На по­точ­но­му тиж­ні Па­па Рим­ський Фран­циск по­бу­вав у Мек­си­ці. Це на­ра­зі най­біль­ша ка­то­лиць­ка кра­їна у сві­ті. У ка­то­ли­ків три­ває Ве­ли­кий піст — час ос­мис­лен­ня бут­тя. Сим­во­ліч­но, що в цей же час Пат­рі­арх Ки­ри­ло від­ві­дує та­кож низ­ку ла­ти­но­аме­ри­кан­ських кра­їн — Ку­бу, Бра­зи­лію, Па­ра­гвай. 
Утім, у цен­трі об­го­во­рен­ня за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції за­ли­шаю­ть­ся ре­зуль­та­ти зу­стрі­чі, яка від­бу­ла­ся 12 лю­то­го 2016 ро­ку в аеро­пор­ту Га­ва­ни між Па­пою Рим­ським Фран­цис­ком і Пат­рі­ар­хом Ро­сій­ської пра­во­слав­ної церк­ви Ки­ри­лом.

Дня­ми від­бу­ли­ся по­пе­ред­ні ви­бо­ри кан­ди­да­тів від Де­мо­кра­тич­ної пар­тії та Рес­пуб­лі­кан­ської пар­тії у шта­ті Нью-Гемп­шир. У та­бо­рі рес­пуб­лі­кан­ців цьо­го ра­зу пе­ре­мо­гу свят­ку­вав До­нальд Трамп. Не­спо­ді­ван­кою ста­ло дру­ге міс­це гу­бер­на­то­ра шта­ту Ога­йо Джо­на Кей­сі­ка. Він обій­шов ко­лиш­ньо­го пе­ре­мож­ця в Айо­ві се­на­то­ра від Те­ха­са Те­да Кру­за.

Такий результат праймеріз ще більше заплутав ситуацію в таборі республіканців. У першій п’ятірці залишаються ще два досить потужних кандидати: колишній нейрохірург афроамериканець Бен Карсон та представник династії Бушів — Джебб. Американські політтехнологи вважають, що знадобиться ще два-три раунди виборів у більших за розмірами штатах, аби чітко визначилися два головні претенденти на висунення від Республіканської партії на листопадових виборах президента США.

Після завершення Першої світової війни засновник сучасної Туреччини Мустафа Ататюрк установив жорсткі правила поводження з національними меншинами, які нова держава отримала у спадок від Османської імперії. Усім національним меншинам було запропоновано стати турками та відмовитися від власної ідентичності.
Дуже швидко цей асиміляційний курс зіштовхнувся з опором від найбільшої національної меншини Туреччини — курдів. Саме курди — найчисельніший народ на землі, який не має власної національної держави. Надія на її створення виникла після Першої світової війни, але згасла вже за її результатами.

За умов, ко­ли між­на­род­ні ор­га­ні­за­ції, які за сво­їми ста­тут­ни­ми нор­ма­ми по­кли­ка­ні бу­ти май­дан­чи­ком для діа­ло­гу з пи­тань гло­баль­ної без­пе­ки, па­ра­лі­зо­ва­ні про­ти­сто­ян­ням Ро­сії і За­хо­ду, зна­ко­вою по­ді­єю що­ро­ку стає Мюн­хен­ська кон­фе­рен­ція з пи­тань без­пе­ки. Во­на є своє­рід­ним про­дов­жен­ням діа­ло­гу, який на­при­кін­ці січ­ня у Да­во­сі що­річ­но ор­га­ні­зо­вує сві­то­ва біз­нес-елі­та.

Традиційно насиченим був і порядок денний обговорень, запропонованих на цьогорічній Мюнхенській конференції. У доповіді із безпеки зазначалося, що однією з головних тем для обговорення буде зростаюча нестабільність у світі. За рік, який минув від часів попередньої такої конференції, проблеми з безпекою тільки загострюються.

На ка­лен­да­рі — лю­тий 2016-го. На Хре­ща­ти­ку, Май­да­ні Не­за­леж­но­сті га­мір­но, люд­но і на­віть ве­се­ло. А два ро­ки то­му тут, у цен­трі Ки­єва, про­ли­ла­ся кров со­тень лю­дей, які пов­ста­ли про­ти не­спра­вед­ли­во­сті, по­лі­тич­них пе­ре­слі­ду­вань ре­жи­мом Яну­ко­ви­ча. Їх не ли­ше жор­сто­ко би­ли кий­ка­ми, а й роз­стрі­лю­ва­ли снай­пе­ри...

По­чи­на­ло­ся все так...
У новітній історії України було чимало буремних подій. Але Майдан 2013–2014 років увійшов у нашу історію, як символ всенародного спротиву проти диктаторського режиму президента Януковича. Ще незадовго до його початку, як свідчили соціологічні опитування, мало хто вірив у те, що Віктор Федорович не обиратиметься і вдруге. Та не так сталося, як гадалося

По­лі­тич­на кри­за в Ук­раї­ні ся­гає сво­го апо­гею. Ста­ло­ся це піс­ля вів­тор­ко­во­го не­вда­ло­го го­ло­су­ван­ня за уря­до­ву від­став­ку. Як­що по­рів­ню­ва­ти те, що ста­ло­ся 16 лю­то­го у Вер­хов­ній Ра­ді зі шко­ляр­ством, мож­на ска­за­ти, що віт­чиз­ня­но­му уря­до­ві ви­ста­ви­ли «двій­ку», од­нак зі шко­ли за ка­тас­тро­фіч­ну не­успіш­ність так і не ви­гна­ли. І на­віть бать­ків «на ки­лим» до ди­рек­то­ра по­ки що не ви­кли­ка­ли...

У політичних кулуарах після невдалої спроби відправити у відставку Кабінет Міністрів навіть почали напівжартома-напівсерйозно подейкувати про те, що Верховна Рада має ухвалити закон про заборону висловлювати недовіру урядам у лютому.