Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Учені з’ясували, що куріння може призвести до втрати чоловічої Y-хромосоми у деяких клітинах крові. Також, як запевняють дослідники, у курців ризик розвитку раку вищий.
Вони змогли підтвердити, що втрата статевої Y-хромосоми знижує тривалість життя у чоловіків, а ще призводить до розвитку раку легенів та інших важливих органів.
Зі збільшенням дози нікотину, що надходить в організм, імовірність втрати Y-хромосоми тільки зростає. Наприклад, курці, котрі викурюють більш ніж одну пачку цигарок на день, набагато частіше втрачають цю хромосому. Але, як виявилося, присутній і зворотний ефект — у чоловіків, які кидають курити, кількість дефектних клітин у крові зменшується.
Сучасні технології стали невід’ємною частиною нашого життя. Причому підростаюче покоління дуже активно користується сучасними досягненнями.
З одного боку, це непогано — йти в ногу з часом. Однак фахівці вказують на те, що смартфони, планшети та соціальні мережі викликають у дітей сонливість і хронічне відчуття втоми.
Діти пізно лягають спати, мало відпочивають і відповідно швидко втомлюються. Підтвердженням цьому є експеримент, який провели вчені над підлітками у віці 10–12 років. Діти заповнили анкети і носили спеціальні прилади, які реєстрували час їхнього сну і неспання, повідомляє informing.ru.
Після цього фахівці проаналізували отримані результати і звернули увагу, що діти, які пізно лягали спати, дивилися до ночі телевізор або проводили час за комп’ютером, мали вранці поганий настрій, відзначалися неуважністю, страждали від сонливості.
Науковці рекомендують, щоб діти спали не менш як 9 годин на добу, а батькам настійно радять стежити за режимом їхніх чад.
На жаль, на діабет хворіє майже три відсотки землян, тобто понад 200 мільйонів людей. Крім того, ця хвороба дає високий відсоток смертності від ускладнень.
На запитання щодо профілактики серцево-судинних ускладнень при діабеті відповідає фахівець— кандидат медичних наук, доцент Оксана Дідушко.
— Оксано Миколаївно, скажіть, будь ласка, чим загрожує діабетична хвороба?
— Надто високий рівень глюкози (цукру) в крові, що зберігається тривалий час, викликає розвиток ускладнень діабету. Високий рівень цукру в крові може пошкоджувати різні органи, зокрема серце, кровоносні судини, очі й нирки. Захворювання серця і кровоносних судин можуть призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту — основних причин смерті у людей, хворих на діабет. Але людина чимало може зробити для профілактики або уповільнення розвитку ускладнень діабету.
— Отже, що маємо робити щодня, аби уникнути ускладнень?
Не тільки католицький світ, а й більшість протестантських церков, а також деякі західні православні церкви, які користуються сучасним григоріанським календарем, відзначають Різдво Христове в ніч на 25грудня.
Решта православних віруючих, які живуть переважно на Сході, цю подію святкують за архаїчним юліанським календарем — 7 січня. З ними солідарні також протестанти, що мешкають на територіях, де домінує східне православ’я.
Різниця в датах, з одного боку, створює певну незручність, адже є перешкодою для святкування цієї події одночасно усіма вірянами. Крім того, у тих, хто дотримується юліанського календаря, виникає додаткова спокуса, бо свято Нового року припадає саме на період Різдвяного посту, який рекомендує утримуватися від веселощів і гучного застілля. Але, з іншого боку, більш толерантні і менш релігійні українці мають унікальну можливість святкувати Різдво Христове двічі — і з католиками, і з православними. До того ж з наукової точки зору, астрономічна дата — поняття відносне. Насправді Христос народився один раз, і це відбулося два тисячоліття тому.
У короні обдаровань України яскраво сяє діамант таланту піаністки Анастасії Лук’яненко. Вона має ґрунтовну музичну освіту: це — Київська музична десятилітка ім.М.Лисенка, Національна музична академія України імені П.І. Чайковського, аспірантура при НМАУ.
Анастасія Лук’яненко — лауреат і дипломант майже десятка міжнародних конкурсів. Концертувала із симфонічними оркестрами під керівництвом В. Здоренка, В. Сіренка, В. Блінова, Н. Сукача, Л. Бершака та А. Пєвцова. Удосконалювала свій професійний рівень у майстер-класах із всесвітньо відомими педагогами: Сьюзен Стар (США), Терезою Дюссо (Франція) і Михайлом Марковим (Нідерланди). Виступала із сольними концертами в Київській та Одеській філармоніях.
У репертуарі — твори різних стилів від бароко до сучасності.
Неодноразово брала участь у Міжнародних фестивалях «Музика осені» (Польща), «Київ Музик Фест», «Прем’єри сезону».
Має записи на Українському радіо. Бере участь у програмах Національного радіоканалу «Культура».
Мала сцена Київського академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра — один із небагатьох театральних майданчиків Києва, де свої творчі сили можуть спробувати молоді українські режисери. Нещодавно Дмитро Весельський презентував тут виставу «Сімейні сцени» за п’єсою одеського драматурга Анни Яблонської, а Андрій Попов здійснив сценічне прочитання легендарної бродвейської історії кохання «Двоє на гойдалці» Уїльяма Гібсона.
Ім’я автора п’єси «Сімейні сцени» А. Яблонської відоме далеко за межами України. Вистави за її творами, крім нашої країни, представлені на театральних майданчиках Німеччини, Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Росії. Драматург трагічно загинула під час терористичного акту в аеропорту «Домодедово» 24 січня 2011 року, а мала б отримати премію як один із лауреатів конкурсу журналу «Искусство кино». На той час Анні було лише двадцять дев’ять років. А за три дні до смерті вона написала в соціальних мережах: «Мені здається, що в мене залишилося дуже мало часу».
За сюжетом п’єси молода жінка Ірина (артистка Альона Завгородня) сама виховувала сина. А поки її чоловік (Сергій Петько) був в одній із гарячих точок, знаходила втіху у компанії сусіда (Олександр Комаренко).
На знаменитому Андріївському узвозі столиці, в старовинному будинку № 5/31, нині можна (і варто) потрапити в гості до ремісників, міщан, купців, бурмістрів, райців, лавників та інших городян, котрі з 1494 року почали жити за законами Магдебурзького права. Як його треба було заслужити і чим воно було корисне, розповідає унікальна виставка «Від Магдебурга до Майдану». Підготували її та представили публіці під патронатом Київської міськдержадміністрації, Управління охоронної спадщини, Науково-методичного центру з охорони, реставрації та використання пам’яток історії, культури, заповідних територій багаторічні дослідники київських старожитностей.
— Про те, як потрапляли до нас предмети, вік яких подолав 300-річну межу, можна писати пригодницькі романи, — заінтригувала Оксана Фісун, заввідділу підготовки експозиції заповідника «Стародавній Київ». — Серед когорти незвичних авторів буде чимало археологів, тих, хто в глибоких шарах землі Подолу знаходив цінності, котрі увійшли в історію не лише українського, а й світового мистецтва. Ми оберігаємо те, що є у нас. Звісно, це не коштовності.
Міжнародний центр культури та мистецтв Федерації профспілок України (вул. Інститутська, 1) розчиняє двері для найменших глядачів, їх педагогів і батьків. Цього разу увазі численних гостей запропоновано прем’єру театралізованої музичної 3D-вистави «Казкові пригоди у Віртуляндії». Артисти й організатори свята чекають на нас із 26 грудня по 10 січня.
Це — справді феєричне новорічне шоу, де акробати, актори (у ролі Чарівника — Анатолій Суханов) і артисти балету демонструють свою майстерність, а сучасні мультимедійні технології та неймовірні спецефекти дають можливість кожному дорослому й маленькому глядачеві ніби зазирнути по той бік казки, потрапити до дивовижного світу Нового, 2015 року. У масових сценах водночас виступають сто сорок учасників шоу.
Вистави відвідають діти та дорослі з усіх куточків нашої країни. За годину до початку театралізованого музичного 3D-спектаклю в холі Міжнародного центру культури та мистецтв працюватимуть аніматори, проводитимуться веселі конкурси, новорічні атракціони за участі героїв улюблених мультфільмів і традиційно — танок навколо новорічної ялинки з Дідом Морозом та Снігуронькою.
Станом на початок грудня на Полтавщину прибуло вже майже 16 тисяч переселенців із Криму та Донбасу. За даними міграційної служби, в регіон щодня приїздять з охоплених воєнним лихоліттям регіонів до 25 людей. Для проживання втікачі від війни, зазвичай, обирають Полтаву, Кременчук, Миргород, Комсомольськ, Лубни тощо — найбільші міста області, де більше шансів знайти роботу та оформити соціальні виплати.
Проте на новому місці для багатьох переселенців не все складається так, як їм хотілося б. Чому? Про проблеми втікачів від війни та їхнє розуміння тими, хто працює з переселенцями, кореспонденту «ДУ» розповіли самі керівники установ Полтавщини, куди найчастіше звертаються втікачі від війни.
«Пенсійний туризм»: чиновники
не проти, «туристи» — теж
У Головному управлінні Пенсійного фонду в Полтавській області днями відзначили подолання своєрідного рубежу — виплату пенсії чотиритисячному переселенцю з Донбасу. Для колективу управління, де пенсії нараховують та виплачують майже півмільйону полтавців, ця цифра значуща не стільки в числовому вираженні, скільки моральному, адже переселенцям, котрих із домівок вигнала війна на Донбасі, доводиться починати життя на новому місці фактично з нуля.
Родину Рибакових у Котелевському районі, що на Полтавщині, знає багато їхніх земляків. 38-річний священик та його 33-літня дружина стали досить відомі односельцям після того, як вони — батьки двох дітей — наважилися взяти на виховання ще п’ятьох прийомних з інтернатів.
Тепер їхній просторий двоповерховий будинок у селі Більськ — прабатьківщині скіфів отримав поки що незвичний для селян статус дитячого будинку сімейного типу. Незвичний тому, що поки ніхто в Котелевському районі не наважився наслідувати приклад цієї родини...
«Чужі» діти в казенних сиротинцях
Глава великого сімейства Борис Рибаков та його «матушка» Марія (в селі за традицією й нині так називають дружину священика) кажуть, що жодної миті не пошкодували, що поклали на свої плечі такий нелегкий тягар, а на душу — величезну відповідальність перед Всевишнім та людьми за виховання прийомних дітей. У розмові вони уникають називати прийомних дітей «чужими», або «соціальними сиротами», як ті «проходять» по паперах чиновників соціальних служб району.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».