Шос­то­го груд­ня Ук­раї­на від­зна­чає День Зброй­них Сил Ук­раї­ни, вша­но­вує тих, хто зі зброєю в ру­ках за­хи­щає свій на­род від во­ро­гів. Сло­во «за­хис­ник» за­раз сприй­має­ть­ся інак­ше, ніж ра­ні­ше, адже са­ме на­ші сол­да­ти й офі­це­ри від­сто­юють на­шу не­за­леж­ність, те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність, са­ме на лю­дей у по­го­нах, як і по­над 70 ро­ків то­му, ко­ли Ра­дян­ська ар­мія во­юва­ла з ні­мець­ки­ми оку­пан­та­ми, звер­не­ні по­гля­ди міль­йо­нів укра­їн­ців.
На­пе­ре­до­дні 22-ї річ­ни­ці ЗС Ук­раї­ни ко­рес­пон­дент «ДУ» по­ці­ка­вив­ся у різ­них пред­став­ни­ків на­се­лен­ня їх­нім став­лен­ням до на­шо­го ук­ра­їн­сько­го вій­ська.

НИНІШНІ ВОЯКИ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА, ЯК І ЇХНІ ДІДИ ТА ПРАДІДИ
В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ, ЗАХИЩАЮТЬ РІДНУ ЗЕМЛЮ ВІД ВОРОГА

Ко­ли про­гу­лю­єш­ся Хре­ща­ти­ком чи Пе­чер­ськи­ми па­гор­ба­ми сто­ли­ці, осо­бли­во у ви­хід­ні, скла­дає­ть­ся вра­жен­ня, що пе­ре­бу­ва­єш у бла­го­по­луч­ній єв­ро­пей­ській кра­їні: на всю по­туж­ність пра­цю­ють рес­то­ра­ни, ніч­ні клу­би, з ві­кон яких лу­нає ро­сій­ська по­пса.

6 ГРУДНЯ — ДЕНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

На багатьох українських телеканалах щодня «крутять» різні «фактори», а «зірки» шоу-бізнесу радують глядачів своєю творчістю. Вітчизняні політики, вигравши парламентські вибори, роздають на всі боки інтерв’ю, обіцяючи народу солодке життя, а ті, кому не пощастило, готують судові позови: все, як у ситих західних країнах. Але...
Варто зайти до Київського військового госпіталю, як одразу розумієш оманливість цього враження. Здається, що десь ти це вже бачив, а перед очима спливають кадри кінохроніки часів Другої світової війни, коли госпіталі теж були вщент забиті фронтовиками. А що ще може «прокручувати» пам’ять, коли поруч із тобою молоді люди, зціпивши від нестерпного болю зуби, ледь пересуваються на милицях? У палатах лежать обпечені, скалічені десантники, артилеристи і спецназівці, ще вчора міцні та дужі хлопці, які будували плани на майбутнє.

ЧИ ВДАСТЬСЯ ПРОВЕСТИ РЕФОРМИ, МАЮЧИ КІЛЬКОХ МІНІСТРІВ-«ВАРЯГІВ», УМОВНИЙ СПЛАВ МОЛОДОСТІ Й ДОСВІДУ ТА НОВЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ ВІДОМСТВО

Щой­но сфор­мо­ва­ний ук­ра­їн­ський Ка­бі­нет Мі­ніс­трів оно­вив­ся до­сить сут­тє­во. І як­що мі­сяць то­му ана­лі­ти­ки най­біль­ше за­ну­рю­ва­ли­ся в об­го­во­рен­ня де­пу­та­тів-не­офі­тів з-по­між пред­став­ни­ків гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій, ЗМІ та доб­ро­воль­чих вій­сь­ко­вих ба­таль­йо­нів, то те­пер на слу­ху, пе­ред­усім, — мі­ніс­три-іно­зем­ці (умов­но на­зве­мо їх так).
Отож не див­но, що ни­ніш­ні по­дії нав­ко­ло ре­аль­но­го де­ле­гу­ван­ня в уряд фа­хів­ців, кот­рі от­ри­ма­ли ук­ра­їн­ське гро­ма­дян­ство бук­валь­но за кіль­ка го­дин до при­зна­чен­ня в Каб­мін, ще дов­го по­ро­джу­ва­ти­ме дис­ку­сії та су­пе­реч­ки. Осо­бли­во се­ред тих, хто звик ста­ви­ти під сум­нів будь-яке рі­шен­ня.

«Варяги»
Утім, схоже, що нинішній урядовий експеримент — не з цієї категорії. По-перше, такий «іноземний анонс», що прозвучав ще першого дня роботи нової Верховної Ради від Президента Петра Порошенка, видавався значно радикальнішим, ніж виявилося на ділі. Деякі дискусійні політклуби впродовж минулого вікенду досягали припущення, що серед членів нового Кабміну єдиним українцем буде затверджений на той момент Арсеній Яценюк.