№ 3 (24050)
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Травень 28, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 16 Сiчень 2015 19:16

Податок на нерухомість

Переважна більшість житлових об’єктів в Україні не підпадає під чинність податку на нерухомість, який буде справлятися з 2015 р.
Про це на брифінгу в Кабінеті Міністрів України заявив заступник міністра фінансів Денис Фудашкін.
Передбачено на рівні Верховної Ради, що площа, яка не буде оподатковуватися, незалежно від рішення місцевих громад становитиме для квартир 60 м2, для житлових будинків — 120 м2. Середня площа на території України сьогодні становить 56,6 м2. Отже, домінуюча кількість об’єктів нерухомості не підпадатиме під обкладення таким податком, сказав Д. Фудашкін.
Заступник міністра сказав, що новий податок передбачає оподаткування лише площі, яка перевищує зазначену в законі межу. При цьому місцеві громади мають повноваження збільшити обсяг пільгової площі, яка не підлягає оподаткуванню. Податок буде справлятися один раз на рік.

Уряд не вва­жає за по­тріб­не під­ви­щу­ва­ти пен­сій­ний вік укра­їн­ців до 65 ро­ків.

Про це заявив в інтерв’ю для Укрінформу голова правління Пенсійного фонду України Олексій Зарудний.
«Хочу заспокоїти українців. Питання підвищення пенсійного віку до 65 років знято. Тим більше що уряд і не ініціював такого кроку», — сказав О. Зарудний.
Крім того, він розвіяв міф про начебто наміри уряду заборонити одержувати пенсійні виплати працюючим пенсіонерам.
«Для нас нині це неприйнятно. По-перше, чимало пенсіонерів змушені працювати не від хорошого життя, оскільки у них невисокі пенсії, а по-друге, працюючі пенсіонери є також платниками внесків до Пенсійного фонду і податків до бюджету», — пояснив голова правління Фонду.

Уряд за­пла­ну­вав під­ви­щи­ти со­ці­аль­ні стан­дар­ти — в пер­шу чер­гу мі­ні­маль­ну за­ро­біт­ну пла­ту та про­жит­ко­вий мі­ні­мум— з 1 груд­ня 2015 р. на 13%. Для Ук­раї­ни в її еко­но­міч­но­му ста­ні це ду­же опти­міс­тич­ний сце­на­рій, який мож­на ре­алі­зу­ва­ти ли­ше то­ді, ко­ли бу­де про­ве­де­но по­тріб­ні ре­фор­ми. На цьо­му на­го­ло­сив мі­ністр со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки Ук­раї­ни Пав­ло Розенко в ефі­рі ра­діо «Сво­бо­да», йдеть­ся в по­ві­дом­лен­ні Мін­соц­по­лі­ти­ки.

Міністр зазначив, що уряд працює на підставі Коаліційної угоди та Програми діяльності. І відповідно до цих документів зміни відбудуться за трьома позиціями — в пенсійній системі, системі пільг, державному управлінні.
Уже ухвалено рішення про суттєве скорочення державних видатків, адже коефіцієнт корисної дії величезної чиновницької машини, яка зараз є в Україні, дорівнює нулю. Тому уряд поставив завдання,
і в Законі України це написано, — щонайменше на 20% скоротити державний апарат, у тому числі працівників державних підприємств; тобто відбудеться суттєве скорочення на утримання державного апарату в цілому, повідомив П. Розенко.

П'ятниця, 16 Сiчень 2015 18:56

Голосування ногами

У 2014 ро­ці на 69% біль­ше ро­сій­ських муль­ти­міль­йо­не­рів от­ри­ма­ли у Ве­ли­ко­бри­та­нії так зва­ні ін­вес­ти­цій­ні ві­зи. Їх на­да­ють тим іно­зем­цям з-по­за меж Єв­ро­со­юзу, які до лис­то­па­да ін­вес­ту­ва­ли на Ос­тро­вах від 1 до 10 міль­йо­нів фун­тів. Че­рез 2–5 ро­ків (за­леж­но від об­ся­гу ін­вес­то­ва­но­го ка­пі­та­лу) во­ни мо­жуть роз­ра­хо­ву­ва­ти на пра­во по­стій­но­го пе­ре­бу­ван­ня, а ще че­рез кіль­ка ро­ків — на гро­ма­дян­ство.

Представники британських юридичних контор, які обслуговують росіян, кажуть, що їхніх клієнтів «цікавить передовсім громадянство». Проте 95% віз отримують дружини та інші члени родин мультимільйонерів. Після інвестування бізнесмени перевозять їх на береги Темзи. Один із них, який купив у Лондоні резиденцію за 20 мільйонів фунтів (а тепер перебудовує її, щоб у підвалі зробити басейн), сказав газеті «Санді Таймс»: «Я переселяюсь у Лондон через багато причин, але найголовнішою є безпека сім’ї і душевний спокій».
Попит на британські інвестиційні візи збільшився у 2014 році не тільки через проблеми у самій Росії: їхня батьківщина веде війну в Україні, потрапила під західні санкції і в 2015-му буде переживати економічну рецесію. Посиленому викупу віз сприяла дискусія у Великобританії щодо зміни засад їх надання і навіть скасування. У листопаді минулого року остаточно вирішено, що охочі отримати візу мусять інвестувати щонайменше 2 мільйони фунтів.

П'ятниця, 16 Сiчень 2015 18:53

Ізраїльська політика змінюється?

Із­ра­їль­ська по­лі­тич­на сце­на до­сить спе­ци­фіч­на — низь­кий ви­бор­чий по­ріг до­зво­ляє на­віть ма­лим пар­ті­ям по­тра­пи­ти до пар­ла­мен­ту. Пар­тій­не роз­дріб­нен­ня при­во­дить до ство­рен­ня ши­ро­ких, час­то ек­зо­тич­них ко­алі­цій, які не­од­но­ра­зо­во ви­кли­ка­ли уря­до­ві кри­зи. Ни­ніш­ньо­му пра­во­му уря­ду до­сить дов­го вда­ва­лось уни­ка­ти кри­зи, але 8 груд­ня 2014 ро­ку все ж та­ки до­ве­ло­ся роз­пус­ти­ти пар­ла­мент. Го­лов­на ін­три­га на­ступ­них ви­бо­рів: чи при­пи­нить­ся до­мі­ну­ван­ня Лі­ку­ду на по­лі­тич­ній сце­ні і чи лі­вій Пар­тії пра­ці вдасть­ся взя­ти стер­но вла­ди у свої ру­ки та змі­ни­ти на­прям ру­ху Із­ра­їлю.

З часу, коли у березні 2001 року уряд очолив Аріель Шарон з Лікуду, ізраїльська політика має виразний правий крен. Навіть вихід зі складу своєї батьківської партії і створення тодішнім прем’єром центристської Кадіми, якій у 2006 році під керівництвом Ехуда Ольмерта вдалось утворити новий уряд, підтверджує цю тенденцію.
Уже майже 13 років Ізраїлем керують лідери з чітко окресленими правими поглядами. Посилили свої позиції також інші праві угруповання. Під час останніх виборів до кнесету, проведених у 2013 році, Беньямін Нетаньяху — нинішній прем’єр із Лікуду — не мав серйозного конкурента до прем’єрського крісла і невідомим був лише склад урядової коаліції.

Днями представницька китайська делегація побувала у Венесуелі. Цей візит засвідчив декілька глобальних тенденцій, які матимуть тривалий ефект. Насамперед цікавий час, який китайці обрали для візиту до Каракаса, адже основна увага світової громадськості зараз прикута до бурхливих подій в Європі та на Близькому Сході.
Гостра конкурентна боротьба за сфери впливу між США і Китаєм розгортається на наших очах у Латинській Америці. Наприкінці 2014 року китайські інвестори допомогли Аргентині погасити значну частину заборгованості перед США. Формою оплати Пекіна стали аргентинські землі, на які прийшли китайські сільськогосподарські фірми.
Водночас як тільки Вашингтон відкрито заявив, що всіляко перешкоджатиме реалізації китайського проекту з побудови Нікарагуанського каналу, який, за задумом пекінських інвесторів, має стати альтернативою Панамському каналу, відразу Китай активізувався у Венесуелі. Економіка цієї латиноамериканської нафтовидобувної держави вже не перший рік потерпає від стрімкого падіння світових цін на нафту.
Помітно змінилася ситуація із союзниками Венесуели. Росія, опинившись під ударом економічних санкцій, значно більше уваги приділяє власним проблемам. Найближчий союзник Венесуели у Латинській Америці — Куба зайнята відновленням дипломатичних відносин із США, які були перервані п’ятдесят п’ять років тому.

17 грудня 2014 року в Аргентині відбувся саміт країн Спільного ринку Південної Америки (МЕРКОСУР). Цей торговельний блок було створено двадцять п’ять років тому Аргентиною, Бразилією та Уругваєм. Відтоді МЕРКОСУР суттєво розширився і нині об’єднує економічні можливості більшості великих і середніх держав Латинської Америки.
Утім, як і для будь-якого торговельного блоку, йому властиві протиріччя, обумовлені різним рівнем розвитку національних економік держав-учасниць, гострою внутрішньо регіональною конкуренцією за внутрішні і зовнішні інвестиції та ринки збуту.
На початку ХХІ століття намітилися сильні сторони діяльності МЕРКОСУРу, пов’язані передусім з ідеологічною спорідненістю правлячих режимів у більшості держав-членів. Від Аргентини і Бразилії до Болівії, Венесуели, Еквадору й Парагваю це були соціально-орієнтовані режими, які відрізнялися один від одного відтінками червоного окрасу: від радикальних венесуельських соціалістів до поміркованих бразильських соціал-демократів.
Символом їхнього спільного ідеологічного підґрунтя стала протидія ініціативі США щодо створення Панамериканської зони вільної торгівлі у складі Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА) та Спільного ринку Південної Америки (МЕРКОСУР). Однак більшість латиноамериканських держав виявилася неготовою визнати домінування США в цій гіпотетичній зоні вільної торгівлі.

Перші новорічні тижні позначилися у Німеччині символічними політичними демонстраціями. У саксонській столиці Дрездені масштабні виступи провели прихильники руху «Європейські патріоти проти ісламізації Старого світу» (німецькомовне скорочення — ПЕГІДА), який виник восени 2014 року як на перший погляд несумісне поєднання радикальних футбольних фанатів і окремих представників німецького середнього класу. Здається, багатьом бюргерам хочеться доповнити традиційне марксистське гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся» запитанням: «Але чому в Німеччині?»
У відповідь соціал-демократи зібрали своїх прихильників на мітинги проти ксенофобів. Бундесканцлер Ангела Меркель також звинуватила прихильників ПЕГІДА у ідеологічних симпатіях до неонацистських політичних сил. Хоча останні, зокрема Німецький народний союз або республіканці, не приховують ще більш радикальних гасел щодо обмеження міграції в Німеччину, ніж ПЕГІДА. Більш ідеологічно близькою до руху ПЕГІДА виглядає ще одна позапарламентська партія «Альтернатива для Німеччини», яка вимагає безумовного виселення з Німеччини іноземців, які не мають постійної роботи або скоїли злочини.
Черговий поштовх запеклим німецьким дискусіям щодо міграції дали терористичні акти, скоєні 7-го і 9 січня у Франції. Зокрема, після терористичної атаки на французький гумористичний журнал «Шарлі Ебдо» карикатури на пророка опублікувала одна гамбурзька газета. У відповідь у неділю 11 січня, коли у Парижі відбувався Марш свободи проти тероризму, редакція гамбурзької газети була спалена.

7 січ­ня 2015 ро­ку те­ро­рис­ти ата­ку­ва­ли ре­дак­цію гу­мо­рис­тич­но­го жур­на­лу «Шар­лі Еб­до» у Па­ри­жі. Ви­дан­ня ста­ло сим­во­лом сво­бо­ди сло­ва, вод­но­час мак­си­маль­но за­гос­трив­ши віч­ну проб­ле­му сво­бо­ди сло­ва і су­спіль­ної мо­ра­лі, гу­ма­ніз­му і то­ле­рант­но­сті.

Зазвичай постмодернізм визнає за абсолютну цінність лише свободу, причому без розрізнення «свободи зла» та «свободи добра». Не кажучи вже про золоте правило людської моралі: не робити іншим того, чого не бажаєш собі. Так постмодерністські цінності Європи зіштовхнулися з фактично домодерними цінностями радикальних ісламістів. Від часів Великої французької революції, яка у глобальному масштабі принесла гасла свободи, рівності й братерства, іслам переживає непросту історичну епоху пристосування до сучасності.
Як послідовно монотеїстична релігія іслам скептично ставиться до плюралізму цінностей, які по волі чи по неволі заперечують саме право на буття цієї світової релігії. Тож невипадково від 1950-х років набирає популярності в мусульманській громаді ідея повернення до початкового ісламу, тобто до його жорстко монотеїстичної версії.
У середовищі більшості мусульманської громади — сунітів ця тенденція представлена саудівськими ваххабітами, яких за пуританський світогляд часто називають «протестантами ісламу». Шиїтську версію ісламського радикалізму після ісламської революції 1979 року презентує Іран та підтриманий Тегераном рух ХЕЗБОЛЛА.

КОЛИШНІЙ НАЧАЛЬНИК ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗС УКРАЇНИ ГЕНЕРАЛ-ПОЛКОВНИК АНАТОЛІЙ ЛОПАТА:
УКРАЇНСЬКА ВЛАДА, СХОЖЕ, ВПЕРШЕ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО АРМІЇ ОБЛИЧЧЯМ...

У вій­сь­ко­вій сфе­рі Ук­раї­ни від­бу­ваю­ть­ся змі­ни, які так чи інак­ше тор­каю­ть­ся біль­шо­сті на­ших спів­віт­чиз­ни­ків. Зок­ре­ма, ого­ло­ше­но про мо­бі­лі­за­цію до вій­ська, від­нов­лен­ня при­зо­ву укра­їн­ців на стро­ко­ву служ­бу.

Чи до­зво­лить це на­шій дер­жа­ві сут­тє­во по­си­ли­ти обо­ро­но­здат­ність? Хто і скіль­ки слу­жи­ти­ме у вій­ську?
На ці та ін­ші за­пи­тан­ня ми по­про­си­ли від­по­віс­ти ге­не­рал-пол­ков­ни­ка Ана­то­лія Ло­па­ту — ко­лиш­ньо­го на­чаль­ни­ка Ге­не­раль­но­го шта­бу Зброй­них Сил Ук­раї­ни, а ни­ні зна­но­го вій­сь­ко­во­го екс­пер­та.

— Кардинальні зміни у сфері національної безпеки й оборони, які розпочала українська влада, давно назріли, — говорить Анатолій Васильович. — За великим рахунком, це і є перші паростки військової реформи, про яку у нас говорили впродовж 22 років, але мало що робили.
— Дивно чути це з Ваших вуст, пане Анатолію, адже було прийнято кілька державних програм реформування ЗС, видано чимало відповідних указів Президента України, інших нормативно-правових документів....
— Річ у тім, що між «видано» і «зроблено» існує дуже велика різниця.

Published in Суспільство

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».