Об­сяг ін­вес­ти­цій в ос­нов­ний ка­пі­тал у лис­то­па­ді 2014 ро­ку впав на 4,8 від­сот­ка в річ­но­му ви­ра­жен­ні, що ста­ло най­біль­шим па­дін­ням від січ­ня цьо­го ро­ку.

Падіння капітальних інвестицій і виробництва промислового сектора, спад споживання продовольчих товарів у листопаді і розгортання девальвації рубля разом з інфляцією свідчать про стагнацію в російській економіці, яка може перейти в глибоку рецесію у 2015 році, пише Reuters.
Російська промисловість скоротила обсяги виробництва в листопаді і показала найгірший результат від червня 2013 року: обсяг промвиробництва знизився на 0,4 відсотка в річному вираженні, в основному за рахунок оброблювальних виробництв.
У вересні та жовтні промисловий сектор РФ демонстрував істотне зростання на тлі активної держпідтримки.
Уповільнення або глибше падіння випуску відзначається у машинах, обладнанні, газових турбінах, великих категоріях в автомобільній галузі. У фундаментальних галузях — стагнація або погіршення ситуації.

За прог­но­за­ми екс­пер­тів Ор­га­ні­за­ції еко­но­міч­но­го спів­ро­біт­ниц­тва і роз­вит­ку та Все­світ­ньої про­до­воль­чої ор­га­ні­за­ції FAO (під­роз­ді­лу ООН), по­пит у сві­ті на зер­но­ві, зок­ре­ма на пше­ни­цю, у най­ближ­чі де­сять ро­ків має зрос­ти на 22% по­рів­ня­но з до­сяг­нен­ня­ми 2013–2014 ро­ків, а на фу­раж­не зер­но (ку­ку­ру­дзу та яч­мінь) — на 14%. Це хо­ро­ша но­ви­на для Ук­раї­ни.

Основними рушіями цього буде зростання кількості населення планети та бурхливе збільшення споживання м’яса. Деякі вітчизняні експерти-оптимісти запевняють, що Україна може наздогнати й перегнати Америку за виробництвом зернових. Реалісти кажуть, що навряд чи це станеться найближчим часом.
За прогнозами FAO, впродовж десяти років Сполучені Штати Америки залишаться основним експортером пшениці у світі, хоча й знизять її продаж у глобальних масштабах на 8%, як і Австралія. Поступово частку їхнього ринку займатимуть країни Причорномор’я. FAO прогнозує, що експорт пшениці з України суттєво повагомішає, але водночас очікують збільшення його і з Росії, яка є основним нашим конкурентом.

Нав­ко­ло Аг­ро­стра­хо­во­го пу­лу, яко­му не­дав­но ви­пов­ни­ло­ся ли­ше два ро­ки, остан­нім ча­сом роз­гор­ну­ла­ся гос­тра дис­ку­сія. Од­ні за­пев­ня­ють — він пі­шов у не­бут­тя, і з цим слід по­го­ди­ти­ся. А ко­ли так, то на йо­го міс­ці най­ближ­чим ча­сом тре­ба ство­рю­ва­ти но­ве об’­єд­нан­ня стра­хо­ви­ків, з но­ви­ми функ­ці­ями та зав­дан­ня­ми.
Ін­ші пе­ре­ко­ну­ють — ні­ку­ди Пул не зни­кав. Як і ра­ні­ше, він про­дов­жує функ­ціо­ну­ва­ти. Що­прав­да, ви­зна­ють — йо­му ни­ні до­во­дить­ся не­лег­ко, бо об­ся­ги аг­ро­стра­ху­ван­ня, яке він здійс­нює, по­точ­но­го пів­річ­чя ста­ли ну­льо­ви­ми, йо­го ав­то­ри­тет се­ред стра­хо­ви­ків упав. Тож без по­даль­шо­го ре­фор­му­ван­ня струк­ту­ри, по­кли­ка­ної по­да­ти при­клад ви­со­ко­якіс­ної ро­бо­ти у сис­те­мі аг­ро­стра­ху­ван­ня, за­без­пе­чи­ти їй ста­біль­ний роз­ви­ток, не обій­ти­ся.
Ва­силь На­за­рен­ко на­ле­жить до тих, дру­гих екс­пер­тів, і то­му за­кли­кає сво­їх ко­лег за рин­ком від­мо­ви­ти­ся від ре­во­лю­цій­них під­хо­дів у ви­рі­шен­ні по­даль­шої до­лі Пу­лу, на­да­ти пе­ре­ва­гу спо­кій­ним та зва­же­ним рі­шен­ням під час ви­зна­чен­ня йо­го май­бут­ньо­го. І не ли­ше то­му, що йо­го по­са­да до цьо­го зо­бов’­язує: Ва­силь На­за­рен­ко від­не­дав­на при­зна­че­ний ви­ко­ну­ва­чем обо­в’яз­ків ге­не­раль­но­го ди­рек­то­ра об’­єд­нан­ня стра­хо­ви­ків «Аг­рар­ний стра­хо­вий пул». Це йо­го ба­чен­ня, ним він по­ді­лив­ся в ін­тер­в’ю з жур­на­ліс­том На­ціо­наль­но­го прес-клу­бу «Ук­ра­їн­ська пер­спек­ти­ва».

Піс­ля ви­бор­чої по­раз­ки «ле­ті­ли го­ло­ви» в аме­ри­кан­сько­му уря­ді. Але це тіль­ки кос­ме­тич­ний за­хід, бо мі­ніс­три пре­зи­ден­та Оба­ми ма­ють об­ме­же­ну ком­пе­тен­цію — всі важ­ли­ві рі­шен­ня ухва­люю­ть­ся в Бі­ло­му до­мі.

На листопадових виборах Республіканська партія забрала 52 місця зі ста у сенаті США і 243 з 435-ти у палаті представників. Такої переваги партія не мала впродовж останніх 70 років. Поразка демократів — це результат непопулярності президента, політику якого підтримують лише 40% американців. Що в цій ситуації може зробити Барак Обама? Одне з рішень — це зміна міністрів, відповідальних за сфери діяльності держави, які викликають найбільше невдоволення.
Проблема в тому, що американська політична система більше нагадує конституційну монархію, ніж європейські парламентські демократії. Вся виконавча влада підпорядкована президенту. Обама покладається передовсім на радників, а керівники департаментів тільки виконують рішення, які ухвалюють у цьому вузькому колі. Навіть якщо президент захоче перетасувати свою урядову колоду, найближчі до нього люди — на практиці відповідальні за помилки уряду — можуть спати спокійно.

Ко­ли 27 лю­то­го ро­сій­ські аг­ре­со­ри за­хо­пи­ли бу­ди­нок уря­ду і пар­ла­мен­ту Кри­му у Сім­фе­ро­по­лі, Во­ло­ди­мир Пу­тін пе­рей­шов Ру­бі­кон. Бе­рез­не­ва анек­сія Кри­му від­кри­ла еру но­вої гло­баль­ної кон­фрон­та­ції між Ро­сією і За­хо­дом.

Майже через 10 місяців після приєднання Криму до Росії, що так зачепило Захід і змінило карту Європи, ніхто не усвідомив до кінця наслідки рішення, прийнятого російським президентом, — написано в коментарі агенції АФП.
Але для багатьох 2014-й став роком Путіна; цього року відбулася зміна поведінки російської держави і зміст її відповіді на світові виклики. Коли в Україні виганяли президента Віктора Януковича, Путін уже мав великий досвід керівництва російською державою. Перебуваючи 15 років при владі як президент або прем’єр, він пережив трьох американських президентів, кількох лідерів Франції і британських прем’єрів.

Днями відбувся черговий саміт держав Ради співробітництва країн Перської затоки. Ця регіональна структура виникла на початку 90-х років у відповідь на іракські й іранські погрози регіональній безпеці, наочним прикладом чого стала іраксько-іранська війна 1980–1988 років. Ще потужніший імпульс співпраці між нафтовидобувними еміратами Перської затоки дала агресія саддамівського Іраку проти Кувейту 1990 року.
Колективна допомога еміратів Перської затоки (фінансами та військами) міжнародній коаліції, створеній заради звільнення Кувейту з-під іракської окупації, стала позитивним прикладом ефективності інтеграції. Тому не дивно, що впродовж 90-х років Рада співробітництва країн Перської затоки досить інтенсивно розвивалася. За зразок було взято досягнення інтеграції у форматі Європейського Союзу.
Серйозним випробуванням для еміратів Перської затоки стали події «Арабської весни» 2011 року. Стрімка зміна правлячих режимів у більшості країн Північної Африки та Близького Сходу поставила під сумнів легітимність правлячих монархічних режимів. Найбільше клопоту завдали виступи шиїтської більшості проти правлячої сунітської династії на Бахрейні. Зрештою, 2012 року ці протести були придушені саудівською армією.

У Казахстані 14–15 грудня 2014 року відбулася зустріч голів урядів країн Шанхайської організації співробітництва. Показово, що напередодні цієї події, в п’ятницю 12 грудня, Росія та Китай як постійні члени Ради Безпеки ООН підтримали продовження місії НАТО в Афганістані. У відповідь таліби здійснили низку терористичних атак на сили НАТО в цій країні. Цей приклад доводить, що проблеми регіональної безпеки в Центральній Азії залишаються ключовими аспектами роботи ШОС.
Власне, ця організація й створювалася як своєрідний військово-політичний блок, покликаний зберегти існуючий геополітичний статус-кво в Центральній Азії та посилити міжнародні позиції Росії й Китаю. Лише настання глобальної економічної кризи після 2008 року актуалізувало проблематику торговельно-економічного співробітництва на порядку денному ШОС.
Нинішня зустріч голів урядів країн ШОС проходила на тлі серйозних зрушень на Світовому ринку. Стрімке падіння цін на нафту поки що виглядає вигідним для Китаю як одного з найбільших споживачів енергоресурсів.

На­при­кін­ці по­точ­но­го тиж­ня но­вий склад Єв­ро­пей­ської ко­мі­сії на чо­лі з Жа­ном-Кло­дом Юн­ке­ром зби­рає свій пер­ший пов­но­цін­ний ро­бо­чий са­міт. На по­ряд­ку ден­но­му за­ли­ша­ють­ся склад­ні еко­но­міч­ні пи­тан­ня. Еко­но­міс­ти-скеп­ти­ки став­лять під сум­нів ре­аліс­тич­ність пла­нів но­вої Єв­ро­пей­ської ко­мі­сії за­лу­чи­ти у сти­му­лю­ван­ня роз­вит­ку еко­но­мі­ки кра­їн Єв­ро­со­юзу до­дат­ко­во май­же сто міль­яр­дів єв­ро, адже про­дов­жен­ня стаг­на­ції єв­ро­пей­ської еко­но­мі­ки не сприяє рай­дуж­ним очі­ку­ван­ням.

Тому бундесканцлер Ангела Меркель знову закликала підтримати угоду про створення трансатлантичної зони вільної торгівлі між Євросоюзом і США, яка, на її думку, допоможе Європі вийти з економічної кризи. Утім, профспілки та інші лобістські структури у країнах Євросоюзу таку точку зору не поділяють, та бачать у проекті угоди «ліберальну американізацію» європейських соціальних стандартів, скорочення робочих місць та нові проблеми з бюджетними дефіцитами.
Напруженим залишається становище в кризових країнах Півдня Європи. Іспанія ледь долає проблеми кризи у відносинах зі своєю «сепаратистською» провінцією Каталонією. Однак напруження між Мадридом і Барселоною дещо відволікло увагу іспанського суспільства від економічної кризи.

У Брюс­се­лі 15 груд­ня 2014 ро­ку з ві­зи­том по­бу­вав Прем’­єр-мі­ністр Ук­раї­ни Ар­се­ній Яце­нюк, який узяв участь у пер­шо­му за­сі­дан­ні Ра­ди асо­ці­ації «Ук­раї­на — Єв­ро­пей­ський Со­юз». Ство­рен­ня цієї ін­сти­ту­ції пе­ред­ба­че­но по­ло­жен­ня­ми Уго­ди про асо­ці­ацію, від­по­від­но до по­ло­жень якої во­на є ге­не­раль­ним шта­бом, який ор­га­ні­зо­вує та спря­мо­вує про­цес ре­алі­за­ції по­ло­жень за­зна­че­ної уго­ди. Важ­ли­вість цьо­го інст­ру­мен­ту єв­ро­пей­ської ін­тег­ра­ції Ук­раї­ни по­ля­гає в йо­го функ­ціо­наль­но­сті, яка має за­без­пе­чу­ва­ти ефек­тив­ність взає­мо­дії на­шої дер­жа­ви та Єв­ро­со­юзу.

До речі, сам факт існування Ради асоціації, передбаченої Угодою про асоціацію, спростовує твердження опонентів європейського вибору про те, що згадана угода нічим не відрізняється від «асоціаційних угод», які підписували з Євросоюзом держави, котрі не в Європі.
Тобто ця інституція не просто є символом поглибленого співробітництва України з Євросоюзом, а й вирізняє саме Угоду про асоціацію з Україною від усіх попередніх угод про асоціацію, які Євросоюз підписував у 90-ті роки. Фактично Рада асоціації є механізмом, який забезпечує рівноправність учасників співробітництва та створює умови для поступового переходу до повного членства України в Євросоюзі.

Чи­ма­ло екс­пер­тів з ре­фор­му­ван­ня віт­чиз­ня­ної пра­во­охо­рон­ної сис­те­ми су­шить го­ло­ву над тим, як обій­ти пра­ви­ло ариф­ме­ти­ки: змі­ни­ти під­су­мок, по­мі­няв­ши міс­ця­ми скла­до­ві. А са­ме — ре­фор­му­ва­ти ук­ра­їн­ську мі­лі­цію в ук­ра­їн­ську по­лі­цію на ба­зі іс­ну­ючої пра­во­охо­рон­ної сис­те­ми, яка се­бе дав­но ском­про­ме­ту­ва­ла. І від цієї сум­нів­ної пе­ре­ста­но­вки от­ри­ма­ти прин­ци­по­во якіс­ний ре­зуль­тат, який би від­по­ві­дав за­пи­там су­спіль­ства. Утім, уже за­раз зро­зу­мі­ло, що зав­дан­ня не мож­на роз­в’яза­ти ли­ше фор­маль­ним пе­ре­йме­ну­ван­ням мі­лі­ції на по­лі­цію.

Із «мен­тів» у по­ліс­ме­ни
Коли в Україні кажуть про реформування міліції, що вже давно на часі, багато хто киває в бік Заходу. Мовляв, довірити реформу «своїм» — це марно витратити гроші та остаточно підірвати довіру населення до правоохоронців. Схоже, без допомоги іноземців і тут не обійтися.
На Полтавщині, де чималий загін правоохоронців, нині теж переймаються майбутньою реформою, яка вже постукала у двері міліцейських підрозділів. Необхідність реформування «системи» в самій міліції відкрито ніхто не заперечує. Принаймні, на офіційному рівні. Як було днями, коли актову залу УМВС України в Полтавській області заповнили працівники обласного управління і районних відділів міліції Полтави. Усі, хто ставав до мікрофона, висловлювалися за реформування МВС, бо цього потребують суспільство і нібито самі міліціонери.