Земля і люди
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Переважна більшість із вас, шановні читачі, напевне, чи не змалечку начувана стосовно профілактики ниркових недуг, яка полягає, зокрема, в уникненні та своєчасному лікуванні гострих респіраторних і гнійно-шкірних інфекцій, а також, звісно, у дотриманні здорового способу життя.
Зазвичай при перших тривожних відчуттях рекомендують повністю вилучити з харчового раціону різноманітні алкогольні напої, копченості та маринади, відмовитися від куріння і, не зволікаючи з візитом до поліклініки, терміново здати на лабораторні аналізи сечу і кров. 

Ми попросили почесного президента Всеукраїнського лікарського товариства, завідувача кафедри НМАПО імені П. Л. Шупика, колишнього народного депутата Любомира Пирога детальніше розповісти нашим читачам про сучасну нефрологічну стратегію. Тим паче що саме його воістину неоціненні особисті зусилля у становленні й подальшій структуризації вітчизняної нефрологічної служби кілька років тому послужили підставою для присудження очолюваному ним науковому колективу Державної премії України.

Видатний український поет Олексій Довгий, патріарх вітчизняної літератури, вирізняється молодою творчою активністю і дивовижною висотою-глибиною творів.
Водночас дуже земний (народився у селі і працював на ріллі) і космічний у філософських відкриттях. У найкращих своїх поезіях-прозріннях він є рівним античним мудрецям.

Олексій Довгий просто, легко й елегантно-віртуозно огранює діаманти найскладніших почуттів, торкається найболючіших проблем сучасності і дає їм самобутню інтерпретацію. Оригінальну думку загортає в емоційне тепло, чарує безпосередністю переживань і моральною кришталевістю.

Олексія Прокоповича можна з цілковитою впевненістю назвати афористом («Як відстань, скорочую зайві слова...»), який працює у надважкому жанрі ліричної мініатюри, що нагадує вдих і видих («Я так пишу, як дихаєте ви...»).
Вийшло з тридцять його книжок. Найголовніші з них: «Кам’яна роса», «Дереворити», «Келих троянд», «Зеніт», «Пора конвалій», «Доторки блискавки», «Зелений літопис».

Нині гостро відчувається брак якісної сучасної драматургії. Та було б помилкою стверджувати, що вона взагалі відсутня або нецікава українським театрам. Приміром, у репертуарі Класичного художнього альтернативного театру вже кілька років представлена вистава за твором Андрія Кисельова та Євгена Рушковського «Єврейський годинник». А нещодавно тут народився спектакль «Морг № 5» за п’єсою української письменниці Неди Нежданої «Той, що відчиняє двері». 

Може виникнути запитання, чому театр, який має у своїй назві слово «класичний», ставить сучасну драматургію. «Коли ми беремося за сучасну літературу, то впевнені, що пройде певний час, і вона стане класикою», — зазначила художній керівник КХАТу Катаріна Сінчілло.

Можливо, пропонований наразі твір ще зарано називати класикою, але за 15 років від дня написання він встиг завоювати прихильність глядачів далеко за межами України, був перекладений на більшість європейських мов, а останні прем’єри переглянули глядачі Франції та Австралії. Кілька років тому сценічне прочитання п’єси відбулося на сцені Київського театру-студії «Міст».

Кабінет міністрів ініціює низку прогресивних податкових реформ

Схоже, що після перипетій, котрі відбувалися з Кабінетом Міністрів України наприкінці липня, вітчизняні урядовці отримали непоганий заряд бадьорості. Хтозна, чи то пережитий стрес додав міністрам додаткової наснаги, чи причина нинішньої активності — у чомусь іншому... Хоч би там як, а саме в ці дні представники виконавчої влади «розродилися» черговою порцією революційних ідей, покликаних, у разі їхньої реалізації, значно змінити ситуацію як у політичному, так і в економічному житті держави. 

Так, позавчора, під час розширеного засідання Кабінету Міністрів глава уряду Арсеній Яценюк заявив, що очолюваний ним уряд проситиме Верховну Раду вже найближчого вівторка підтримати закон про бюджетну децентралізацію. Відповідний законопроект, за словами пана Яценюка, передбачає передання регіонам прав на бюджетну автономію.
«Хочете більше заробляти? — у своєму стилі поставив запитання керманич вітчизняного Кабміну. — Ви отримаєте таку можливість. Ви отримаєте інструменти у вигляді тих податків, які збираються і залишаються у місцевих бюджетах. Чим краще працюєте, тим більше заробляєте. Чим гірше працюєте на місцях — тим менше заробляєте, і вас виженуть люди, оскільки в місцевих органах влади ви всі обрані».

Нещодавно гостював у своїх родичів, які проживають на Вінниччині, і дізнався, що Валентина Михайлівна — односельчанка матері — є активним учасником Всеукраїнської акції «Підтримай українську армію». Ось уже втретє поспіль переказує на її потреби кошти — 125 гривень. 

— Вам не шкода відривати від такої мізерної пенсії кошти (жінка, маючи 42 роки трудового стажу, отримує 1256 гривень)? — поцікавився у 83-річної бабусі.— Для вас же кожна копійка на вагу золота.

— Правду кажеш, Сергію, — відповіла старенька. — Але в мене душа болить за хлопців, які в онуки, а то й у правнуки годяться мені і проливають на клятій війні свою кров. Хтозна, можливо, за мої копійки та копійки таких, як я, придбають той же бронежилет, який урятує чиєсь молоде життя.
Усього Валентина Михайлівна переказала Збройним Силам 600 гривень. Зважаючи на розмір її пенсії, сума виходить просто астрономічна. Таких, як моя землячка, в Україні десятки, а то й сотні тисяч. Зазвичай, це люди, які не мають великих статків, але мають велике серце, яке болить за Україну.

Сергій Батурин зробив усе, щоб стати добротним письменником: був шкільним учителем, охоронцем, продавцем взуття, менеджером у міжнародному фонді, відповідальним секретарем Спілки письменників України. Його дебютний історичний роман «Охоронець» отримав третю премію конкурсу «Коронація слова».Нині Сергій Батурин — автор дванадцяти романів і публіцистичної хроніки, лауреат фестивалю «Просто так», переможець творчого конкурсу часопису «Дніпро», володар відзнаки рейтингу «Золота Фортуна». 

Здійснив перший переклад українською мовою повного тексту роману Анатолія Кузнєцова «Бабин Яр» (Київ: «САММІТ-книга»).

Його улюблений поет — Ігор Римарук, художник — Айвазовський, музикант — Інгві Мальмстін. Серед музичних уподобань — Стравінський, Вівальді, Гріг і важкий рок: Slade, Hammerfall і класична «Арія». Улюблені співаки — Олександр Градський, Валерій Кіпєлов і Момо Кольшміт (німецька співачка).

Останніми роками український АПК значно зміцнив свої позиції на вітчизняних та світових продовольчих ринках. Фахівці визнають, що значною мірою це стало можливим завдяки успіхам, досягнутим у рослинницькій галузі. Зокрема, торік Україна зібрала рекордний урожай зернових — 63 млн тонн. Очікується, що нинішній виявиться дещо скромнішим, але також буде вагомим. 

У молочному секторі теж уже не перший рік відбуваються серйозні зміни. Щоправда, йдуть повільно. Що треба зробити для того, аби вони переросли на стабільно зростаючі тенденції, чим у цьому може зарадити держава та закордонний досвід?

Про це говоримо з Михайлом Павличенком, координатором молочних програм Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку), проект «Розвиток агрофінансування в Україні».

— У своїх численних публікаціях, публічних виступах та заявах, які робите у фаховому колі, Ви і ваші колеги неодноразово пропонували спрямовувати кошти державної підтримки на полегшення доступу господарств до фінансів. Але Європа виплачує дотації на гектар. Вони становлять близько 300 EUR. Це досить потужна підтримка тамтешніх фермерів. Чи не буде наше сільське господарство через це неконкурентоспроможним?

Аскаридоз — один з-поміж найбільш поширених гельмінтозів на земній кулі. За даними ВООЗ, у світі налічується понад 1 мільярд 300 мільйонів хворих на аскаридоз. Довідкова медична література свідчить, що на території колишніх республік СРСР аскаридоз найбільш поширений у Білорусі, Закавказзі, центральних і південно-західних районах РФ. Часто захворювання, на жаль, зустрічається і в Україні, особливо в її західних і північних областях. 

Незначний відсоток хворих є у місцевостях із посушливим кліматом. Але особливо аскаридоз поширений у тропіках з річним рівнем опадів 1000 і більше міліметрів, де практично кожна дитина уражена з раннього дитинства, а захворюваність серед дорослих становить 50 і більше відсотків.

Що ж це за хвороба і як із нею боротися? Про це ми попросили розповісти лікаря-паразитолога, доцента, кандидата медичних наук Людмилу Холтобіну.

У серпні PinchukArtCentre розпочинає новий цикл занять для сімей з дітьми п’яти–семи років під назвою «Зберемося разом!», повідомляє i-pro.kiev.ua. Освітня програма спрямована на встановлення партнерських стосунків між батьками та дітьми, а також на розвиток здатності «слухати один одного». Заняття побудовані на постійній взаємодії членів сімей за принципом «разом дивимося, вивчаємо, обговорюємо, граємо і вирішуємо завдання». 

Учасники курсу будуть крок за кроком ознайомлюватися зі світом сучасного мистецтва. По закінченню програми діти навчаться краще висловлювати свої думки, говорити про мистецтво і взаємодіяти з арт-роботами, а дорослі, у свою чергу, — відповідати на запитання дітей про мистецтво.

Заняття відбуватимуться щосуботи. Максимальна кількість учасників у групі протягом одного курсу становитиме 15 сімей.

Напевне, далеко не всі з нас замислюються над тим, що державі, одночасно зі Збройними Силами, на які хронічно бракує грошей, доводиться утримувати власним коштом ще одну армію — багатотисячний загін засуджених у місцях позбавлення волі. В Україні бранців, які нині марнують час за колючим дротом, не набагато менше, ніж війська, — 108 тисяч. І хоча держава їхнє утримання фінансує всього на 30% від потрібної суми, і ці гроші доводиться виділяти на шкоду іншим статтям бюджету. 

Останнім часом керівництво виправних колоній, де щодня сушать голови над тим, як прожити наступний день — одягти, нагодувати, а в разі потреби й пролікувати засуджених, сплатити за комунальні послуги тощо, шукає шляхів збільшення фінансування поза державним бюджетом. Варіантів для маневру небагато. Єдиний шлях нині — забезпечити працею засуджених, аби ті самі заробляли на своє утримання та ще й приробляли якусь копійку для потреб виправної установи.

Але не секрет, що ринок праці нині й без засуджених заповнений по вінця «нормальними» безробітними спеціалістами, котрі чекають працевлаштування. Підприємства, котрі ще тримаються на плаву, фактично не мають потреб в організації виробництва продукції некваліфікованими робітничими кадрами, якими є бранці колоній. Тож отримати замовлення на продукцію для керівництва колоній, наче витягти щасливий лотерейний квиток.

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».