У Єгипті триває суд над колишнім президентом Мухаммедом Мурсі, якого у серпні 2013 року силою усунули від влади місцеві військові. 
Судові засідання вже кілька разів переносили з різних причин. Спочатку за станом здоров’я Мурсі, потім із міркувань безпеки. Причому поширення терористичної активності активістів забороненої єгипетськими військовими партії «Брати-мусульмани» ставить під загрозу можливість безпечного завершення судового процесу, адже єгипетська прокуратура вимагає страти колишнього президента, закидаючи йому державну зраду та організацію вбивств учасників протестів.
Підставами для обвинувачення в державній зраді є ухвалене Мурсі рішення про розблокування з єгипетського боку території сектора Газа, де були заблоковані активісти союзного для «Братів-мусульман» палестинського угруповання «Хамас». Утім, прихильники Мухаммеда Мурсі не вбачають у цьому факті жодного злочинного наміру.

Упродовж двох днів політична напруга з Києва перемістилася до Сімферополя. Ще позавчора Верховна Рада АРК мала намір провести позачергове засідання, де планувалося розглянути питання стосовно розширення прав автономії. Припущення, що лунали від спостерігачів, були найрізноманітнішими — від, буцімто, намірів повернутися до конституції Криму зразка 1992 року (де, серед іншого, була присутня посада президента Криму) до намірів узагалі від’єднатися від України. 

Попри те, що подібні рішення не мали б жодного правового наслідку, істинні захисники територіальної цілісності нашої держави не допустили проведення сесії з таким сумнівним порядком денним. До приміщення кримського парламенту прийшло понад десять тисяч представників Євромайдану. Передусім, це — кримські татари, котрі на власній шкірі знають, як воно — жити у складі Росії. Саме цього року відзначатиметься 70-та річниця депортації кримськотатарського народу.

Майдан переміг... Ще десять днів тому важко було навіть подумати, що це станеться ще до настання весни, а Віктор Янукович так і не добуде у президентському кріслі кількох днів до свого чотириріччя. Але так само якихось три-чотири дні тому про перемогу Майдану говорили значно впевненіше, ніж сьогодні. Життя триває: з одного боку, неможливе стає можливим; з іншого — досягнувши результату, не всі залишаються задоволеними... 

Пам’яті Небесної Сотні
Після всіх жахіть, що пережили громадяни нашої держави минулого тижня, розв’язка справді настала якось несподівано швидко. Ще минулої п’ятниці увечері Майдан неабияк ремствував з приводу того, що Віктор Янукович, після підписання «мирової», може отримати можливість сяк-так перебувати при владі ще довгих вісім місяців. А вже в суботу часи правління українського диктатора канули в Лету.

Дев’ятирічний Роман Барабаш переміг у конкурсі «Дудл для Google». Учень 4-го класу школи № 7 міста Переяслав-Хмельницький намалював найкращий логотип для української версії пошуковика Google на тему «Україна моєї мрії», повідомляє gazeta.ua. Школа, у якій навчається хлопець, отримала грант на розвиток і модернізацію у розмірі 50 тис. грн. Свою конкурсну роботу Роман підписав так: «Україна моєї мрії — це багата і незалежна держава, де кожна сім’я в місті чи селі почувається вільною і захищеною». 

У конкурсі логотипів узяли участь діти віком до 17 років. Усього надійшло понад 10 тисяч робіт, які розподілили у трьох вікових категоріях: 5–9 років, 10–13 і 14–17 років. Найкращих обрало почесне журі, до складу якого увійшли: музикант Святослав Вакарчук, спортсменка Катерина Серебрянська, видавець Іван Малкович, книжковий графік Владислав Єрко, майстер пісочної анімації Ксенія Симонова й художниця Євгенія Гапчинська.
Дудли — святкові логотипи, які спонтанно змінюються на головній сторінці Google на честь річниць, подій, визначних особистостей тощо.

СВІТ НЕ БЕЗ ДОБРИХ ЛЮДЕЙ
Історії про добрі справи вінничан, які можуть бути прикладом для інших, збирають у Вінниці в межах акції «Світ не без добрих людей», повідомляє Укрінформ. Про це розповів ініціатор акції — виконавчий директор БФ «Подільська громада» Андрій Дручинський.
Він стверджує, що насправді добра у світі є чимало, просто інколи ми його не помічаємо. Кожний із нас хоча б раз у житті робив добрі справи, якими можна пишатися, або знає про такі вчинки близьких і рідних. Про людей і навіть цілі родини, життя яких варте поваги та гордості, тепер є можливість розповісти всьому місту. Акція «Світ не без добрих людей» уже стартувала і діятиме на постійній основі. Її організатори знайомитимуть вінничан із найбільш вражаючими історіями і героями, демонструючи про них сюжети на місцевому телебаченні. Першою ластівкою стало повідомлення про ініціативну групу молоді, яка взялася власноруч відновити клуб у сільській глибинці на Вінниччині. 

П’ятнадцятого лютого в Донецьку відбувся традиційний легкоатлетичний турнір «Зірки жердини». Головною подією став рекорд, який установив Рено Лавіллені, котрий подолав планку на висоті 6,16 м. Таким чином, французький спортсмен на один сантиметр поліпшив досягнення Сергія Бубки для змагань у залах, який тримався 21 рік. 

Француз перед початком змагань заявив журналістам, що його мета — підкорити висоту шість метрів. І свою обіцянку виконав, щоправда, доклав для цього чимало зусиль. Лише з третьої спроби він взяв висоту 6 м 1 см. Після цього Лавіллені замінив жердину на більш тверду і не прогадав. З першої ж спроби він легко і, здалося, навіть із запасом подолав висоту 6,16.
Але й цього йому виявилося замало. Прийнявши поздоровлення від легендарного Сергія Бубки, французький атлет замовив висоту 6 м 21 см. Утім, це закінчилося для нього плачевно. Рено невдало приземлився, отримав травму. Тож зимовий сезон для новоспеченого рекордсмена завершено.

Наш співрозмовник — письменник Данило Іванович Кулиняк, на творчу долю якого органічно намоталося кілька спеціалізацій: правозахисник, поет, прозаїк, публіцист, історик, еколог, науковець, краєзнавець.
Д. Кулиняк — директор Всеукраїнського благодійного фонду ім. Петра Калнишевського, головний редактор часопису Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих «ЗОНА», заслужений журналіст України.
Автор майже сорока книжок та понад трьох тисяч публікацій в українських та зарубіжних ЗМІ. 
— Даниле Івановичу, Ви як автор численних науково-історичних досліджень є, певно, найпослідовнішим дослідником у царині повернення національних героїв Україні. За цим, мабуть, стоїть фундаментальна мотивація?

За ініціативи Європейської організації з вивчення рідкісних хвороб день, коли на захворюваннях, що трапляються нечасто, зосереджують особливу увагу суспільства, був затверджений 29 лютого. У невисокосні роки цей день відзначають 28 лютого. 

28 ЛЮТОГО — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ РІДКІСНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
За європейським стандартом рідкісною вважають недугу, якщо один випадок її фіксується на 2000 осіб. Приблизно 80% рідкісних захворювань спадкові і мають генетичний характер. Загалом же, за оцінками експертів, у світі налічується близько 5–7 тисяч небезпечних для життя видів рідкісних хвороб.
На сьогодні в Європі понад 20 мільйонів громадян є носіями того чи іншого рідкісного захворювання. Якщо своєчасно хворобу не виявили і не лікують, хворі зазвичай досить швидко стають інвалідами, багато хто з них помирає.

Нині таке явище, як зимова втома, ні для кого не є новиною. Вона проявляється почуттям апатії, зниженням працездатності, сонливістю, загостренням хронічних захворювань внаслідок погіршення фізичного стану. Цей стан проявляється поступово, з кожним днем стаючи все сильнішим.
Але, як би там не було, ми ходимо на роботу, спілкуємося з людьми, а значить, нам потрібні і сили, і енергія, і хороше самопочуття, тому необхідно почати своєчасне лікування хронічної втоми. Як ефективніше боротися з такою недугою, ми звернулися за порадою до фахівця — кандидата медичних наук, імунолога Олени Дюжикової. 
— Що ж таке синдром хронічної втоми і що його провокує?

2014-й багатий на реріховські ювілеї: 135 років від дня народження О. І. Реріх, 140 років від дня народження М. К. Реріха, 110 років від дня народження їх молодшого сина Святослава і 115 років зустрічі на бологівській землі Миколи Костянтиновича і Олени Іванівни. Можливо, до останньої дати дехто поставиться скептично. Не поспішайте з висновками.... 
...«За мной, читатель! Кто сказал тебе, что нет на свете настоящей, верной, вечной любви? Да отрежут лгуну его гнусный язык!» Так починає великий письменник Михайло Опанасович Булгаков (1891–1940) другу частину роману «Майстер і Маргарита».
Ці слова мимоволі згадуються, коли читаєш про стосунки Миколи Костянтиновича Реріха і його дружини Олени Іванівни. На згадку про їхнє велике кохання в місті Бологе, де вони зустрілися, за ініціативи українських і російських реріховських організацій у 2001 році був споруджений пам’ятний меморіал («Пам’ятник кохання») зі словами М. Реріха з нарису «Університет»: «В Бологом, в имении князя П. А. Путятина, я встретил Ладу, спутницу и вдохновительницу».

Справжнім святом для глядачів, які закохані у мистецтво танцю та небайдужі до української культури, став виступ Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського, що нещодавно відбувся на сцені Національного палацу мистецтв «Україна» і був присвячений 75-річчю від дня народження та 55-річчю творчої діяльності Героя України Мирослава Вантуха. 
Недаремно цей ансамбль, якому аплодували у багатьох країнах, вважають унікальним танцювальним колективом не тільки в Україні, але й у світі. Важко передати словами яскраві враження, що виникають під час виступу українських віртуозів. А будь-хто, хто прийде на їхній концерт, навряд чи колись його забуде. Коли дивишся такі виступи, то починаєш пишатися своїм народом.
Утім, виникає запитання — це лише приємний випадок чи українські артисти знов повертаються на сцену?