Уже багато років найактивнішим прошарком населення Криму називають кримських татар. Це твердження небезпідставне, принаймні з огляду на те, що минулого тижня саме виступи татар завадили проведенню сумнівного засідання сесії парламенту автономії.
Однак після введення на півострів російських військ активність кримських татар дещо знизилася. Вочевидь, корінний народ півострова наразі солідарний із думкою про те, що на даному етапі найкраща зброя — це показова демонстрація спокою.
«Чи так це насправді?» — запитали ми в народного депутата України, колишнього багаторічного голови Меджлісу кримськотатарського народу Мустафи Джемільова. 
— Справді, нині кримські татари фактично займають вичікувальну позицію, — зізнається пан Джемільов. — Ми розуміємо, що окупаційним силам потрібен тільки привід для того, щоб розпочати активніші дії. Але нинішній мир у Криму дуже крихкий, і в будь-який момент можуть виникнути непередбачені ексцеси. Саме тому велику надію ми покладаємо на міжнародні структури.

Захист цілісності власної держави українські громадяни от уже цілий тиждень сприймають зовсім не як якесь надзавдання. Скоріше, для всіх нас — це просто власний обов’язок. Саме цим пояснюються величезні черги біля військкоматів, саме з цим пов’язаний героїзм заблокованих українських військових на території Криму, саме це викликало потужний національний рух по всій державі. 
Фактично у перший день весни 2014-го офіційний Кремль остаточно скинув маску. Рішення Ради Федерації про підтримку ініціативи Володимира Путіна ввести війська на територію України не залишило жодних ілюзій про істинні наміри сучасного російського режиму: на п’ятнадцятому році перебування при владі президент РФ вирішив відновити колишню імперію.

«Мені здається, якби моя батьківщина була найбіднішою, наймізернішою на Землі — і то би вона мені здавалася кращою від Швейцарії й цілої Італії. Ті, хто бачив одного разу нашу країну, кажуть, що бажали б жити й умерти на її чудових полях.
Що ж нам сказати, її дітям? Треба любити й пишатися своєю найпрекраснішою матір’ю. Я, як член її великої родини, слугую їй якщо не на суттєву користь, то в кожному разі на славу ймення України». 

9 БЕРЕЗНЯ — 200 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА (1814–1861), УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА, ХУДОЖНИКА, МИСЛИТЕЛЯ

Це — витяг зі звернення Тараса Григоровича Шевченка до чернігівського губернатора П. Гессе щодо доцільності видання альбому «Живописна Україна». Загалом же всі твори, в яких поет зізнався в любові до рідного краю, важко перелічити. Ось хоча б такі рядки з його поезій: «Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю»; «Нема на світі України, немає другого Дніпра...» І щиро радив усім: «Свою Україну любіть, любіть її во врем’я люте, в останню тяжкую мінуту за неї Господа моліть».

У березні кожного року офіційно святкують день жінок. Тому нині особливо хочеться нагадати про представниць прекрасної половини людства, які викликають захоплення, надихають і на власному прикладі показують, чого може досягти жінка в сучасному світі. 

Яскравим прикладом того, як поєднати кар’єру, материнство і особисте життя, є Урсула фон дер Лайєн. 56-річна німкеня, яка здобула медичну освіту, зараз — міністр оборони Німеччини (перша жінка на цій посаді), до цього в різні роки була міністром у справах сім’ї, пенсіонерів, жінок і молоді, міністром праці і суспільних справ. Урсула фон дер Лайєн замужем за професором медицини і має семеро дітей (першу дитину вона народила в 29 років, останню — в 41).

Ще одна сучасниця, яку Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун назвав «чемпіонкою світу із захисту прав жінок», — Хілларі Клінтон. І, звичайно, багато жінок нашої країни, в першу чергу простих трудівниць, викликають захоплення.