Військо
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Березень 03, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 17 Липень 2015 19:04

В усі часи і в усіх народів імена зрадників люди проклинають...

Rate this item
(0 votes)

Ціна зради – квартири...
Історія неоголошеної війни Росії проти України знає безліч яскравих прикладів героїзму українських воїнів, які ціною власних життів боронять рідну землю від російсько-терористичних військ, діляться з жителями Донбасу останнім шматком хліба. Але, на жаль, є й інші приклади.
Навесні 2014 року українське суспільство було шоковане вчинком адмірала Дениса Березовського: призначений 1 березня командувачем Військово-морських сил України, вже наступного дня він... присягнув на вірність Аксьонову — самопроголошеному прем’єру Криму!.. Відразу після цього обійняв посаду заступника командувача Чорноморського флоту.


Його прикладу послідувало чимало інших військовослужбовців. Наприклад, полковники С. Стешенко, С. Стороженко, Д. Козаченко, капітани I рангу Д. Кацай, І. Косторов, Р. Шагєєв, О. Миколайчук, Г. Гончар, підполковники С. Прилуцький, Є. Чучин, О. Саєнко, В. Репік, капітани II рангу О. Коваль, Ю. Невмержицький — ось далеко не повний перелік колишніх українських офіцерів, які стали зрадниками. Свій вибір вони пояснюють різними «важливими причинами», мовляв, там, у Криму, у них житло, друзі.
Так, керівництво Міністерства оборони України не мало змоги забезпечити їх житлом на материковій Україні, як і не обіцяло інших преференцій. Але якщо керуватися подібними «аргументами», то можна виправдати будь-який злочин. Нагадаю, що зараз десятки тисяч українських офіцерів роками змушені микатися чужими кутками. То їм що, теж — в обмін на дах над головою — втікати до сусідніх країн?
Нагадаю, що свій життєвий, професійний шлях військовики, які проміняли матеріальні блага на Батьківщину, зробили у зрілому віці. У жодному документі, який регламентує життя військовослужбовця тієї чи іншої армії світу, ви не знайдете тих «пом’якшувальних обставин», якими сьогодні виправдовують свої вчинки вчорашні наші співвітчизники. Натомість немає у світі держави, яка б жорстко, а то й жорстоко, не карала зрадників: навіть у найрозвиненіших країнах світу їм виносять суворі вироки.
Як би зараз не виправдовували свої ганебні вчинки колишні українські офіцери, прощення їм ніколи не буде. Адже те, що вони зробили, і з морально-етичної точки зору, і юридичної, кваліфікується як зрада.
Нині окремі військовослужбовці-зрадники шкодують про те, що втекли до російської армії. Насамперед ті, хто змінив сонячний півострів на віддалені гарнізони Північного російського флоту!..
— Нам обіцяли, що в Криму служитимемо аж до звільнення, — обурюються вони. — Виходить, набрехали.
Невже зрадникам так важко було прорахувати подальші дії російського командування щодо них? Хіба не знали, що таких, як вони, ніхто й ніде не поважає. Оскільки той, хто зрадив раз, зробить це і вдруге. Та і як можна було вірити обіцянкам російських генералів, якщо навіть їхній верховний головнокомандувач є відомим на весь світ брехуном?..
В Україні у багатьох зрадників залишилися батьки, інші родичі. Проте про повернення на рідну землю цим людям годі і мріяти, бо військовими прокурорами проти них порушені кримінальні справи, і як тільки-но вони перетнуть український кордон, будуть заарештовані. Принаймні повинні будуть. Тож зустрічатися з ними матимуть змогу лише в третіх країнах.
Ще навесні минулого року деякі російські військові експерти застерігали МО Російської Федерації від тієї ейфорії, яка здійнялася на російських телеканалах, особливо наближених до Кремля, з приводу переходу українських офіцерів на бік Росії. При цьому вони висловлювали припущення, що серед них є чимало «тих, кого і на гарматний постріл не можна підпускати до російської армії», натякаючи на низькі морально-ділові риси перебіжчиків. Так воно і сталося: військові суди Криму вже винесли їм кілька вироків. Наприклад, підполковник М., обіймаючи посаду заступника командира полку, зібрав зі своїх підлеглих 150 тисяч рублів. Для власних потреб. Сьогодні у судах так званого Кримського федерального округу перебувають ще кілька кримінальних справ, порушених проти офіцерів, які спокусилися довгим рублем.


Новоявлені іуди
Нині тисячі українців проливають на сході країни кров за свою рідну землю, розплачуючись за право своїх дітей бути господарями на рідній землі власною кров’ю. Але...
«Співробітниками СБУ затримано громадянина, який передавав представникам «ДНР» інформацію військового характеру», «Виявлено офіцера, завербованого російськими спецслужбами», «Військовослужбовцям однієї з частин Національної гвардії оголошено підозру у державній зраді» — подібними новинами сьогодні рясніє Інтернет, випуски теленовин.
Громадянин Д. надавав відомості військового характеру представникам спецслужб Російської Федерації. Це, зокрема, плани оборони військових містечок Національної гвардії України, позивні і радіочастоти, схеми оповіщення та бойові розрахунки військової частини, а також відомості про солдатів і офіцерів своєї частини, в тому числі й тих, що перебували в зоні проведення антитерористичної операції.
Інформація надавалася за завданням представників спецслужб РФ, до яких військовослужбовець перед тим звернувся з проханням про проходження служби. Державним обвинуваченням провину підсудного доведено в повному обсязі. Колишнього військовослужбовця засуджено до дев’яти років позбавлення волі.
Не так давно у Миргороді був затриманий 50-річний місцевий житель, який передавав представникам «ДНР» дані про вильоти бойових літаків з військового аеродрому. Встановлено, що зрадник — колишній військовослужбовець — надсилав зібрані дані про українську авіацію, особовий склад, військову техніку та озброєння ЗСУ одному з терористів, з яким був добре знайомий ще з часів СРСР, проходячи з ним службу в одній частині.
За зізнанням затриманого, інформацію він збирав шляхом візуального спостереження за об’єктами. Але, користуючись своїм статусом колишнього військового, інформатор терористів також підступно уточнював необхідні деталі у спілкуванні з військовослужбовцями гарнізону. Передані ним дані дозволяли терористам і їхнім російським кураторам відстежувати польоти та обстрілювати українські літаки.
— Я — генерал-майор Збройних Сил України, моя остання посада — помічник міністра оборони, головний військовий аналітик. Буду працювати на благо Донецької народної республіки, — заявив наприкінці червня російським журналістам Олександр Коломієць, проводячи там свою прес-конференцію.
При цьому він розповів про свій «довгий і тернистий шлях офіцера». Після почутого і побаченого російське телебачення кілька днів крутило цю гарячу новину, супроводжуючи її відповідними коментарями на зразок «Українські високопоставлені генерали втікають з України, не бажаючи бути причетними до військових злочинів Києва». До того ж, як завжди, бажане видали за дійсне.
Так, генерал Коломієць обіймав посаду помічника міністра оборони, але це було за часів президентства Віктора Януковича, коли МО очолював ставленик Росії Дмитро Саламатін. Проте ніколи не був військовим аналітиком, про що теж заявив на російські телекамери.
...У травні СБУ затримала офіцера Чорнобая, який проходив службу у Генеральному штабі ЗС України. У чому ж звинуватили підполковника? Виявляється, він спільно з представником «ДНР» розповсюджував серед особового складу добровольчих батальйонів і волонтерів інформацію про надмірні втрати серед наших бійців. Звісно, що чутки про це могли деморалізувати вояків. Окрім цього, офіцер-зрадник інформував російських журналістів про місця виникнення різних провокацій, спрямованих нібито на підтримку «ДНР» і «ЛНР» українським народом.
Російські спецслужби, зокрема, ФСБ та ГРУ, докладають максимум зусиль для вербування своїх агентів серед військовослужбовців ЗС, інших військових формувань, які беруть участь в антитерористичній операції. В абсолютній більшості ці зусилля виявляються марними. Проте, на жаль, інколи у їхні тенета потрапляють і офіцери спеціальних служб нашої країни, на яких якраз покладаються завдання, пов’язані з протидією іноземних спецслужб.
Так, підполковник Третяк, який проходив службу в одному з територіальних підрозділів СБУ у Донецькій області, — один із них. Його, за інформацією представників цієї спецслужби, теж завербували співробітники ГРУ Росії. Виконуючи завдання росіян, він збирав і передавав їм матеріали з обмеженим доступом щодо службово-оперативної діяльності, інформацію про кількісні показники особового складу Збройних Сил та Національної гвардії, місця його дислокації та наявність озброєння і військової техніки.
Прикро, але факт: тисячі українських військовиків, які проходили службу в Криму, зрадили Українську державу. На сьогодні проти всіх них порушено кримінальні справи. Настане день, коли їм доведеться відповідати за свої вчинки. До речі, вже є перший прецедент: старший матрос ВМС ЗС України Володимир Суханов притягнутий до кримінальної відповідальності.
На жаль, і зараз в Україні є люди, готові працювати на ворога. Приміром, старший лейтенант А. збирав інформацію про польоти винищувачів наших Повітряних сил, системи паролів, позивні, маршрути рухів, радіочастоти літаків. І наполегливо шукав можливість передати їх російським спецслужбам, розраховуючи добре заробити. І «заробив»: офіцера, затриманого на гарячому, при спробі передати зібрану інформацію співробітнику ФСБ Росії Орджонікідзевським судом міста Запоріжжя засуджено до 12 років позбавлення волі.
Ми багато говоримо про так звану п’яту колону — людей, які ненавидять Україну і готові служити її ворогу. На жаль, є вона і серед людей у погонах. Заради грошей, гарного життя вони зрадили свою Батьківщину, своїх бойових побратимів, на їхній совісті, якщо вона є, загибель багатьох із них. Адже саме завдяки отриманій від них інформації російсько-терористичні банди наносять артилерійсько-мінометні удари по наших військах.
Зрада — один із найогидніших вчинків, на які тільки здатна людина. Тих, хто зрадив, спокусившись грошима, жінкою чи якоюсь іншою вигодою, завжди зневажали. Навіть нові господарі їм ніколи не довіряли. Адже давно відомо: людина, яка одного разу зрадила своїх, без будь-яких вагань зможе знову зрадити будь-кого. Доля таких людей, як правило, трагічна. Не всі, але багато хто з них потім розкаюється, до кінця днів своїх відчуваючи провину перед людьми, яких зрадив. Є чимало прикладів, коли такі люди, не витерпівши душевних мук, вкорочують собі віку.
Найвідоміший в історії людства зрадник Іуда Іскаріот був одним з учнів Ісуса Христа. Однак в історію християнства, усього людства він увійшов насамперед як зрадник свого Учителя. Його поцілунок став класичним символом лицемірства, підлості. Теперішні зрадники, звісно, не увійдуть в історію: не той масштаб. Але й вони, як іуди, жили на цій землі, пили воду з її джерел, навчалися, в них вірили і на них надіялися. Проте у лиху годину продали свої душі дияволу. За це їм не буде прощення ні від Бога, ні від людей.
Сергій ЗЯТЬЄВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».