось екстриму, але де його було знайти? Тож навесні 2014 року я прийшов до військкомату і заявив про бажання «відправитись на війну».
«На війні» Віктора Васильовича як кадрового офіцера відразу призначили командиром роти оперативного призначення. Спочатку підрозділ тримав оборону на адміністративному кордоні з Кримом, а потім його передислокували на Луганщину. Нещодавно Віктора Васильовича призначили командиром зенітноракетного дивізіону і він отримав чергове офіцерське звання.
Кожен претендент на проходження служби в Національній гвардії України може подати електронну заявку. У Національній гвардії створено інтерактивний центр з набору охочих стати гвардійцями: кожен потенційний вояка має можливість висловити побажання щодо контрактної служби. Для цього необхідно лише зайти на офіційний сайт Національної гвардії і заповнити відповідні анкети.
Вони потрапляють до електронних скриньок усіх територіальних командувань, на території яких виявляють бажання служити майбутні військовикиконтрактники. Після цього всі вони спілкуються з офіцерами Нацгвардії безпосередньо.
— Збільшення виплат військовослужбовцям, на які держава знайшла ресурс цього року, дозволить нам істотно наростити контрактну складову у формуванні Збройних Сил, — вважає Президент України — Верховний головнокомандувач Збройних Сил України Петро Порошенко. — Для армії це означає поступове підвищення професійності особового складу, а для суспільства — мінімізацію мобілізаційного навантаження, істотне зменшення кількості і потужності мобілізаційних хвиль.

Нам по­тріб­на змі­ша­на ар­мія
Контрактна армія має безліч плюсів. Але Україні, зважаючи на реалії сьогодення, потрібне військо, яке б комплектувалося за змішаним принципом. І ось чому. Навесні 2014 року, коли ЗС перебували у вкрай жалюгідному становищі, мобілізували так званих партизанів — громадян, які свого часу пройшли армійську службу.
При всіх негараздах і недоліках, якими супроводжувалися перші хвилі мобілізації, вони все ж відіграли важливу роль. Адже саме ті українці, яких військкомати відправили на захист країни, зуміли звільнити від бойовиків значну територію Донбасу. І це при тому, що практично всі вони роками не тримали в руках зброї, не кажучи вже про перепідготовку, яку повинні були проходити.
Чому? Та тому, що всі вони служили в армії і їм, коли їх одягли у військові однострої, залишилося згадати ті навички, які вони отримали під час служби. Так, чимало з них не мали ніяких навичок, бо служили в таких «надбойових» частинах, де автомат Калашникова тримали лише раз — під час присяги. Проте таких було не так уже й багато.
— Більшість країн світу застосовує саме змішаний підхід, — говорить співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки центру О. Разумкова Олексій Мельник. — Одна з найсильніших армій світу — ізраїльська — формується на основі призову до війська всіх громадян.
Що стосується України, то тут однозначно повинен бути кістяк призовної армії, але при цьому слід працювати над резервом. Законом або страхом перед покаранням змусити служити важко. Водночас є велика кількість людей, готових йти в армію. Держава повинна максимально використовувати такий резерв.
Сергій ЗЯТЬЄВ