Початок грудня став напруженим для соціально-політичної ситуації в Іраку. Падіння світових цін на нафту, корупція, належність більшості нафтових іракських родовищ іноземним транснаціональним корпораціям радикально скоротили надходження до іракського державного бюджету.

Внаслідок цього максимально погіршилося соціальне становище багатьох іракців, які не можуть знайти роботу та елементарно позбавлені доходів, аби повсякденно виживати. Це мотивувало багатьох іракців до масових протестів у Багдаді, Басрі та інших містах країни. За результатами цих протестів загинуло майже п’ять десятків мирних жителів.

Демократи у палаті представників США висунули звинувачення президенту США Дональду Трампу за двома статтями у справі про імпічмент — зловживання владою та перешкоджання роботі Конгресу.

Про це заявив голова юридичного комітету палати представників Джеррі Надлер, повідомляє CNN.
«Зловживання владою є порушенням, яке підпадає під імпічмент, для президента, який використовував владу для отримання неправомірної персональної вигоди і при цьому ігнорував національні інтереси. Саме це президент Трамп зробив, коли вимагав і тиснув на Україну для втручання в наші президентські вибори у 2020 році», — сказав він.

9 грудня в Парижі були сказані певні речі, яким варто приділити особливу увагу.

Наприклад, заява Ангели Меркель: «Є питання, чи цей документ закам’янілий, чи його можливо змінювати. Адже є певні пропозиції Президента Зеленського щодо його зміни», — наголосила фрау Меркель й одразу ж додала: — Ми сподіваємося, що цей документ знову буде гнучким і що він буде оживлений».
По-перше, це висловлювання прозвучало не просто так і, схоже, про це точно йшлося під час непублічної частини саміту.
По-друге, цей факт є дуже важливим насамперед для України. оскільки справа у тому, що Мінські угоди підписувались у вересні 2014 року як виключно політичне рішення і під тиском. Вони не були розраховані на настільки тривалий період виконання, а точніше — невиконання.

Перемовини не можуть бути результативними, коли сам «автор» цієї війни сидить за столом на рівних, а всі інші уникають йому казати, хто він.

«Україна і Російська Федерація досягли певного прогресу на зустрічі в Парижі, однак поки що залишаються далекими від вирішення питань», — найнейтральніша фраза з усіх коментарів — цілком слушна і доволі невиразна водночас. Як і сам результат переговорів.
Тому навіть там, де думки коментаторів серйозно розходяться на крайнощі, вони звучать не як «зрада чи перемога», а як «скоріше перемога, ніж зрада» (і навпаки) — якось так.

Після зустрічі в Парижі представників так званої «нормандської четвірки» більшість політичних експертів, дипломатів та міжнародників доволі непогано оцінюють результати зустрічі. Попри застереження і протести, що новий Президент може чи то «здати Україну», чи перейти «червоні лінії», таких загроз цього тижня експерти не побачили.

Отже, після зустрічі стало відомо, що лідери країн домовилися про обмін полоненими у форматі «всіх на всіх» уже до нового року, але з обмовкою. Також задекларували домовленість про припинення вогню і часткове розведення сил на Донбасі на трьох нових ділянках, які не озвучили. Президенти також хочуть відкрити нові пункти пропуску на лінії розмежування.