На по­чат­ку лип­ня роз­по­ча­ла­ся де­но­мі­на­ція бі­ло­ру­ської на­ціо­наль­ної гро­шо­вої оди­ни­ці, яка три­ва­ти­ме до кін­ця по­точ­но­го ро­ку. 
Бі­ло­ру­ська вла­да по­дає цю по­дію як од­но­знач­но по­зи­тив­ну, та­ку, що має сти­му­лю­ва­ти роз­ви­ток на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки та від­кри­ти бі­ло­ру­ським ви­роб­ни­кам но­ві рин­ки збу­ту за ме­жа­ми Єв­ра­зій­сько­го еко­но­міч­но­го со­юзу.

Зокрема, такі перспективи Мінськ вбачає на ринку країн Шанхайської організації співробітництва. Попри історичний символізм і важливість деномінації, котра позбавить білорусів «мільйонів» у гаманці, вона навряд чи безпосередньо вплине на перебіг виборчої кампанії до нижньої палати парламенту Республіки Білорусь.
За два місяці до виборів, запланованих на 11 вересня 2016 року, Центральна виборча комісія Республіки Білорусь завершила формування мажоритарних виборчих округів.

10 лип­ня 2016 ро­ку в Япо­нії від­бу­ли­ся ви­бо­ри до верх­ньої па­ла­ти пар­ла­мен­ту кра­їни. Кож­ні три ро­ки так на по­ло­ви­ну онов­лює­ть­ся склад де­пу­та­тів цієї па­ла­ти. 
Ця япон­ська по­лі­тич­на тра­ди­ція дає мож­ли­вість за­ко­но­дав­чо­му ор­га­ну швид­ше ре­агу­ва­ти на змі­ну по­лі­тич­них упо­до­бань гро­ма­дян та опе­ра­тив­но вно­си­ти ко­рек­ти­ви до кур­су ви­ко­нав­чої вла­ди.

Такий електоральний інструментарій допомагає виправляти помилки державного курсу в реальному часі, не відкладаючи це на розсуд наступних поколінь. Переваги цієї системи виборів стали очевидними на початку 1990х років, коли Японія опинилась у глибокій економічній депресії, що посилювалася застоєм у правлячій із 1948 року Ліберальнодемократичній партії.
Динамічна зміна депутатів дала можливість еволюційним, а не катастрофічнореволюційним шляхом оновити правлячу еліту та залучити нові політичні сили до управління країною.

10 лип­ня 2016 ро­ку в Япо­нії від­бу­ли­ся ви­бо­ри до верх­ньої па­ла­ти пар­ла­мен­ту кра­їни. Кож­ні три ро­ки так на по­ло­ви­ну онов­лює­ть­ся склад де­пу­та­тів цієї па­ла­ти. 
Ця япон­ська по­лі­тич­на тра­ди­ція дає мож­ли­вість за­ко­но­дав­чо­му ор­га­ну швид­ше ре­агу­ва­ти на змі­ну по­лі­тич­них упо­до­бань гро­ма­дян та опе­ра­тив­но вно­си­ти ко­рек­ти­ви до кур­су ви­ко­нав­чої вла­ди.

Такий електоральний інструментарій допомагає виправляти помилки державного курсу в реальному часі, не відкладаючи це на розсуд наступних поколінь. Переваги цієї системи виборів стали очевидними на початку 1990х років, коли Японія опинилась у глибокій економічній депресії, що посилювалася застоєм у правлячій із 1948 року Ліберальнодемократичній партії.
Динамічна зміна депутатів дала можливість еволюційним, а не катастрофічнореволюційним шляхом оновити правлячу еліту та залучити нові політичні сили до управління країною.

ОПИ­НИ­ЛА­СЯ УК­РАЇ­НА З УХВА­ЛЕН­НЯМ ДЕ­КЛА­РА­ЦІЇ ПРО ДЕР­ЖАВ­НИЙ СУ­ВЕ­РЕ­НІ­ТЕТ

16 ЛИП­НЯ — 26 РО­КІВ ВІД ДНЯ ПРО­ГО­ЛО­ШЕН­НЯ ДЕ­КЛА­РА­ЦІЇ ПРО ДЕР­ЖАВ­НИЙ СУ­ВЕ­РЕ­НІ­ТЕТ УК­РАЇ­НИ

По­ча­ток кін­ця ра­дян­ської ім­пе­рії
Кінець 80-х — початок 90-х років минулого століття. На теренах радянської імперії палахкотять міжнаціональні конфлікти. Зокрема, відбуваються сутички між вірменами і азербайджанцями у Нагірному Карабасі, підрозділи радянської армії жорстоко розганяють мирних мітингувальників у Тбілісі, а в киргизькому місті Ош під час збройного протистояння між узбеками і киргизами гинуть тисячі людей. Кремль не встигає «гасити» це полум’я.
Стає зрозумілим: імперія, проіснувавши понад 70 років, агонізує, адже і в інших її республіках набирає обертів боротьба народів за цілковиту незалежність. Приміром, 11 березня 1990 року її проголошує Литва, на черзі її сусідки — Латвія та Естонія.

Як­що фор­маль­но по­ди­ви­ти­ся на ста­тис­ти­ку ро­бо­ти Вер­хов­ної Ра­ди Ук­раї­ни, ви­хо­дить, що ни­ніш­ні на­род­ні об­ран­ці — най­біль­ші по­руш­ни­ки Ко­дек­су за­ко­нів про пра­цю. Адже, від­по­від­но до цьо­го до­ку­мен­та, кож­но­му гро­ма­дя­ни­но­ві га­ран­тує­ть­ся опла­чу­ва­на від­пуст­ка. 
Але де­пу­та­ти VIII скли­кан­ня офі­цій­но ще жод­но­го ра­зу на за­слу­же­ний від­по­чи­нок не хо­ди­ли та й ни­ніш­ню літ­ню кам­па­нію пла­ну­ють озна­ме­ну­ва­ти від­мо­вою за­кри­ва­ти по­точ­ну пар­ла­мент­ську се­сію...

Варто відзначити, що нинішнє парламентське літо поки що розвивається, ніби під копірку з торішнім. У 2015-му так само відбувалися проміжні вибори (щоправда, не в семи, а лише в одному виборчому окрузі, хоча кампанія від того не була менш брудною).