Не­що­дав­но Мі­ніс­тер­ство еко­но­міч­но­го роз­вит­ку і тор­гів­лі опуб­лі­ку­ва­ло кон­сен­сус-прог­ноз пер­спек­тив ук­ра­їн­ської еко­но­мі­ки на най­ближ­чі ро­ки. Йо­го скла­ли на ос­но­ві опи­ту­ван­ня про­від­них прог­но­зу­ючих ор­га­ні­за­цій — уря­до­вих за­кла­дів, між­на­род­них фі­нан­со­вих ор­га­ні­за­цій, на­уко­вих ін­сти­ту­тів, ана­лі­тич­них цен­трів.

Передбачається, що цьогоріч реальний внутрішній валовий продукт зменшиться на 8,3%, при цьому промислове виробництво скоротиться на 12,2%, а сільське господарство — на 3%. Курс долара до кінця поточного року може сягнути 24,97 гривні, середньорічний курс становитиме 23,65 грн за долар.

До ре­єс­тра­ції у Вер­хов­ній Ра­ді го­тує­ть­ся за­ко­но­про­ект «Про вне­сен­ня змін до Зе­мель­но­го ко­дек­су Ук­раї­ни та ін­ших за­ко­но­дав­чих ак­тів що­до пра­во­вої до­лі зе­мель­них ді­ля­нок, влас­ни­ки яких по­мер­ли». Він не­що­дав­но був під­го­тов­ле­ний фа­хів­ця­ми Асо­ці­ації «Зе­мель­на спіл­ка Ук­раї­ни» та гру­пою на­род­них де­пу­та­тів Ук­раї­ни.
Про но­ва­ції за­ко­но­про­ек­ту і про при­чи­ни, які зу­мо­ви­ли йо­го роз­роб­ку, по­го­во­ри­мо з чле­ном ра­ди Асо­ці­ації «Зе­мель­на спіл­ка Ук­раї­ни», екс­пер­том Ре­сурс­но­го цен­тру з прав на зем­лю про­ек­ту USAID «Аг­ро­Ін­вест» Сер­гі­єм Бі­лен­ком.

Здає­ть­ся, ще у ни­ніш­ньо­му ро­ці бі­ло­ру­ський пре­зи­дент бу­де зму­ше­ний да­ти від­по­відь на со­ці­аль­ні про­тес­ти сво­го на­ро­ду.

Коли людина перетинає білоруський кордон, ніщо не вказує на в’їзд у країну, де панує «остання диктатура в Європі». Широкі, сучасні дороги, чисті вулиці міст, наповнені продуктами магазини і усміхнені, гостинні люди. Все дуже красиво і урочисто, але коли починається розмова з мешканцями білоруських міст, виявляється, що усмішка на їхніх обличчях не зажди щира. Небагато приводів для радості мають мешканці білоруської провінції, і це не пов’язано зі складною політичною ситуацією, оскільки, як говорять, політика їх якнайменше цікавить.

Піс­ля 12 ро­ків склад­них пе­ре­го­во­рів Іран і дер­жа­ви гру­пи Д5+1 (Ки­тай, Фран­ція, Ро­сія, США, Ве­ли­ко­бри­та­нія і Ні­меч­чи­на) до­мо­ви­ли­ся про об­ме­жен­ня іран­ської атом­ної про­гра­ми для мир­них ці­лей. В об­мін за тіс­ну спів­пра­цю Іра­ну з цієї проб­ле­ми дер­жа­ви Д5+1 ухва­ли­ли рі­шен­ня про по­сту­по­ве ска­су­ван­ня санк­цій що­до Іра­ну, які бу­ли вста­нов­ле­ні остан­нім ро­ка­ми ООН, Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми Аме­ри­ки і Єв­ро­пей­ським Со­юзом.

Сама домовленість стала успіхом світової дипломатії, одночасно поставивши нові запитання. Успішний фінал переговорів означає кінець першого етапу і розпочинає довгий процес зусиль щодо імплементації ухвалених рішень, який буде залежати від міжнародної ситуації та розстановки сил на іранській і американській політичних сценах.

10–12 серп­ня 2015 ро­ку Бі­ло­русь від­ві­дав прем’­єр-мі­ністр Па­кис­та­ну На­ваз Ша­риф. По­міт­на зов­ніш­ньо­по­лі­тич­на ак­тив­ність Бі­ло­ру­сі су­про­во­джує­ть­ся не ли­ше на­дан­ням доб­рих по­се­ред­ниць­ких по­слуг у про­це­сі роз­в’язан­ня кри­зи на Дон­ба­сі, а й дип­ло­ма­тич­ни­ми зу­сил­ля­ми на азій­сько­му на­прям­ку.

Досі розширення зовнішньополітичних контактів Білорусі відбувалося під впливом західних економічних санкцій та потреб знаходження нових ринків збуту для білоруських товарів. Упродовж останніх двох десятиліть вони стали добре відомими на ринках країн Азії, Африки та Латинської Америки.

50 ро­ків то­му, 9 серп­ня 1965 ро­ку, ви­йшла зі скла­ду Ма­лай­ської Фе­де­ра­ції і про­го­ло­си­ла не­за­леж­ність Рес­пуб­лі­ка Сін­га­пур. «Міс­то ле­вів» (в пе­ре­кла­ді із санс­кри­ту) вод­но­час є міс­том-дер­жа­вою. 
За пів­сто­літ­тя са­мо­стій­но­го роз­вит­ку Сін­га­пур спрос­ту­вав ві­до­ме від ко­ло­ні­аль­них ча­сів твер­джен­ня, що «За­хід і Схід ні­ко­ли не зі­йдуть­ся». Міс­ту-дер­жа­ві вда­ло­ся син­те­зу­ва­ти міс­це­ві тра­ди­ції і по­туж­ний за­хід­ний по­тен­ці­ал мо­дер­ні­за­ції. Зви­чай­но, що цей до­свід є уні­каль­ним, адже на роль дру­го­го Сін­га­пу­ра до вхо­джен­ня у склад Ки­таю пре­тен­ду­вав ли­ше Гон­конг.

Домовленості щодо переведення на мирний шлях розвитку іранської ядерної програми суттєво не позначилися на змінах становища на фронті сирійської громадянської війни. Інтенсивність бойових дій між сирійською урядовою армією Башара Асада та збройними загонами опозиції регулюється лише рекордними показниками температури цього літа. Натомість більш інтенсивно змінюється внутрішньополітична і зовнішньополітична конфігурація сил, які ворогують у Сирії та навколо неї.

Не­ба­жан­ня ро­сій­ської сто­ро­ни ви­ко­ну­ва­ти всі пунк­ти Мін­ських до­мо­вле­нос­тей су­про­во­джує­ть­ся спро­ба­ми дис­кре­ди­ту­ва­ти ре­жим еко­но­міч­них санк­цій Єв­ро­со­юзу і США, які ді­ють про­ти Ро­сії. Го­лов­ни­ми об’­єк­та­ми для ін­фор­ма­цій­ної ата­ки ста­ли як са­мі санк­ції, так і їх­ній сти­мул — Крим. Прав­да, іно­ді над­мір­ні про­па­ган­дист­ські зу­сил­ля бу­ме­ран­гом б’ють по їх­ніх іні­ці­ато­рах.

Днями інституція під назвою «Російський споживацький нагляд» знищила десятки тонн сільськогосподарської продукції з країн Євросоюзу, яка контрабандою надійшла на російський ринок. Спалювалася та нищилася тракторами як овочева та фруктова складові контрабанди, так і продукти.

Під час про­ве­ден­ня ан­ти­те­ро­рис­тич­ної опе­ра­ції на Дон­ба­сі за­ги­ну­ло 387 вій­сь­ко­во­служ­бов­ців ви­со­ко­мо­біль­них де­сант­них військ. Се­ред них— 90 львів’­ян. У Льво­ві на цен­траль­ній алеї вій­сь­ко­вої час­ти­ни 80-ї окре­мої аеро­мо­біль­ної бри­га­ди від­бу­ло­ся від­крит­тя пам’ят­ни­ка 90 львів­ським де­сант­ни­кам, по­лег­лим в АТО.
У це­ре­мо­нії взя­ли участь го­ло­ва Львів­ської об­лас­ної ра­ди Пет­ро Ко­ло­дій, го­ло­ва Львів­ської ОДА Олег Си­нют­ка, місь­кий го­ло­ва Льво­ва Ан­дрій Са­до­вий, вій­сь­ко­во­служ­бов­ці, а та­кож ро­ди­чі тих во­їнів, які за­ги­ну­ли, бо­ро­ня­чи Бать­ків­щи­ну.

Па­ра­до­ксів ви­ста­ча­ло і в мир­но­му жит­ті, але ни­ні їх ста­ло знач­но біль­ше. Про всі тут не бу­ду, а ось один із них хви­лює ме­не чи не най­силь­ні­ше. Хто за­раз ви­зна­чає до­лю оку­по­ва­них те­ри­то­рій Дон­ба­су?
Ва­рі­ан­ти та­кі: 1) са­мі оку­пан­ти; 2) їх­ні ма­ріо­нет­ки; 3)Лео­нід Да­ни­ло­вич Куч­ма, на яко­му ле­жить чи не по­ло­ви­на всієї про­ви­ни за ни­ніш­ній стан ре­чей (адже са­ме при йо­го пря­мо­му по­ту­ран­ні на­бра­ли си­ли ко­лиш­ні ре­гіо­наль­ні «елі­ти» краю); 4) ОБ­СЄ. Ну, про цю... струк­ту­ру прос­то про­мов­чу. І тіль­ки пів­то­ра міль­йо­на ви­гна­нців не ма­ють тут жод­но­го пра­ва го­ло­су.