Якщо доля зведе вас із заслуженою майстринею народної творчості полтавкою Ольгою Літус, і вам пощастить на власні очі побачити її роботи, зайвий раз переконаєтеся в тому, що меж людської фантазії не існує. Як і не існує перешкод, які могли б стати на заваді творчій уяві і вмілим рукам, котрі творять справжні дива з того, на що ми не звертаємо уваги або просто викидаємо на смітник. А ще більше здивуєтеся, коли дізнаєтеся, що майстриня з міста на Ворсклі цього року запатентувала оригінальний винахід, аналога якому в Україні не існує.
Пані Ольга займається створенням флоро-мозаїчних об’ємних панно. Причому, це справжні картини з того, що зазвичай поповнює... сміттєві баки, — кісточок плодів та ягід. Основою кожної творчої роботи художниці стають кісточки плодів айви, абрикоса, аличі, вишні, калини, винограду тощо. Вона використовує також насіння проса, гречки, огірків, динь, кавунів. Віднедавна почала добирати ще й кісточки фруктів реліктової рослини гінко білоби.

Хто в те­ат­рі го­лов­ний? На­пев­не — ак­тор, од­нак є й дру­га го­лов­на осо­ба — гля­дач. Са­ме за­ра­ди їх­ньо­го кон­так­ту на сце­ні, за­ра­ди то­го не­ве­ли­ко­го спа­ла­ху, що ви­ни­кає під час цьо­го кон­так­ту, і пра­цює ба­га­то лю­дей. Хтось мо­же не по­го­ди­ти­ся з цим твер­джен­ням, але са­ме та­кий прин­цип є ви­зна­чаль­ним у твор­чій ді­яль­но­сті ки­їв­сько­го те­ат­ру «Ак­тор». І те­атр вкот­ре до­вів це своєю ви­ста­вою «Оде­ські да­чі».

«Наш новий спектакль «Одеські дачі» за Михайлом Жванецьким вирішений у жанрі акторського кабаре. Це продовження вистав, які йдуть у театрі «Сузір’я». Літературна основа — текст М. Жванецького, а музичний матеріал — пісні Леоніда Утьосова. Незважаючи на таких авторів, це вистава не гумористична, а її тема — про кризові моменти людського життя та творчості», — розповів режисер-постановник, заслужений артист України Ігор Славинський.
У виставі показаний один день із життя Одеси, але як багато він встиг у себе вмістити. Цей день присвячений людській вірності і дружбі. Тут є самоіронія і мудрість, гумор і смуток. Протягом життя ми багато переживаємо, але завжди потрібно вміти радіти навіть дрібницям.

Остан­нім ча­сом про аг­ро­стра­ху­ван­ня го­во­рять чи­ма­ло. Осо­бли­во — про проб­ле­ми, які йо­му дош­ку­ля­ють. І май­же ні сло­ва про те, що чин­на сис­те­ма аг­ро­стра­ху­ван­ня до­сі за­до­воль­няє за­пи­ти не всіх її учас­ни­ків, а ли­ше окре­мих. І в цьо­му по­ля­гає її го­лов­на бі­да.

Ринок агрострахування в Україні має доволі тривалу історію. Перші контракти почали укладати понад десять років тому. Тоді страховий захист надавали лише за кількома ризиками, непрацюючими залишалися індекси. І де ми перебуваємо нині? Фахівці, що стояли біля витоків вітчизняного агрострахування, визнають, що якість послуг, які пропонує ринок агрострахування, нині перебуває на досить високому рівні.
На підтвердження цієї думки пошлюся на такий факт. Спеціалісти проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку) «Розвиток агрострахування в Україні», використовуючи знання та досвід, набуті передовими світовими агростраховими ринками, розробили сучасні агрострахові стандарти, більшість з яких успішно впроваджені в Україні.

22–26 ве­рес­ня про­хо­див «Все­ук­ра­їн­ський тиж­день пла­ну­ван­ня сім’ї та збе­ре­жен­ня ре­про­дук­тив­но­го здо­ров’я». Мир­ний за те­ма­ти­кою, цей за­хід на­віть ни­ніш­ньо­го во­єн­но­го ча­су при­вер­нув осо­бли­ву ува­гу гро­мад­сько­сті. Од­ним з ак­тив­них йо­го учас­ни­ків ста­ла Між­на­род­на шко­ла рів­них мож­ли­вос­тей. Її ви­ко­нав­чий ди­рек­тор Іри­на Кон­чен­ко­ва роз­по­ві­дає про ме­ту та зав­дан­ня про­ве­ден­ня за­хо­дів Тиж­ня та йо­го осо­бли­во­сті.

— Чому вирішенню таких важливих питань, як планування сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я, було відведено лише тиждень?
— «Всеукраїнський тиждень планування сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я» проходив у рамках реалізації Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації». Вона розроблена на період до 2015 року.
Стартувала ця програма ще 2006-го. Вона спрямована на ліквідацію негативної демографічної тенденції, що давно намітилася в нашій країні. Варто нагадати, що у нас смертність досі перевищує народжуваність.

Ор­га­ні­за­ції То­ва­ри­ства спри­ян­ня обо­ро­ні Ук­раї­ни без­плат­но ре­мон­ту­ють ав­то­мо­бі­лі, ку­пу­ють бо­йо­ве спо­ря­джен­ня і на­да­ють ма­те­рі­аль­ну до­по­мо­гу по­ра­не­ним учас­ни­кам ан­ти­те­ро­рис­тич­ної опе­ра­ції.

Нині, коли наша армія відстоє територіальну цілісність країни, тисячі громадян, громадських організацій всіляко допомагають їй. Хто як може і чим може. Товариство сприяння обороні України теж не залишилося осторонь цієї благородної справи.
У місті Василькові, що на Київщині, нещодавно відбулося засідання бюро комітету Київської обласної організації, на якому було вирішено переказати усіма членами осередку одноденний заробіток на потреби Збройних Сил України. А працівники Богуславського спортивно-технічного клубу виділили кошти на придбання ліків для поранених у зоні АТО.

Більшість киян схвалює можливе запровадження — в разі виникнення прямої військової загрози — трудової повинності.
У червні 1941-го Михайлові Бойчуку виповнилося 14 років. Та, незважаючи на такий юний вік, у липні, буквально через тиждень після нападу Німеччини на СРСР, він разом із такими ж однолітками рив на околицях Києва рови та окопи, готуючи місто до захисту від гітлерівців.
— На жаль, вони не врятували столицю від фашистської окупації, — розповідав Михайло Опанасович. — Але наш труд все ж не був марним: червоноармійці використали ті «фортифікаційні споруди», затримавши ворога аж до 20-х чисел вересня. А це дало змогу евакуювати підприємства з міста, більш організовано залишати військам місто...
Уже кілька років, як відійшов у кращі світи мій добрий знайомий. А згадав я його ось з якого приводу: нещодавно уряд вніс зміни і доповнення до Порядку залучення працездатних осіб до громадських робіт за умов військового часу.

Біль­шість укра­їн­ців вва­жає, що че­рез АТО ма­ють про­йти всі кад­ро­ві офі­це­ри Зброй­них Сил Ук­раї­ни.

Кілька місяців тому екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко запропонував відправляти військових комісарів у район проведення антитерористичної операції, мовляв, серед них багато хабарників, тож нехай кров’ю спокутують свою ганьбу. Знаючи про схильність Юрія Віталійовича до подібних заяв, мало хто надав сказаному значення. А даремно...
Нещодавно Президент України — Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України видав розпорядження «Питання військових комісарів», у якому йдеться про направлення офіцерів цієї категорії в район бойових дій. Там вони будуть призначені на посади з урахуванням їхніх спеціальностей, освіти, досвіду проходження армійської служби тощо. А керівні посади у військових комісаріатах обійматимуть офіцери — командири підрозділів, які, беручи участь в антитерористичній операції, дістали поранення, контузії і за станом здоров’я вже не зможуть воювати.

У ЦЬОМУ ПЕРЕКОНАЛИСЯ ВІДВІДУВАЧІ ВИСТАВКИ «ЗБРОЯ ТА БЕЗПЕКА-2014», ЯКА ВІДБУЛАСЯ В КИЄВІ

Працюючи на чужі країни, зберегли свій потенціал
Понад 20 років наш вітчизняний оборонно-промисловий комплекс (ОПК) практично не працював на Українську державу: Збройні Сили, інші силові відомства за весь цей час не отримали жодного нового літака, танка, бронетранспортера.
— Вся наша армія існувала за рахунок усього того майна, що дісталося нам у спадок від Радянського Союзу, — вважає екс-міністр оборони, народний депутат Анатолій Гриценко. — А всі військові бюджети були бюджетами проїдання, тобто гроші витрачали здебільшого на харчування, підтримання військової інфраструктури у більш-менш пристойному стані. Так не мало бути...
Зважаючи на це, у багатьох наших громадян склалося враження, що ми, українці, ні на що не здатні. Маю на увазі оборонну галузь. Проте, виявляється, це не так: у цьому переконались усі, хто побував нещодавно на виставці, де наш ОПК демонстрував свої потенційні можливості.

Для то­го, щоб якіс­но вті­ли­ти єв­ро­пей­ські ре­фор­ми в енер­ге­ти­ці, не­об­хід­но за­пус­ти­ти чіт­кі ме­ха­ніз­ми спів­пра­ці між за­ці­кав­ле­ни­ми сто­ро­на­ми та кон­тро­лю ім­пле­мен­та­ції єв­ро­ди­рек­тив. 
Про це йшло­ся під час круг­ло­го сто­лу «Ім­пле­мен­та­ція єв­ро­пей­ських ди­рек­тив в ук­ра­їн­ське за­ко­но­дав­ство». Ор­га­ні­зу­ва­ли йо­го Мі­ніс­тер­ство енер­ге­ти­ки і ву­гіль­ної про­мис­ло­во­сті та ко­алі­ція гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій «Енер­ге­тич­ні ре­фор­ми» за під­трим­ки Єв­ро­пей­сько­го Со­юзу та Між­на­род­но­го фон­ду «Від­ро­джен­ня».

Круглий стіл відбувся відразу після засідання Ради міністрів Енергетичного співтовариства, яке Україна приймала як головуюча країна. Учасники змогли почути ухвалені рішення, ознайомитися з дослідженням щодо прогресу України за останні півроку, презентованим громадськістю.
Високий запит на енергетичні реформи засвідчили не тільки понад 100 акредитованих учасників, а й присутність керівників Міненерговугілля, Мінприроди, Секретаріату Енергетичного співтовариства, провідних бізнес-асоціацій та міжнародних фінінституцій, громадських організацій і компаній.

Переселенці з Криму та зони АТО одержуватимуть щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг, повідомили в прес-службі Міністерства соціальної політики.
«На засіданні уряду прийнято постанову, яка передбачає надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», — йдеться в повідомленні.
За словами міністра соціальної політики Людмили Денісової, надання грошової допомоги таким особам пов’язане з потребою покриття витрат на проживання, в тому числі у зв’язку з наближенням зимового періоду.
Відповідно до постанови адресна допомога призначається особам, облікованим органами соціального захисту населення, та виплачується з дня звернення строком не більш ніж шість місяців.