Ве­ли­ка Бри­та­нія про­дов­жує не­прос­тий про­цес при­сто­су­ван­ня до на­слід­ків ре­фе­рен­ду­му 23 черв­ня про ви­хід з Єв­ро­со­юзу. Він став справж­нім зем­ле­тру­сом для пар­тій­ної сис­те­ми кра­їни.

Правляча Консервативна партія, аби не загострювати внутрішньополітичних протиріч, досить швидко вирішила питання нового лідера та замінила прем’єрміністра. Міністр внутрішніх справ у попередньому уряді Девіда Кемерона 59річна Тереза Мей стала новим прем’єрміністром Великої Британії.
Німецькі засоби масової інформації швидко назвали її «британською Ангелою Меркель», натомість британські ЗМІ порівняли Терезу Мей із Маргарет Тетчер. Дійсно, Тереза Мей стала другою в історії Великої Британії жінкою, яка зайняла найвищу посаду у системі виконавчої влади.

Тер­акт, ско­єний 14 лип­ня 2016 ро­ку у Ніц­ці, до­дав до тра­ди­цій свят­ку­ван­ня на­ціо­наль­но­го дня Фран­ції — взят­тя Бас­ти­лії тра­гіч­ний кон­текст. На­га­да­ємо, що взим­ку 2015 ро­ку став­ся те­ро­рис­тич­ний на­пад на ре­дак­цію гу­мо­рис­тич­но­го ви­дан­ня «Шар­лі Еб­до», а у лис­то­па­ді 2015 ро­ку від­бу­ла­ся ма­со­ва­на те­ро­рис­тич­на ата­ка на ту­рис­тич­ні об’­єк­ти Па­ри­жа.

Після цього у країні було запроваджено надзвичайний стан у сфері безпеки, завдяки чому чемпіонат Європи з футболу відбувся без гучних терактів. Але, на думку експертів з питань безпеки, не було вирішено ключового питання внутрішньої безпеки — координації роботи всіх правоохоронних органів, які відповідають за запобігання терактам. Попри епоху гучних терактів у Франції досі зберігається система, коли армія, жандармерія, розвідка і контррозвідка мають власні правила роботи на випадок терористичної загрози. Причому ці правила частогусто суперечать одні одним.

У се­ре­ду вран­ці в цен­трі Ки­єва ви­бух­нув ав­то­мо­біль, вна­слі­док чо­го за­ги­нув ві­до­мий жур­на­ліст Пав­ло Ше­ре­мет. 
Авто вибухнуло на розі вулиці Богдана Хмельницького і Івана Франка. За інформацією «Української правди», машина належала власниці «УП» Олені Притулі, але її в цей час в автомобілі не було.
Попередня кваліфікація вибуху автомобіля в центрі Києва, внаслідок якого загинув журналіст Павло Шеремет, — умисне вбивство.
Про це повідомили у пресслужбі Управління Нацполіції у м. Києві.
Зібрані відомості за цим фактом зареєстровані у Шевченківському управлінні поліції ГУНП у м. Києві. Попередньо слідчі кваліфікують цю подію як умисне вбивство. Розпочато досудове розслідування.

Гро­мад­ськість ві­рить тіль­ки у по­лі­тич­ні при­чи­ни зло­чи­ну. По­ки слід­чі фор­му­лю­ють ду­же за­галь­ні — від про­фе­сій­ної ді­яль­но­сті до не­при­яз­них сто­сун­ків — вер­сії мо­ти­вів убив­ства Пав­ла Ше­ре­ме­та, про­фе­сій­но не по­спі­ша­ючи з їх кон­кре­ти­за­цією, по­лі­тич­но ак­тив­на час­ти­на су­спіль­ства у цьо­му се­бе не стри­мує.

Звісно, інформації у активістів замало, менше, ніж у слідчих, тому версії висуваються у, так би мовити, найширшому спектрі. Хоча, з іншого боку, показово, що побутові, неполітичні версії не звучать. Маємо своєрідний «консенсус» громадськості: вбивство політичне, з логічним включенням в це означення і професійної діяльності Шеремета. Цими рамками — політичний злочин — і обмежуються «громадські» версії.

По­при те що День Дер­жав­но­го пра­по­ра Ук­раї­ни офі­цій­но свят­ку­єть­ся у серп­ні, міль­йо­ни на­ших спів­віт­чиз­ни­ків охо­че від­да­ють пе­ре­ва­гу і на­ма­гаю­ть­ся не про­пус­ти­ти ін­шої да­ти — 24 лип­ня. Са­ме у цей день 26 ро­ків то­му ста­ла­ся по­дія, яку ба­га­то лю­дей вва­жа­ють най­яск­ра­ві­шою в ук­ра­їн­ській сто­ли­ці кін­ця 80-х — по­чат­ку 90-х ро­ків.

Власне, це — невипадково. Адже саме того дня синьожовтий прапор було піднято над Київською міською радою. Причому свідками такого підняття стали, за найскромнішими підрахунками, близько 200 тисяч киян та гостей столиці. Зібрання, масовість якого вражала тоді і, вочевидь, здатна вразити тепер.
Передусім варто зауважити, що синьожовтий стяг спершу замайорів над столицею лише поруч з офіційним на той час радянським прапором.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ В ПЕРІОД СВОГО МІЖСЕЗОННЯ ПОПОВНИЛАСЯ НОВИМИ ОБЛИЧЧЯМИ

Про­мі­жне свя­то де­мо­кра­тії не при­нес­ло яки­хось оче­вид­них не­спо­ді­ва­нок. Втім, де­які при­во­ди для роз­ду­мів усе ж та­ки по­да­ру­ва­ло. Про них і по­го­во­ри­мо.

Вочевидь, найбільше результатами проміжних виборів має бути задоволена партія, котра уже не перший місяць ратує за проведення масштабних дострокових виборів до парламенту, — «Батьківщина». Політична сила Юлії Тимошенко 17 липня поповнилася двома депутатами, а це означає, що вже на початку вересня найменш чисельна парламентська фракція зросте з 19 до 21 обранця. Перемогу висуванці «Батьківщини» відсвяткували у 151-му окрузі на Полтавщині та у 183-му на Херсонщині.
У Полтавській області своїх конкурентів випередив Руслан Богдан. За нього проголосувало 21,8% виборців, що на п’ять відсотків більше, ніж за найближчого конкурента — мера міста Пирятин, соціаліста-самовисуванця Олексія Рябоконя.