24 лип­ня Ту­реч­чи­на роз­по­ча­ла но­ву ан­ти­те­ро­рис­тич­ну опе­ра­цію. Во­на вклю­чає ін­тен­сив­ні на­льо­ти на по­зи­ції Пар­тії пра­цю­ючих Кур­дис­та­ну (ППК) у Пів­ніч­но­му Іра­ку і об­ме­же­ні на­льо­ти на Іс­лам­ську Дер­жа­ву (ІД) у Пів­ніч­ній Си­рії. У Ту­реч­чи­ні за­три­ма­но близь­ко ти­ся­чі осіб, пі­до­зрю­ва­них у те­ро­риз­мі. Ан­ка­ра до­зво­ли­ла Спо­лу­че­ним Шта­там ко­рис­ту­ва­ти­ся вій­сь­ко­вим аеро­дро­мом Ін­джир­лік для бо­роть­би з ІД (аме­ри­кан­ці та­кож от­ри­ма­ли до­ступ до аеро­дро­мів Бат­ман, Ді­яр­ба­кір і Ма­ла­тія у ви­нят­ко­вих си­ту­аці­ях).

Початку операції передували терористичні замахи, в яких Туреччина підозрює ІД та ППК.

Здає­ть­ся, за­вер­ши­ло­ся «па­лом­ниц­тво» дип­ло­ма­тів із кра­їн Єв­ро­со­юзу, Азії і Аф­ри­ки до Те­ге­ра­ну. Так во­ни від­ре­агу­ва­ли на іс­то­рич­ну уго­ду від 14 лип­ня 2015 ро­ку, яка в об­мін на від­мо­ву Іра­ну від вій­сь­ко­вих ас­пек­тів ре­алі­за­ції своєї ядер­ної про­гра­ми ска­су­ва­ла санк­ції про­ти цієї дер­жа­ви. Піс­ля цьо­го Те­ге­ран від­від­али ко­ор­ди­на­тор спіль­ної зов­ніш­ньої і обо­рон­ної по­лі­ти­ки Єв­ро­со­юзу Фран­чес­ка Мо­ге­рі­ні, мі­ністр за­кор­дон­них справ Іта­лії, пред­став­ниць­кі біз­не­со­ві де­ле­га­ції з Фран­ції і Ні­меч­чи­ни. По­міт­но ак­ти­ві­зу­ва­ли­ся й іран­сько-ки­тай­ські від­но­си­ни.

Однак іранська дипломатія вимушена рахуватись із тим, що не всі сусіди із захватом сприйняли новину про вихід Ірану з міжнародної ізоляції.

Цьогорічне літо стало рекордним за кількістю нелегалів, які прибувають до середземноморських країн Європейського Союзу. Тільки у липні поточного року до Греції прибули 55 тисяч нелегальних мігрантів, головним чином із Сирії. Натомість до Італії та Іспанії — переважно нелегали з африканських країн. Наслідками цих процесів стає серйозна дестабілізація не лише у країнах, які вимушені приймати нелегалів, а й у Євросоюзі загалом.
Ще до літніх відпусток Європейська комісія ухвалила рішення про квотування розселення біженців до усіх 28 країн — членів Євросоюзу за критеріями вже існуючої кількості біженців у цих країнах, їхньому співвідношенні до кількості автохтонних жителів згаданих країн, кількості безробітних тощо.

Май­же дев’­ять мі­ся­ців зна­до­би­ло­ся від пер­ших обе­реж­них на­тя­ків на мож­ли­вість від­нов­лен­ня в пов­но­му об­ся­зі дип­ло­ма­тич­них від­но­син між Ку­бою і Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми до від­крит­тя 15 серп­ня 2015 ро­ку в Га­ва­ні аме­ри­кан­сько­го по­соль­ства.

Воно було закрите в далекому 1960-му, коли на Кубі відбулася чергова зміна влади. Історики, які недавно отримали доступ до таємних документів майже півстолітньої давності, вважають, що розрив американсько-кубинських відносин після приходу до влади братів Кастро значною мірою був випадковістю.

Менш ніж мі­сяць за­ли­ши­ло­ся до ве­рес­не­вих уро­чис­тос­тей, при­свя­че­них 70-річ­чю ут­во­рен­ня Ор­га­ні­за­ції Об’­єд­на­них На­цій. На­при­кін­ці ве­рес­ня до Нью-Йор­ка пла­ну­ють при­бу­ти всі гла­ви дер­жав, які є по­стій­ни­ми чле­на­ми Ра­ди Без­пе­ки ООН.

Востаннє такий аншлаг у залі Генеральної асамблеї ООН спостерігався у вересні 2005-го на 60-річчя ООН. Тоді була накреслена досить амбіційна програма діяльності Об’єднаних Націй з прицілом на 2015 рік: були поставлені завдання вирішити проблеми доступу до питної води, скорочення дитячої смертності, подолання неписемності, гендерної рівності. Найсумніше, що жодного з цих амбіційних завдань так і не було вирішено.

21 трав­ня 2015 ро­ку в Ук­раї­ні на­брав чин­но­сті па­кет «де­ко­му­ні­за­цій­них» за­ко­нів, які по­кли­ка­ні на­реш­ті по­зба­ви­ти Ук­раї­ну сим­во­лів то­та­лі­та­риз­му, а її гро­ма­дя­нам до­по­мог­ти пе­ре­ос­мис­ли­ти ми­нув­ши­ну та по­тур­бу­ва­ти­ся про те, щоб при­йде­шні по­ко­лін­ня укра­їн­ців не по­вто­ри­ли по­ми­лок сво­їх ді­дів і бать­ків, які не­обач­ли­во за­кар­бо­ву­ва­ли в брон­зі і бе­то­ні тих, хто де­ся­ти­літ­тя­ми гно­бив на­цію. Усі сим­во­ли то­та­лі­тар­но­го ми­ну­ло­го в Ук­раї­ні за ци­ми за­ко­на­ми ма­ють зник­ну­ти до 21 лис­то­па­да 2015 ро­ку. Час «Ч» уже ма­ячить на вид­но­ко­лі, але...

За кіль­ка днів Ук­ра­їн­ська дер­жа­ва від­зна­ча­ти­ме своє го­лов­не свя­то — День Не­за­леж­но­сті. Фак­тич­но, з ро­ку в рік на­пе­ре­до­дні 24 серп­ня до­во­ди­ло­ся чу­ти те­зу, бу­цім­то на­ша кра­їна ще ду­же мо­ло­да, і в неї все по­пе­ре­ду. На пер­ший по­гляд так і є. Ус­та­ле­ні сві­то­ві де­мо­кра­тії бу­ду­ва­ли­ся знач­но дов­ше.

Однак, з іншого боку, подібні сентенції дуже вже нагадували старий радянський принцип, котрий зводився до такої формули: «Ми якось переб’ємося, хоча б нащадки жили краще». Піклування про молодше покоління аж ніяк не має зводитися до самої жертовності зі свого боку. Інакше цей процес перетворюється на нескінченний.

Півзахисник збірної України з футболу Євген Коноплянка відзначився голом уже в першому матчі за свій новий клуб — іспанську «Севілью». Українець у поєдинку за Суперкубок УЄФА проти «Барселони» вийшов на заміну на 68-й хвилині за рахунку 2:4. Спершу він узяв участь в атаці, яка завершилася призначенням пенальті, а на 81-й хвилині забив і сам, зрівнявши рахунок — 4:4.
В овертаймі каталонці виявилися сильнішими — вирішальним м’ячем за п’ять хвилин до завершення гри відзначився Педро. Майже одразу після цього Коноплянка промчав флангом і віддав передачу в центр штрафного майданчика «Барселони», але партнери не змогли перетворити на гол зусилля українського футболіста.

Українські клуби мають першу втрату в новому міжнародному сезоні — полтавська «Ворскла» не змогла за сумою двох матчів здолати словацьку «Жиліну». Натомість інший український учасник Ліги Європи — луганська «Зоря» — має непогані шанси вперше в історії зіграти у груповому турнірі.
На відміну від попереднього сезону, коли підопічним Юрія Вернидуба для цього треба було здолати голландський «Феєноорд» (і луганська команда була близькою до цього), нинішній опонент у плей-оф виглядає зручнішим. Жеребкування визначило в суперники «Зорі» польську «Легію».
Та поспішати з вітаннями команді з Луганська не варто — варшавський клуб є досить міцним горішком, об який торік у груповому турнірі зламав зуби харківський «Металіст». Та й у нинішньому сезоні команда, очолювана відомим у минулому норвезьким футболістом Хеннінгом Бергом, очок практично не втрачає.

Цен­траль­ний матч чет­вер­то­го ту­ру чем­піо­на­ту Ук­раї­ни з фут­бо­лу від­був­ся у Дніп­ро­пет­ров­ську, де міс­це­вий «Дніп­ро» зу­стрі­чав­ся з ки­їв­ським «Ди­на­мо». Для гос­по­да­рів цей по­єди­нок був чер­го­вою спро­бою до­вес­ти, що в ук­ра­їн­сько­му фут­бо­лі з’яви­ла­ся коман­да, яка змо­же кон­ку­ру­ва­ти у бо­роть­бі за зо­ло­ті на­го­ро­ди.

Однак схоже на те, що нинішнього сезону «Дніпру» доведеться лише спостерігати за золотою гонкою «Динамо» та «Шахтаря». Звичайно, є шанс, що власник клубу Ігор Коломойський до завершення трансферного вікна купить Мирону Маркевичу кількох футболістів, але залишити дніпропетровську команду в це міжсезоння можуть щонайменше Калінич, Канкава, Дуглас та Бойко.
У першому таймі кияни мали повну перевагу над своїм суперником. У «Дніпра» були проблеми в атаці, а від цього проблеми з моментами біля воріт «Динамо». Відсутність креативного Коноплянки таки дає про себе знати. Цього ж вечора навіси та передачі від Ротаня та Матоса були малоефективними. «Динамо» переважно грало флангами і виглядало солідніше.